Рішення № 3595100, 27.04.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" квітня 2009 р. Справа № 10/664

Господарський суд Черкаської області в особі судді Шумка В.В., при секретарі судового засідання Кравцовій Ю.А., за участю представників сторін:

позивача –Кучеренка С.П. –за довіреністю,

відповідача –Старченко Л.Р. –за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс"

про стягнення 897 191,31 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про стягнення з відповідача на користь позивача 583 435,76 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 105 603,72 грн. - боргу з урахуванням індексу інфляції, 19 299,17 грн. –3% річних, 101 309,08 грн. пені та 87 543,58 грн. штрафу.

Крім того 15.04.2009 р. позивач подав суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача на його поточних рахунках у банківських установах.

Представник позивача у засіданні суду позовні вимоги та заяву про забезпечення позову підтримав з викладених у заявах позивача мотивів.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги визнав частково, на суму заявленого позивачем до стягнення основного боргу –583 435,76 грн.

Проти решти позовних вимог відповідач заперечив, мотивуючи це відсутністю його вини у виникненні боргу, а також тим, що позивач змінив умови договору в частині строків та порядку оплати поставленого газу.

Крім того, відповідач подав суду клопотання про відстрочку виконання рішення суду на один рік, мотивуючи це складним фінансовим станом підприємства. Представник відповідача у засіданні суду заперечення проти позову підтвердив, заяву про відстрочку виконання рішення суду підтримав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню судом частково, а клопотання сторін задоволенню судом не підлягають з таких мотивів.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач довів, що на підставі договору № 12-1418 про надання послуг з газопостачання (у подальшому тексті “договір” у відмінках), укладеного сторонами 10.11.2007 р., та додаткових угод № 5 від 24.01.2008 р., № 6 від 25.02.2008 р. до нього позивач у лютому та березні 2008 року надав відповідачеві послуги з газопостачання, загальна вартість яких становить 875 435,76 грн. Відповідач, у період з березня 2008 року по лютий 2009 року розрахувався за надані йому позивачем послуги частково, на суму 292 000 грн. Залишок несплаченої відповідачем вартості наданих йому послуг становить 583 435,76 грн. Це підтверджено поданими суду письмовими доказами –копіями вказаного договору та додаткових угод до нього, актів передачі позивачем відповідачеві природного газу (аркуш справи 9-16), поданим позивачем розрахунком заборгованості та визнано відповідачем.

Вказану суму позивач заявив до стягнення з відповідача як суму основного боргу за поставлений газ.

Крім того позивачем нараховані та заявлено до стягнення 105 603,72 грн. - боргу з урахуванням індексу інфляції, 19 299,17 грн. –3% річних, 101 309,08 грн. пені та 87 543,58 грн. штрафу.

Згідно з поданими позивачем розрахунками вказані нарахування здійснені ним за період з березня 2008 року, з врахуванням здійснених відповідачем часткових проплат за газ.

За позовною заявою та поясненнями представника позивача підставою для цих нарахувань саме з березня 2008 року є умова договору, викладена у п. п. 6.1 п. 6 договору.

Згідно з цією умовою оплата за природний газ проводиться споживачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку:

- 100% вартості запланованого обсягу газу, згідно п. 2.3 споживач оплачує постачальнику не пізніше як за 5 днів до початку місяця споживання.

- Остаточний розрахунок за спожитий природний газ споживач здійснює не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Підпунктом 2.3 п. 2 договору встановлено, що споживач повинен не пізніше ніж за 15 (п’ятнадцять) днів до початку місяця, в якому здійснюватиметься поставка газу, узгодити з постачальником планові обсяги поставки газу на наступний місяць. Зміни та коригування місячних об’ємів поставки газу здійснюються на підставі відповідних листів на адресу постачальника 10-го та 20-го числа місяця споживання.

Тобто сторони визначили в договорі єдиний порядок та строк здійснення відповідачем оплати газу –100% передоплати вартості запланованого газу на підставі планових обсягів поставки газу, а остаточний розрахунок при відхиленні від планових обсягів (у ту чи іншу сторону) –до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Пунктом 1 договору (Предмет позову) встановлено:

- Постачальник зобов’язується передати у власність споживачу природний газ (далі газ), а споживач зобов’язується прийняти газ та сплатити за газ на умовах даного договору.

- Фактична поставка природного газу споживачу здійснюється виключно з урахуванням рівня його оплачених обсягів згідно умов даного договору.

Таким чином сторони встановили, що поставка природного газу позивачем відповідачеві здійснюється виключно з урахуванням рівня його оплачених обсягів при умові 100% оплати відповідачем вартості запланованого обсягу газу.

Ці умови, згідно з положеннями ст. 638 ЦК України, є істотними для договору.

Інших умов щодо порядку та строків поставки газу позивачем та його оплати відповідачем договором не встановлено.

Застосування сторонами решти умов договору, зокрема пункту 7 “Відповідальність сторін” обумовлені неподільно саме умовами про порядок, строки постачання та оплати газу (п. п. 1.1, 1.2 п. 1, 2.3 п. 2, 6.1 п. 6 договору).

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Позивач у лютому –березні 2008 року поставив, а відповідач прийняв газ без дотримання вказаних істотних умов договору, чим фактично змінили порядок, строки поставки та оплати газу без внесення письмових змін до договору, укладеного у письмовій формі.

За таких обставин сторонами змінено строк виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати поставленого йому газу без визначення нового строку (терміну його виконання).

Згідно з частиною 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Письмова вимога за № 2567/29 юр від 14.11.2008 р. надіслана позивачем 18.11.2008 р. та отримана відповідачем 25.11.2008 р. Це підтверджено поданими позивачем копіями вказаної вимоги та документів поштового обігу (а. с. 18-20).

Відповідач у семиденний строк цієї вимоги не виконав.

За поданими суду матеріалами заборгованість відповідача перед позивачем на 03.12.2008 р. становила 703 435,76 грн., а на день подачі позову до суду, з врахуванням проплат, здійснених відповідачем 12.01.2009 р., 30.01.2009 р. та 04.02.2009 р., становить 583 435,76 грн.

Доказів сплати цієї заборгованості відповідачем суду не подано.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За викладених обставин та на підставі вказаних норм чинного законодавства підлягає стягненню з відповідача на користь позивача борг в сумі 583435,76 грн.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з цим положенням за період з грудня 2008 року (перший місяць порушення відповідачем грошового зобов’язання) по 02 березня 2009 року (день подачі позивачем позову до суду), з розрахунку наявності боргу відповідача станом на 03.12.2008 р. –703435,76 грн., на 12.01.2009 р. –693435,76 грн., на 30.01.2009 р. –683435,76 грн., на 04.02.2009 р. –583435,76 грн., підлягає стягненню судом з відповідача 43633,33 грн. боргу, що виник внаслідок інфляції та 4876,08 грн. –3 % річних за час прострочення виконання грошового зобов’язання.

На підставі п. п. 7.3. договору сторін позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня в розмірі 101 309,08 грн. Підстави для задоволення судом позову в частині стягнення пені відсутні, оскільки, за вищевикладених обставин, строк виконання відповідачем грошового зобов’язання настав у грудні 2008 р., а пеня нарахована за період з 06.03.2008 р. по 26.10.2008 р., тобто до настання цього строку. Розрахунку пені за інший період позивачем не подано.

Згідно з п. п. 7.4. п. 7 договору сторін у разі непогашення заборгованості Споживачем за договором (відповідач у справі) у строк, що перевищує 20 календарних днів після закінчення місяця поставки. Споживач на письмову вимогу Постачальника (позивач у справі) сплачує на користь Постачальника (крім суми заборгованості) штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Письмова вимога про сплату штрафу відповідачем отримана 25.11.2008 р.

За таких обставин, на підставі п. п.7.4. п. 7 договору сторін підлягає стягненню з відповідача штраф у розмірі 70343,57 грн. (10% від суми заборгованості, яка існувала на день подання позивачем вимоги про оплату, а саме 703435,76 грн.).

Заява позивача про забезпечення судом позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача задоволенню судом не підлягає з таких мотивів.

Згідно з ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване, підтверджене належними доказами, припущення, що майно (кошти), яке є у відповідача може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на час виконання рішення суду.

Позивачем не вказано обставин та не подано доказів на підтвердження наявності обставин, на підставі яких, суд може зробити припущення чи висновок про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідач є підприємством паливного-енергетично комплексу, яке за характером діяльності здійснює постачання теплової енергії населенню, бюджетним організаціям та підприємствам. Накладення арешту на його кошти на рахунках у банках може перешкодити його господарській діяльності. Цю обставину суд також зобов’язаний враховувати при вирішенні питання про забезпечення позову.

За викладених обставин підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову відсутні.

Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду задоволенню судом не підлягає з таких мотивів.

Згідно з частиною першою ст. 121 ГПК України суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення у виняткових випадках при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідач у клопотанні посилається на тяжкий фінансовий стан підприємства. Однак в умовах нинішньої економічної ситуації такий стан не є винятковим випадком та підставою для відстрочки судом виконання рішення суду. Крім того відстрочка виконання цього рішення може призвести до порушення матеріальних прав та інтересів позивача.

Тому підстави для задоволення судом клопотання про відстрочку виконання рішення суду відсутні.

При поданні позову до суду позивачем сплачено державне мито у більшому розмірі, ніж передбачено Декретом Кабінету Міністрів України, на 785,56 грн. Згідно з ст. 47 ГПК України, ст. 8 вказаного декрету підлягає поверненню позивачеві із державного бюджету частина державного мита в розмірі 785,56 грн., внесеного позивачем в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 47, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс", м. Сміла, вул. Ленінградська, 41, код 33931257, на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Черкасигаз”, м. Черкаси, вул. Громова, 142, код 03361402, 583 435,76 грн. основного боргу, 43 533,33 грн. боргу, що виник внаслідок інфляції, 4 876,08 грн. –3% річних, 70 343,57 грн. штрафу, 7021,88 грн. відшкодування сплаченого державного мита, 92,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову та клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення відмовити.

Видати позивачеві довідку про повернення із державного бюджету 785,56 грн. державного мита, сплаченого ним в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Суддя В.В. Шумко