Постанова № 35950407, 27.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 р. Справа № 804/14986/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРябчук О.С. при секретаріБухтіяровій М.М. за участю: представника позивача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Чорнокнижної Оксани Петрівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2013 р. ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного реєстратора Реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Чорнокнижної Оксани Петрівни (далі - відповідач) з вимогами про:

-визнання протиправним рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Чорнокнижної О.П. від 14.10.2013 року № 6749092 про відмову в державній реєстрації права власності ОСОБА_4 на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1;

-скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Чорнокнижної О.П. від 14.10.2013 року № 6749092 про відмову в державній реєстрації права власності ОСОБА_4 на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1;

-зобов'язання державного реєстратора Реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції зареєструвати за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 в Державному реєстрі прав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення відповідача від 14.10.2013 р. № 6749092 є незаконним з урахуванням того, що державним реєстратором Чорнокнижною О.П. під час прийняття вказаного рішення порушено положення п. 5 ч. 1 ст. 19, ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пп. 11 п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 22.06.2011 р. № 703. Представник зауважив, що Законом України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» визначено чіткий перелік підстав для відмови у державній реєстрації, при цьому відмова у державній реєстрації з підстав, непередбачених положенням вказаного Закону, заборонена. За твердженням представника, відмова державного реєстратора Чорнокнижної О.П. у державній реєстрації права власності за ОСОБА_4 з підстав того, що в ухвалі суду невірно зазначений орган державної реєстрації прав, якому належить виконати відповідну реєстраційну дію, є цілком неправомірною, такої підстави для відмови у реєстрації законом не передбачено; рішення № 6749092 порушує законні права позивача, з урахуванням чого підлягає скасуванню.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Будь-яких клопотань або заперечень на дату розгляду справи надано не було.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до наступного висновку.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.04.2011 р. у справі №2-0670-2011 визнано укладеною мирову угоду між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4, за якою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовляються від своєї частки квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4.

Зазначеним судовим рішенням також визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 та зобов'язано Комунальне підприємство «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1. Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування квартирою та усунення перешкод у здійсненні права користування спільною частковою власністю - закрито.

31.08.2013 р. ОСОБА_4 звернулась до керівника реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції із заявою про реєстрацію права власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 згідно з рішенням суду (а.с.14).

За наслідками розгляду звернення ОСОБА_4 відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції надано відповідь від 19.09.2013 р. № 825, згідно з якою ОСОБА_4 повідомлено, що для реєстрації права власності слід надати:

- заяву про державну реєстрацію права власності встановленого зразка;

- документ, що підтверджує оплату державного мита;

- документ, підтверджує оплату за Витяг з Державного реєстру прав;

- документ, що посвідчує особу заявника та довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку;

- документ, що підтверджує виникнення права власності (оригінал та засвідчена в установленому порядку копія).

24.09.2013 р. ОСОБА_4 звернулась з повторною заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що зареєстрована в реєстраційній службі за номером 3100147.

14.10.2013 р. державним реєстратором Реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Чорнокнижної О.П. винесено рішення № 6749092 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень з посиланням на ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п. 16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 22.06.2011 р. № 703.

В оспорюваному рішенні державним реєстратором зазначено, що заявником подана ухвала Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.04.2011 р. у справі №2-0670-2011, в якій невірно зазначений орган державної реєстрації прав, який зобов'язано вчинити реєстрацію право власності (а.с.11).

Незгода з зазначеним вище рішенням № 6749092 та необхідністю вчинення відповідачем певних дій обумовила позивача звернутись до суду.

Правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, щодо здійснення державної реєстрації права власності, врегульовані нормами Конституції України, Цивільним кодексом України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (далі - Закон № 1952), Порядком державної реєстрації прав та нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 22.06.2011 р. № 703 (далі - Порядок № 703).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація обтяження на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації врегульовано нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV).

Орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1952-IV).

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Приписами частини другої статті 15 Закону № 1952-IV визначено, що орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Статтею 19 цього Закону визначено перелік підстав (документів) для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, серед яких також передбачено і рішення суду (п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону № 1952-IV) стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили, також нормами цієї статті передбачено перелік підстав за наявності яких у державній реєстрації права може бути відмовлено і цей перелік, є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає, крім цього відмова в державній реєстрації прав із підстав, зазначених в абзаці четвертому частини першої цієї статті, не позбавляє особу права повторно звернутися із заявою за умови усунення підстав для відмови у державній реєстрації прав (ч.1 та ч.2 ст.24 цього ж Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011р. затверджено Порядок державної реєстрації прав та нерухоме майно та їх обтяжень. Цей Порядок визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

За приписами ст.23 Порядку №703 Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

- заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

- об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

- із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

- подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

- заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

- заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

- заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

- під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

- після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

- заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

- заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена (ч. 4 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Павлоградського міськрайонного суду від 13.04.2011р. у справі № 2-0670-2011 визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/3 квартири АДРЕСА_1. Дане судове рішення набуло законної сиди та є обов'язковим до виконання (а.с.12 зворотній бік).

Отже, на момент звернення ОСОБА_4 до реєстраційної служби є таким, що набуло законної сили судове рішення, яким визнано право власності останньої на 1/3 квартири АДРЕСА_1, яке є право встановлювальним документом.

Із змісту оспорюваного рішення державного реєстратора Чорнокнижної О.П. від 14.10.2013 року №6749092 вбачається, що відмова у вчиненні реєстраційної дії права власності ОСОБА_4 обґрунтована невірним зазначенням в ухвалі суду суб'єкта власних повноважень, якому судом визначено виконати судове рішення. При цьому відповідачем не враховано, що ухвалою Павлоградського міськрайонного суду від 13.04.2011р. у справі № 2-0670-2011 визнано за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно, тобто, вказане рішення є правовстановлюючим документом, тому у державного реєстратора були наявні підстави для реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно на підставі ухвали суду.

Отже, відповідачем не додержано приписів ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та порушено ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач під час прийняття оспорюваного рішення про відмову у державній реєстрації права власності за позивачем, яке визнано судом, діяв поза межами повноважень, визначених законом, а головне - порушено конституційний принцип (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), відповідно до якого судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, дії відповідача щодо відмови в реєстрації права власності ОСОБА_4, визнаного на підставі рішення суду, не ґрунтується на законі, рішення відповідача від 14.10.2013 року №6749092 про відмову в державній реєстрації права власності ОСОБА_4 на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, є протиправним і тому підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, а також тієї обставини, що станом на день розгляду даної справи в суді відповідні реєстраційні дії згідно ухвали Павлоградського міськрайонного суду від 13.04.2011р. у справі №2-0670-2011 не здійснені, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа), тому судові витрати в розмірі 68,82 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Державного реєстратора реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Чорнокнижної Оксани Петрівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Чорнокнижної О.П. від 14.10.2013 р. № 674092 про відмову в державній реєстрації прав, а саме, права власності ОСОБА_4 на 1/3 квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язати Державного реєстратора реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Чорнокнижну О.П. зареєструвати за ОСОБА_4 право власності на 1/3 квартири АДРЕСА_1.

Судові витрати в розмірі 68,82 грн. стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_4

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02 грудня 2013 року

Суддя З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 02.12.2013р. СуддяО.С. Рябчук