Постанова № 35950403, 20.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 р. Справа № 804/13793/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРябчук О.С. при секретаріЩербак А.А. за участю: представника позивача представників відповідача Поплавської Г.П. Резнікові Ю.М., Волошина А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2013 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Металургійне підприємство «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнє підприємство ПАТ «Дніпровагонмаш» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - відповідач) з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів № 0000031420 від 24.07.2013 р., яким Металургійному підприємству «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнє підприємство ПАТ «Дніпровагонмаш» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 105 873,00 грн. та зобов'язано сплатити штраф в сумі 52 936,50 грн.; скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів № 0000061430 від 24.07.2013 р., яким Металургійному підприємству «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнє підприємство ПАТ «Дніпровагонмаш» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 136 049,00 грн. та зобов'язано сплатити штраф в сумі 68 024,50 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначила наступне. Позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, ґрунтуються виключно на відсутності у позивача товарно-транспортних накладних та на наявності порушень податкового законодавства, допущених контрагентом позивача. При цьому відповідачем не враховано надані підприємством після проведеної перевірки товарно-транспортні накладні та інші докази, якими підтверджується транспортування товару. Недоліки, виявлені відповідачем в товарно-транспортних накладних не є істотними та не впливають на зміст цих документів.

Підприємством до податкового кредиту за серпень, вересень, листопад 2012 р. включено податкові накладні за липень, серпень, вересень 2012 р. Вказані податкові накладні не зареєстровані постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому разом з деклараціями було подано заяву про порушення постачальником вимог податкового законодавства та первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій. Відповідно до положень ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту на підставі податкової накладної зберігається за платником податку протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Враховуючи наведене, податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів № 0000031420, № 0000061430 від 24.07.2013 р. суперечать вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, пояснивши свою позицію наступним. Позивачем при проведенні перевірки не надані докази транспортування товару від постачальника до покупця. Відповідно до норм законодавства такими доказами є товарно-транспортні накладні. Вказані накладні, надані після проведення перевірки, не враховані податковим органом, оскільки якщо таких документів в період перевірки не існувало, вони не беруться до уваги після перевірки. Крім того, товарно-транспортні накладні містять суттєві порушення, які викликають сумнів у їх достовірності. Видаткові накладні не містять прізвищ та ініціалів посадових осіб підприємств постачальника та покупця.

За результатами перевірки також було встановлено, що підприємством включено до складу податкового кредиту за серпень, вересень, листопад 2012 р. податкові накладні за липень, серпень, вересень 2012 р., які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Скарга на постачальника про порушення порядку реєстрації податкових накладних подана підприємством не своєчасно, а саме, не в відповідному звітному періоді, який становить один календарний місяць.

В зв'язку з наведеним, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Металургійне підприємство «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнє підприємство ПАТ «Дніпровагонмаш» зареєстровано як юридична особа 20.10.1995 р.,включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом19309317та перебуває на обліку вСпеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

01.07.2013 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку Металургійного підприємства «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнє підприємство ПАТ «Дніпровагонмаш» з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах за лютий 2012 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укркольорметсплав» та правомірності формування податкового кредиту по податковим накладним включеним до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) дод. 8 до декларацій з податку на додану вартість за серпень, вересень, листопад 2012 р.

За результатами перевірки складено акт № 17/2.12-19309317 від 08.07.2013 р. Перевіркою встановлені наступні порушення, допущені Металургійним підприємством «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнє підприємство ПАТ «Дніпровагонмаш»:

- п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 137.16 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 кв. 2012 р. на суму 136 049,00 грн.;

- п. 33.1 ст. 33, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України, ч.ч. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ч. 2 ст. 207, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 105 873,00 грн.

В акті перевірки зазначено про наявність документів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Порушення законодавства позивачем обґрунтовані в акті перевірки наступним чином.

Підприємством до перевірки не надано доказів транспортування товару від постачальника до покупця, а саме, товарно-транспортних накладних. Крім того, контрагентом позивача допущені порушення податкового законодавства. Видаткові накладні не містять прізвища, ініціалів та посади особи, яка їх склала та особи, яка прийняла товар. На підставі вказаного податковим органом зроблено висновок про відсутність господарської операції між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Укркольорметсплав». Також, підприємством включено до складу податкового кредиту серпень, вересень, листопад 2012 р. податкові накладні за липень, серпень, вересень 2012 р., які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, додавши до податкових декларацій скаргу на постачальника в іншому періоді ніж той, в якому виписано податкову накладну.

На підставі акту № 17/2.12-19309317 від 08.07.2013 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходіввинесені податкові повідомлення-рішення № 0000031420, № 0000061430 від 24.07.2013 р.

Представником позивача на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом надано наступні документи: договір, специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, приходні ордери, відомості вагової, товарно-транспортні накладні, протоколи вимірювань, платіжні доручення.

В відомостях вагової № 2377 та № 2735 міститься наступна інформація: дата складання документу, державний номер автомобіля, номер шляхового листа, дані постачальника та отримувача поставленого товару, вага товару.

Відповідно до пп. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 83.1.1.-83.1.6 п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення;інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу Україниправо на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважаєтьсядата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використанняв оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в час.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України 9 від 06.11.2009 р.:«вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину».

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок- документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невідь ємною частиною.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця

Згідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу Україниу разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що у Металургійного підприємства «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнє підприємство ПАТ «Дніпровагонмаш» наявні статутний капітал, офісні, виробничі, складські приміщення, працівники, устаткування, транспортні засоби, рахунки у банках.

На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю «Укркольорметсплав»,було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Договір, укладений з зазначеним контрагентом, відповідає виду господарської діяльності позивача, зазначеному в акті перевірки.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено, що платником податків не надано до перевірки доказів транспортування товару, а саме, товарно-транспортних накладних.

Відповідно до положень Податкового кодексу України у разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими передбаченими чинним законодавством первинними документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Проведена податковим органом перевірка позивача була виїзною, отже, у підприємства була можливість надати перевіряючим докази транспортування товару, проте, товарно-транспортні накладні надані не були. Таким чином, у суду відсутні підстави для врахування при винесенні рішення по справі товарно-транспортних накладних, наданих позивачем в період процедури адміністративного оскарження та в судове засідання.

Проте, при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковим органом не були враховані первинні документи - відомості вагової № 2377 та № 2735, які, відповідно до пояснень представника позивача та представника відповідача, надавалися контролюючому органу при проведенні перевірки, тобто, існували на момент проведення перевірки.

Як встановлено в судовому засіданні, в відомостях вагової № 2377 та № 2735 зазначено наступну інформацію: дату складання документу, державний номер автомобіля, номер шляхового листа, дані постачальника та отримувача поставленого товару, вага товару.

Вказані дані відповідають даним, зазначеним в інших первинних документах господарської операції, а саме, в договорі, специфікації, податкових та видаткових накладних.

Таким чином, відомості вагової № 2377 та № 2735 містять всю необхідну інформацію про транспортування товару від постачальника до покупця та були неправомірно не враховані податковим органом як докази постачання товару.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі акту перевірки, в якому правочини позивача з контрагентами визнані нікчемними.

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом.

В розглядуваній справі, як вже зазначалося, нікчемність правочинів встановлена в акті перевірки платника податків, складеному податковим органом за наслідками проведеної перевірки. При цьому, акт перевірки є засобом документування дій посадової особи контролюючого органу під час проведення перевірки і містить суб'єктивні висновки такої особи щодо наявності допущених платником податку порушень.

З аналізу положень постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. вбачається, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих на підставі нікчемних правочинів.

Відповідно до пп. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

При цьому положеннямиПодаткового кодексу України не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини, укладені платниками податків.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентом позивача правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведенонаявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угода порушуює публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивачем до складу податкового кредиту за серпень, вересень, листопад 2012 р. включено податкові накладні за липень, серпень, вересень 2012 р. При цьому підприємством подавалися первинні документи на підтвердження здійснення господарської операції та додаток 8 до декларацій із зазначенням про порушення постачальником порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до положень Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець має право звернутися зі скаргою на такого постачальника, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Підставою для відображення в податкових деклараціях сум податкового кредиту є проведені таким платником господарські операції, підтверджені відповідними первинними документами.

Реальність здійснення господарських операції позивача з контрагентами, які видали податкові накладнілипень, серпень, вересень 2012 р., не ставиться під сумнів податковим органом.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу Україниу разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Позивачем після отримання від постачальника податкової накладної дотримані вимоги чинного законодавства щодо включення сум податку до податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної та щодо звернення зі скаргою у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів№ 0000031420, № 0000061430 від 24.07.2013 р. не відповідають вимогам п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Металургійного підприємства «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнє підприємство ПАТ «Дніпровагонмаш» обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа), тому судові витрати в розмірі 2 294,00 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Металургійного підприємства «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнє підприємство ПАТ «Дніпровагонмаш».

Керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86, 94, 158-163, 186 Кодексуадміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Металургійного підприємства «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнє підприємство ПАТ «Дніпровагонмаш» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів № 0000031420 від 24.07.2013 р., яким Металургійному підприємству «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнє підприємство ПАТ «Дніпровагонмаш» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 105 873,00 грн. та зобов'язано сплатити штраф в сумі 52 936,50 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів № 0000061430 від 24.07.2013 р., яким Металургійному підприємству «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнє підприємство ПАТ «Дніпровагонмаш» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 136 049,00 грн. та зобов'язано сплатити штраф в сумі 68 024,50 грн.

Судові витрати в розмірі 2 294,00 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь Металургійного підприємства «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнє підприємство ПАТ «Дніпровагонмаш».

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2013 року

Суддя З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 21.11.13 р. СуддяО.С. Рябчук