Постанова № 35950492, 06.12.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2013 року № 813/7952/13-а

14 год. 40 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий - суддя Коморний О.І.,

секретар Ячмінська Я.О.

з участю

представника позивача Яблонська Ю.А.

представників відповідача Пилип'як П.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» про визнання нечинним рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Обставини справи.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Мізол», звернувся 22.10.2013 року до суду з позовом про визнання нечинним та скасування наказу №343 "Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Мізол" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 22.08.2013 року" прийнятого 16.10.2013 року відповідачем, Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю спірного наказу, оскільки вказаний у ньому для перевірки період вже був предметом перевірки, а тому відсутні правові підстави для повторної перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні, суть яких зводиться до того, що наказ на проведення перевірки видано на виконання постанови слідчого про проведення перевірки позивача, винесеної у кримінальному провадженні, відтак жодних обмежень у такому випадку для проведення перевірки законом не встановлено. Просить у задоволенні позову відмовити повністю. а така підстава для перевірки є самостійною

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно всебічно та об'єктивно оцінив подані сторонами докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, керуючись ст. 78.1.11 Податкового кодексу України, видано 16.10.2013 р. наказ №343 "Про проведення позапланової виїзної перевірки ТЗОВ «МІЗОЛ»", відповідно до п.1 якого наказано провести позапланову виїзну перевірку ТЗОВ «МІЗОЛ» (код ЄДРПОУ 33895476) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2011р. по 22.08.2013р.

Підставою видання спірного наказу, як зазначено у преамбулі, є отримання листа СУ ФР ГУ Міндоходів у Львівській області від 22.08.2013р. № 2562/09-30, яким скеровано Постанову слідчого СУ ФР ГУ Міндоходів у Львівській області майора податкової міліції Кравець О.Є. від 22.08.2013р. про призначення документальної виїзної позапланової перевірки ТЗОВ «МІЗОЛ»,

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з п.1.1.ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Водночас, порядок кримінального провадження на території України визначається, згідно ст. 1 Кримінального процесуально кодексу України (далі - КПК України), лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч.2 ст.1 КПК України).

Завданнями кримінального провадження є відповідно до ст. 2 КПК України захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Досудове розслідування відповідно до п.5 ч.1 ст.3 КПК України - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

Відповідно до п. 17 ч.1 ст.3 КПК України, слідчий - службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Слідчий відповідно до ч.2 ст. 9 КПК України зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ч.5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Згідно ч.1 ст.93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом(ч.2 ст. 93 КПК України).

Згідно з ч.1 ст. 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом.

Рішення слідчого, прокурора приймається згідно ч.3 ст. 110 КПК України у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується (ч.7 ст. 110 КПК України).

На забезпечення здійснення слідчим процесуальних дій під час досудового розслідування, пунктом 78.1.11 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено як обставину для проведення документальної позапланової перевірки отримання постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Зазначена обставина для проведення перевірки жодним чином не пов'язана із фактом попереднього проведення податковим органом перевірок, оскільки проведення перевірки податковим органом на підставі постанови слідчого відбувається в рамках кримінального провадження, а результати такої перевірки після її оформлення, передаються слідчому.

Пунктом 78.2 ст. 78 ПК України чітко і однозначно визначено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

Згідно поданої відповідачем копії постанови слідчого від 22.08.2013 року (46-50) судом встановлено, що слідчим проводиться досудове розслідування щодо службових осіб ТзОВ "Мізол" за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, і вказана постанова про проведення перевірки винесена слідчим відповідно до норм КПК України для проведення належного досудового розслідування.

З огляду на ч.5 ст.40, ч.7 ст. 110 КПК України та п. 78.1.11 ст. 78 ПК України відповідач на виконання постанови слідчого зобов'язаний провести перевірку, для чого відповідачем правомірно видано наказ №343 "Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Мізол" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 22.08.2013 року".

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Право на звернення до адміністративного суду з позовом є первинним диспозитивним правом в адміністративному процесі, тобто правом, яким особа розпоряджається на власний розсуд. Особа яка звертається до суду, самостійно вирішує, реалізувати їй це право чи добиватися захисту в інший, позасудовий спосіб, або ж змиритися з порушенням.

Відповідно ч. 3 ст. 11 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Закріплений у ч.2 ст.11 КАС України принцип диспозитивності полягає у тому, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Предметом доказування, відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд звертає увагу позивача, що видання керівником податкового органу наказу про призначення позапланової перевірки не створює небезпеки інтересам відповідного платника податків, оскільки сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків.

Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів, або для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

У свою чергу нарахування і стягнення податкових зобов'язань регулюється нормами Податкового Кодексу України.

При цьому позивач жодним чином не позбавлений права на оскарження в порядку визначеному КПК України дій слідчого, у тому числі щодо призначення перевірки.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у даній справі оспорюється прийнятий відповідачем, суб'єктом владних повноважень, наказ на проведення перевірки, який є актом у розумінні п.1 ч.2 ст. 17 КАС України, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнятий (вчинений) він: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та вищенаведених норм чинного кримінально-процесуального і податкового законодавства суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем спірного наказу та про відсутність порушень спірним наказом прав та інтересів позивача, тому позовні вимоги є необґрунтовані, безпідставні і задоволенню не підлягають.

Відповідно ст. 94 КАС України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 11.12.2013 р. о 16:00 год.

Суддя Коморний О.І.