Постанова № 35950590, 11.12.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 грудня 2013 р. Справа № 802/4493/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Т.Д.

представника позивача: Стратович С.В.

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі (УПФУ у Вінницькому районі, позивач) з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ФОП ОСОБА_2, відповідач) про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що відповідач не сплатив суму недоїмки зі сплати єдиного внеску за 2012 р., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 4572,42 грн. Вказану суму заборгованості відповідач у добровільному порядку не сплачує, в зв'язку з чим поданий даний адміністративний позов.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечила, обгрунтовуючи тим, що її не було повідомлено про необхідність сплати даного внеску. Окрім того вказала, що не писала жодних заяв та не укладала угод з органом пенсійного фонду про сплату єдиного внеску.

Суд розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши думку учасників судового процесу, встановив наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Пунктом 4 частини 1 статті 4 вказаного Закону передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа -підприємець Вінницькою районною державною адміністрацією 6.11.2007 р., а отже, згідно процитованої норми є платником єдиного внеску.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року №22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за №1014/183-18309, ФО-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Частиною 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та пунктом 4.3.6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженоою постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року №21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року за №994/18289, передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року. Базовим звітним періодом у даному випадку є календарний рік.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч.1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Всупереч вищенаведеним вимогам чинного законодавства, відповідач не сплатила суми єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік, внаслідок чого виникла заборгованість в загальному розмірі 4572,42 грн.

В силу частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилають платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти днів із дня надходження вимоги про сплату недоїмки, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суму недоїмки та фінансових санкцій.

На виконання даної норми, позивачем сформовано та направлено відповідачу вимогу про сплату боргу № Ф 290 від 21.02.2013 р., яку останнім отримано, що підтверджується повідомленям про вручення поштового відправлення. Однак, ФОП ОСОБА_2 визначену у вимозі суму не сплатила, при цьому, вимогу не оскаржила.

Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькому районі по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2012 рік в розмірі 4572,42 грн., що підтверджується повідомленням-розрахунком, вимогою про сплату боргу.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За сукупністю наведених обставин, враховуючи, що єдиний внесок за 2012 рік відповідачем не сплачено, вимогу про сплату боргу не оскаржено, а тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, відповідно до положень ст. 94 КАС України, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) 4572,42 грн. (чотири тисячі п"ятсот сімдесят дві грн. 42 коп.) недоїмки зі сплати єдиного внеску на користь управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі (вул. Винниченка,29, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 20098343, р/р 37199104000203 в ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна