Рішення № 3595071, 01.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/148

01.04.09

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Центральної філії Відкритого акціонерного товариства «Української страхової компанії «Дженералі Гарант»

до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»

про стягнення 5 928 126,02 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –

Аврамець О.М., гол. юр-т, дов. №2686-1/14 від 29.11.2008;

від відповідача –

не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Центральної філії Відкритого акціонерного товариства «Української страхової компанії «Дженералі Гарант»(далі –Позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(далі –Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 5 928 126,20 грн., в т.ч. 5 900 000 грн. основного боргу, 28 126,02 грн. 3% річних за депозитним договором №21-ДЮ-980-126 про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту) від 04.04.2007 (далі –Договір).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.03.2009 порушено провадження у справі №34/148.

Позовні вимоги мотивовані наступним:

- відповідно до додаткової угоди №16 від 17.12.2008 сума внеску на депозит складає 5 900 000 грн.;

- відповідно до додаткової угод №7 від 04.01.2008 строк депозиту до 30.12.2008;

- листом, вих. №;3154/02 від 26.12.2008 Позивач звернувся до Відповідача та просив виконати умови п.3.4.3 Договору, а саме зобов’язання банку повернути вкладнику депозит на його поточний рахунок по закінченню строку депозиту;

- однак, Відповідач, в порушення зобов’язань взятих на себе за Договорами зазначеним вище, суму вкладу, у передбачений строк не повернув.

На призначене судове засідання представник Відповідача в судове засідання не з’явився, витребуваних судом доказів не надав, жодних клопотань з зазначенням поважних підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що зокрема свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №01003007389560.

Разом з тим, суд відзначає, що у разі наявності наміру Відповідачу надати обґрунтовані заперечення на позовну заяву чи додаткові докази, відповідач мав можливість їх надати у письмовій формі через канцелярію суду до дати судового засідання; у разі неможливості участі певного представника, Відповідач не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у засіданні суду (направити іншого свого юриста).

Ухвала суду надсилалась Відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А.

Юридична адреса Відповідача підтверджується наданою Позивачем довідкою з Головного міжрегіонального управління статистики №21-10/515 від 28.01.2009.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

За таких обставин відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.04.2007 між Позивачем (Вкладник) та Відповідачем (Банк) укладено Договір, відповідно до п.1.1 за цим договором Банк приймає від Вкладника грошові кошти на депозит і зобов’язується виплачувати Вкладнику суму депозиту і нараховані проценти на умовах і в порядку, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Вкладник розміщує на депозитному рахунку №265193127701 суму депозиту шляхом перерахування коштів з поточного рахунку.

Відповідно до п.2.2 Договору сума внеску на депозит становить 1 500 000 грн.

Згідно з п.3.4.3 Банк зобов’язується повернути Вкладнику депозит на його поточний рахунок по закінченню строку депозиту або при його достроковому витребуванні, погодженому з Банком.

Проценти на суму депозиту нараховуються, починаючи з дня, наступного з днем надходження коштів на депозитний рахунок Вкладника, до дня, що передує їх поверненню Вкладнику чи списанню з рахунку Вкладника з інших підстав. Проценти нараховуються за фактичну кількість днів розміщення суми депозиту, при цьому кількість днів у році приймається сторонами за фактичну (п.4.1 Договору).

Відповідно до п.4.2 проценти нараховуються за фактичну суму коштів на депозитному рахунку, у випадку поповнення суми депозиту, проценти за користування депозитом нараховуються з урахуванням внесеної суми з дати, наступної за датою фактичного зарахування цієї суми на депозитний рахунок Вкладника.

04.01.2008 між сторонами укладено додаткову угоду №7 до Договору, яким сторони погодили, що строк депозиту до 30.12.2008.

17.12.2008 між сторонами укладено додаткову угоду №16 до Договору, яким сторони погодили, що сума внеску на депозит становить 5 900 000 грн.

26.12.2008 Позивач звернувся до Відповідача з листом №3154/02 та просив виконати умови п.3.4.3 Договору, а саме зобов’язання Банку повернути Вкладнику депозит та його поточний рахунок по закінченню строку депозиту, тобто до 30.12.2008.

15.01.2009 Позивач направив на адресу Відповідача претензію №1 та вимагав перерахувати на рахунок його Центральної філії суму внесеного депозиту 5 900 000 грн.

Дана претензія була отримана Відповідачем 12.01.2009, про що зокрема свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №08179870.

У відповідь на дану претензію Позивача, Відповідач погодився, що 30.12.2008 закінчився термін дії Договору та пояснив, що на сьогодні у банку існує проблема з недостатністю грошових коштів, необхідних для забезпечення своєчасного проведення платежів та виплати депозитів, а відтак Банк запропонував Позивач продовжити термін розміщення грошових коштів по Договору строком на шість місяців під 25% річних.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до ч. 1. ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Матеріали справи містять виписку по особовому рахунку за період з 01.12.2008 до 31.12.2008 АБ «Банк регіонального розвитку», відповідно до якої залишок коштів на рахунку становить 5 900 000 грн.

Матеріали справи також містять довідку за підписом Генерального директора та Головного бухгалтера Центральної філії Позивача №02/04-БРР, відповідно до якої розмір неповернутого депозитку становить 5 900 000 грн.

Враховуючи той факт, що строк повернення депозиту Позивача закінчився 30.12.2008, факт наявності боргу у Відповідача в сумі 5 900 000 (п’ять мільйонів дев’ятсот тисяч) грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем на спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просив стягнути з Відповідача 28 126 (двадцять вісім тисяч) грн. 02 коп. 3% річних.

Статтями 610, ст. 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за цим Договором сторони несуть відповідальність відповідно чинному законодавству України.

Враховуючи викладені обставини, а також той факт, що судом задоволено основну суму боргу 5 900 0000 грн., вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в сумі 28 126,02 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України № 157 від 23.03.2009 «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку»у Відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 24.03.2009 до 23.03.2010 та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 24.03.2009 до 23.09.2009.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав Позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобов’язань за Договором.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом присудження до виконання обов’язку відповідача за Договором щодо повернення позивачу суми депозиту та нарахованих на нього відсотків, а також стягнення з відповідача нарахованих за заявлений позивачем період до введення мораторію 3% річних, у сумах зазначених вище.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Системний, контекстуальний аналіз положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов’язань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів –клієнтів банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.

Отже, примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Отже, примусове виконання рішення суду на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати Позивача підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А, ідентифікаційний код 19338316, з депозитного рахунку №265193127701) на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Центральної філії Відкритого акціонерного товариства Української страхової компанії «Дженералі Гарант»(01042, м. Київ, Ново-Печерський провулок, 19/3, ідентифікаційний код 25965081, п/р 26505010021452 в ВАТ «Укрексімбанк»м. Києва, МФО 322313) 5 900 000 (п’ять мільйонів дев’ятсот тисяч) грн. основного боргу, 28 126 (двадцять вісім тисяч сто двадцять шість) грн. 02 коп. 3% річних.

Стягнути з Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А, ідентифікаційний код 19338316, п/р 32000190901 в ГУ НБУ по Києву і Київській області, МФО 300540) на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Центральної філії Відкритого акціонерного товариства Української страхової компанії «Дженералі Гарант»(01042, м. Київ, Ново-Печерський провулок, 19/3, ідентифікаційний код 25965081, п/р 26505010021452 в ВАТ «Укрексімбанк»м. Києва, МФО 322313) 25 500 (двадцять п’ять тисяч) грн. витрат на оплату державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя

Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 08.04.2009