Рішення № 35950251, 02.12.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" грудня 2013 р. Справа № 906/1427/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Христюк І.А. - довіреність № 301 від 11.10.2013;

Глущенко О.М. - директор;

від відповідача: Семенюк В.С. - довіреність № 1.20/6 - 3109 від 16.09.2013;

Зірчик Н.О. - довіреність № 1.20/6 - 3535 від 14.10.2013.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Міського комунального підприємства "Водоканал" (м.Радомишль, Житомирська область)

до Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м.Житомир)

про визнання недійсним п.2 та п.3 Рішення адміністративної колегії від 30.07.2013р. №1.16/-61р

Позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсними п.2 та п.3 рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 30.07.2013 № 1.16/-61р.

Представники позивача позов підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, надали усні пояснення по суті спору.

Представники відповідача позовні вимоги заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях по справі.

В процесі розгляду справи судом оглядалися матеріали цивільної справи №2/289/91/13 Радомишльського районного суду Житомирської області за позовом Радомишльського міського комунального підприємства "Водоканал" до Панькевич Ірини Петрівни про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги з водопостачання та водовідведення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві, 06.08.2013 на адресу Міського комунального підприємства "Водоканал" (позивач) надійшов лист №1.20/5-2654 від 30.07.2013 з копією Рішення №1.16/-61 від 30.07.2013 (далі - Рішення) адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач).

Згідно отриманого рішення, як зазначає позивач, - визнано дії МКП "Водоканал", які полягають у нарахуванні гр. Панькевич І.П. зайвої плати за послуги з централізованого водопостачання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживача, які були б неможливими за умови значної конкуренції на ринку (п. 2 Рішення); - за вчинення порушення, зазначеного в п. 2 цього Рішення, відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладено на МКП "Водоканал" штраф у розмірі 68000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

Позивач вважає, що рішення відповідача має бути визнано недійсним з підстав, передбачених ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме у зв'язку з:

1) невідповідністю викладених у рішенні висновків обставинам справи, в обґрунтування чого зазначає, що: - між МКП "Водоканал" та споживачем Панькевич І.П. має місце спір про проведення перерахунку плати за використану воду, у зв'язку з непридатністю її лічильника холодної води; - виходячи з п.6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 24.10.2006р. №01-8/2361, даний спір м а є п о о д и н о к и й х а р а к т е р, можливість виникнення якого не виключається навіть в умовах існування значної конкуренції на ринку; - вищевказаний спір пов'язаний саме з п е р е р а х у н к о м плати, а не н а р а х у в а н н я м зайвої плати, як про це вказано в рішенні відповідача; - при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано рішення Радомишльського районного суду від 21.01.2013 у справі №2/289/91/13, яким з Панькевич І.П. стягнуто заборгованість за надані їй послуги, чим підтверджується правомірність нарахування позивачем плати за послуги з централізованого водопостачання згідно показників лічильника та тарифів, затверджених Радомишльською міською радою (рішення виконкому №149 від 10.08.2011 з додатком) та з урахуванням наявних у Панькевич І.П. пільг.

2) неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, в обґрунтування чого зазначає, що: - він неодноразово звертав увагу відповідача, що всупереч п.16 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, паспорт квартирного засобу обліку споживача послуг останнім не надано, тому день останньої повірки та день встановлення засобу обліку невідомі, оскільки споживачем не надано документів про дату повірки водолічильника №92638812, внаслідок чого неможливо встановити міжповірочний інтервал; - договір між Панькевич І.П. та попереднім виконавцем - Державним комунальним підприємством "Радомишль", був укладений 15.05.2001, однак номер водолічильника в ньому не зазначено, а дані про номер водолічильника №92638812 з'явились у позивача лише 14.12.2011, під час перевірки, за результатами якої було встановлено відсутність пломби; - договір з позивачем, в якому зазначено номер нового лічильника - 214930, який було опломбовано та взято на облік, Панькевич І.П. погодилась укласти лише 31.07.2013; - споживач відмовилася передати водолічильник позивачу для проведення повторної повірки та експертного визначення можливої причини його непридатності; - відсутність вищевказаних даних унеможливлює проведення споживачу перерахунку за спожиту воду .

3) недоведеністю обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, в обґрунтування чого зазначає, що: виходячи з приписів "Порядку формування тарифів та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", затверджених ПКМ України від 01.06.2011 №869 та ст. 19 ЗУ "Про житлово - комунальні послуги", відповідачем безпідставно зроблено висновки про те, що МКП "Водоканал" зобов'язаний контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.

Крім того позивач вважає, що відповідачем припущено неоднозначне тлумачення прав і обов'язків позивача, внаслідок чого зроблено хибні висновки про порушення МКП "Водоканал" законодавства про захист економічної конкуренції та накладено штраф, а тому з огляду на приписи ч. 7 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", у разі якщо норма закону, чи іншого нормативно-правового акта виданого відповідно до закону, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов'язків суб'єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб'єкта господарювання".

Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву та додаткових пояснень від 13.11.2013 (а.с. 71-73, т.1; а.с. 7-8, т.2), позовні вимоги заперечує, вважає оскаржуване рішення обґрунтованим, таким, що відповідає з'ясованим обставинам справи та прийнятим з дотриманням вимог чинного закондавства. Посилаючись на п.п. 15, 16, абз. 4 п. 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 №630, вказує, що позивач зобов'язаний був контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі транспортування та монтаж. Стверджує, що у зв'язку з нездійсненням позивачем вчасної періодичної повірки засобу олбліку Панькевич І.П., за заявою останньої була проведена повірка, за результатами якої ДП "Житомирстандартметрологія" повідомлено, що похибка лічильника не відповідає ГОСТ 8.156-83 та складає +17%. За вказаного, відповідач вважає, що МКП "Водоканал" нарахувало надлишкові об'єми використання води Панькевич І.П., внаслідок чого було нараховано зайву плату за послуги з централізованого водопостачання.

Вважає, що у відповідності з приписами ч.1, п. 1,2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та п. 17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15, зловживання монопольним (домінуючим) становищем може мати різні прояви та полягати у вчиненні не лише одного, але й декількох самостійних порушень.

Не погоджується з твердженням позивача стосовно відсутності обґрунтованих підстав для проведення споживачу перерахунку оплати за спожиту воду, у зв'язку з відсутністю квартирного засобу обліку, відсутністю дня останньої повірки та дати встановлення обліку, оскільки, на думку відповідача, до обов'язків МКП "Водоканал" належить опломбування та взяття на облік приладу обліку, контроль його міжповірочних інтервалів. При цьому, як зауважує відповідач, такого обов'язку на споживача жодним нормативно-правовим актом не покладено. За вказаного всією необхідною для перерахунку інформацією має володіти саме позивач. Водночас зауважує, що ГОСТ 8.156-83 містить інформацію щодо повірочних витрат лічильників різних типів та видів,

Вважає, що індивідуальні засоби обліку, встановлені в квартирах, які є власністю споживача, можуть бути повірені за рахунок виконавця житлово-комунальних послуг у відповідному багатоквартирному будинку, якщо ця послуга включена до тарифу та договору про надання житлово-комунальних послуг. Звертає увагу, що питання оплати наданих, згідно абз. 4 пункту 32 вищевказаних Правил послуг, не являється предметом спору.

Посилаючись на ст.1, ч.1 ст. 11, ч.ч.1,2 ст. 28 ЗУ "Про метрологію та метрологічну діяльність", зазначає, що підприємства, організації та фізичні особи зобоав'язані своєчасно (з врахуванням міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку; засіб вимірювальної техніки, який не пройшов періодичну повірку через міжповірочний інтервал, є н е п р и д а т н и м для використання та об'єктивного обліку спожитої води, а відтак його показники не можуть бути використаними для нарахування споживачеві за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення. За вказаного робить висновок, що, оскільки лічильник є не повіреним, а відтак несправним, то, у відповідності до п.15 Правил, нарахування здійснюється згідно з нормативами (нормами) споживання.

Також вказує, що дія Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не поширюється на відносини державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

Оцінивши в сукупності матеріалах справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Статтею 1 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 року встановлено, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно із ст. 3 цього Закону, основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Відповідно до ст.7 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" для реалізації покладених на нього завдань Антимонопольний комітет України, зокрема, має право перевіряти суб'єктів господарювання щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції, розглядати справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими справами, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, приймати з цього приводу передбачені законодавством розпорядження та рішення....

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання.

За частинами 1 та 2 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зацікавлені особи мають право оскаржити повністю або частково рішення органів Антимонопольного комітету України до суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Так, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції №4.7.2-54/2013 Адміністративною колегією Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення №1.16/-61р, яким вирішено: - визнати, що МКП "Водоканал" протягом 2010-2012 років та поточного періоду 2013 року займає монопольне становище на ринках послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в межах території м. Радомишля, де розташовані діючі межі Підприємства, з частками 100 відсотків відповідно (п. 1 рішення). Визнати дії МКП "Водоканал", які полягають у нарахуванні Панькевич І.П. зайвої плати за послуги з централізованого водопостачання, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживача, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (п. 2 Рішення). За вчинення порушення, зазначеного в пункті 2 цього рішення, відповідно до абз. 2 частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накласти на МКП "Водоканал" штраф у розмірі 68000 (шістдесят вісім тисяч) грн. (п. 3 Рішення).

При цьому позивачем не заперечується встановлений Рішенням факт зайняття МКП "Водоканал" монопольного становища на ринках послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в межах території м. Радомишля.

Щодо оскаржуваних пунктів Рішення слід зазначити, що згідно п.2 ч.1 ст. 50 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

За ч.1 ст. 13 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до ч.2 ст. 52 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Як вбачається з матеріалів Справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції №4.7.2-54/2013 від 31.05.2013 (а.с. 85-228, т.1), остання розглядалася у зв'язку з надходженням заяви мешканки м. Радомишль Панькевич І.П. щодо неправомірних дій МКП "Водоканал" в частині зволікання з проведенням повірки лічильника холодної води та відмовою у проведенні перерахунку плати за послуги з централізованого водопостачання за нормами (а.с. 86-87, 168, 220, т.1)

Зі змісту Рішення також вбачається, що в процесі розгляду справи досліджувалися саме наведені у заяві обставини, врезультаті чого, з посиланням на п.п. 15,16, абз.4 п.32 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" було встановлено, що: - МКП "Водоканал" не взяло на облік старий лічильник Панькевич І.П та не контролювало міжповірочні інтервали, хоча періодична повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж є обовязком виконавця; - МКП "Водоканал" нараховувалися надлишкові об'єми використання води заявницею, і, як наслідок, зайва плата за послуги з централізованого водопостачання, оскільки за заявою останньої була проведена повірка, за результатами якої ДП "Житомирстандартметрологія" визначено, що похибка лічильника не відповідає ГОСТ 8.156-83 та складає +17%.

За вказаного слід зазначити, що відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються "Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила).

Згідно п. 9 вказаних Правил, у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.

Пунктом 32 зазначених Правил визначено, що виконавець зобов'язаний контролювати установлені міжповірочні інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж). У випадку якщо засоби обліку холодної і гарячої води, встановлені у квартирі, не пройшли повірку, нарахування плати за спожиту воду здійснюється за нормами і тарифами, встановленими згідно з законодавством органом місцевого самоврядування.

При цьому ч.1 ст. 19 ЗУ "Про надання житлово-комунальних послуг", який визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, в і м п е р а т и в н о м у порядку встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються в и к л ю ч н о на д о г о в і р н и х засадах.

Водночас Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 560 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд прибудинкових територій. Пунктом 29 згаданої Постанови передбачено, що витрати на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) квартирних засобів обліку води та теплової енергії визначаються відповідно до укладених договорів між власником (балансоутримувачем) будинку або його уповноваженою особою та організацією, яка здійснює зазначені роботи, що узгоджується з приписами ЗУ "Про надання житлово-комунальних послуг".

Оскільки укладеним із споживачем договором (а.с.16-17, т.2) не передбачено здійснення МКП "Водоканал", зокрема, періодичної повірки квартирних засобів обліку, не вбачається також і розроблених тарифів (а.с.4, т.2) щодо надання таких послуг позивачем, то висновки відповідача стосовно обовязку МКП "Водоканал" здійснювати періодичну повірку засобів обліку води, їх обслуговування та ремонт, є безпідставними.

Разом з тим, за п. 16 Правил, у разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку споживач в установленому порядку може проводити їх позачергову повірку за власні кошти, про що інформує виконавця. Якщо виявлена у показаннях помилка виходить за межі, передбачені у паспорті квартирного засобу обліку, виконавець повинен здійснити перерахунок плати за споживання води та/або теплової енергії з дня останньої повірки або встановлення засобу обліку, якщо його повірка не проводилась, шляхом зменшення плати на відсоток, який перевищує встановлені межі точності для цього типу засобу обліку, до моменту виявлення помилки.

Тобто, з огляду на вказані норми, у зв'язку з тим, у Панькевич І.П. виникли сумніви щодо правильності показань квартирних засобів обліку, остання мала право провести їх позачергову повірку за власні кошти, що і було нею зроблено. Слід зазначити, що вказане узгоджується з приписами ЗУ "Про надання житлово-комунальних послуг" та з укладеним споживачкою договором (а.с.16-17, т.2).

19.06.2012 року комісією позивача було надано дозвіл Панькевич І.П. на повірку лічильника на протязі одного місяця та зазначено, що засіб обліку води №92638812 не опломбований (а.с. 91, т.1 (зворотній бік)).

12.07.2012 ДП "Житомирстандартметрологія" видано Довідку №1337 (а.с. 26, т.1) про непридатність засобу вимірювальної техніки - водолічильника зав. №92638812. Підставою для визначення засобу вимірювальної техніки непридатним визначено, що похибка водолічильника не відповідає вимогам ГОСТ 8.156-82 та становить +17%.

Врахувуючи вищенаведене, а також те, що в оскаржуваному Рішенні, з посиланням на нездійснення МКП "Водоканал" перерахунку плати за споживання води, зроблено висновки про зайве нарахування споживачу плати за послуги з централізованого водопостачання, слід зазначити, що як зазначалося вище, перерахунок плати за споживання води (п.16 Правил), якщо виявлена у показаннях помилка виходить за межі, передбачені у паспорті квартирного засобу обліку, здійснюється виконавцем з д н я о с т а н н ь о ї п о в і р к и або в с т а н о в л е н н я засобу обліку, якщо його повірка не проводилась, шляхом зменшення плати на відсоток, який перевищує встановлені межі точності для цього типу засобу обліку, до моменту виявлення помилки.

Однак, як пояснив позивач та не спростовано матеріалами справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції №4.7.2-54/2013, дата останньої повірки лічильника №92638812 не відома. На наданому споживачем паспорті водолічильника номер останнього замальовано, а напис №92638812 зроблено від руки. До того, ж як вбачається з наявної в матеріалах справи фотокопії лічильника (а.с .39, т.1), рік виробництва лічильника №92638812 зазначено 1992, при цьому, у паспорті вказана дата 13.11.97 (а.с. 40, т.1). Дата встановлення засобу обліку №92638812 позивачу також не відома.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи результатів зняття показників лічильника Панькевич І.П. 14.12.2013 (а.с.20, т.1), на момент зняття вказаних показників пломба на лічильнику №92638812 була відсутня, що підтвердили в судовому засіданні представники сторін. Також зазначили, що від опломбування лічильника споживач відмовилася з метою проведення його повірки.

З огляду на вказане, суд вважає що за відсутності у споживача паспорта водолічильника №92638812, МКП "Водоканал" дійсно не мало можливості здійснити перерахунок плати за споживання води, оскільки не володіло необхідними для перерахунку вихідними даними.

Водночас слід зазначити, що згідно ст.1 ЗУ "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 11.02.98р., п о в і р к а з а с о б і в вимірювальної техніки - це в с т а н о в л е н н я п р и д а т н о с т і засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, до з а с т о с у в а н н я на підставі результатів контролю їх метрологічних характеристик.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 11 цього ж Закону, засоби вимірювальної техніки можуть застосовуватися, якщо вони відповідають вимогам щодо точності, встановленим для цих засобів, у певних умовах їх експлуатації. Засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли п о в і р к у або державну метрологічну атестацію.

За ч.ч. 1,2 ст. 28 ЗУ "Про метрологію та метрологічну діяльність", засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, випускаються з серійного виробництва, ремонту та у продаж, видаються напрокат, на які поширюється державний метрологічний нагляд, підлягають повірці. ...Засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ.

Так, спільним наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Міністерства промислової політики України та Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства "Про врегулювання питання щодо збільшення міжповірочних інтервалів лічильників холодної та гарячої води" від 15.06.2005 № 141/212/9, зареєстрованим у Мін'юсті 25 червня 2005 року за № 687/10967, установлено міжповірочний інтервал лічильників холодної та гарячої води, результати яких використовуються під час розрахунків у сфері побутових і комунальних послуг, 3 роки.

При цьому, п.15 Правил встановлено, що засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці. ...У разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.

За вказаного, враховуючи вищенаведені обставини щодо відсутності інформації про проведення періодичної повірки квартирного засобу обліку споживача послуг Панькевич І.П., суд вважає, що МКП "Водоканал" мав всі підстави для нарахування плати згідно з нормативами (нормами) споживання, як це передбачено п.15 Правил.

З огляду на викладене, сам лише висновок ДП "Житомирстандартметрологія" щодо похибки лічильника, на думку суду, не може розцінюватися як беззаперечний доказ нарахування зайвої плати, оскільки для встановлення факту зайвого нарахування чи недонарахування плати за надані послуги спочатку слід зробити нормативно обґрунтований перерахунок.

До того ж, як зі змісту заяви Панькевич І.П., так і з матеріалів Справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції №4.7.2-54/2013 вбачається, що на момент звернення до ЖОТВ Антимонопольного комітету України, зазначений споживач послуг не могла ставити питання про нарахування зайвої плати, оскільки вона звернулася до відповідача, з метою врегулювання спірних питань щодо здійснення повірки лічильника та здійснення перерахунку плати за надані послуги. Лише після проведення названих дій, з врахуванням приписів вищенаведених нормативних актів, можливо визначити обґрунтовану вартість спожитих послуг та встановити її відповідність фактично нарахованій та зазначеній у виставленому позивачем рахунку. Тому висновки стосовно завищення чи заниження вартості наданих послуг без проведення вищевказаних дій є завчасними.

Разом з тим, як вказав позивач та підтверджено матеріалами справи, правомірність нарахування позивачем плати за послуги з централізованого водопостачання згідно показників лічильника та тарифів, затверджених Радомишльською міською радою (рішення виконкому №149 від 10.08.2011 з додатком) та з урахуванням наявних у Панькевич І.П. пільг вбачається з рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 01.01.2013 (а.с. 31-32, т.1), залишеним в силі Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області (а.с. 33-34, т.1) у справі №2/289/91/13 за позовом Радомишльського міського комунального підприємства "Водоканал" до Панькевич Ірини Петрівни про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги з водопостачання та водовідведення, за результатами якої позовні вимоги МКП "Водоканал" щодо стягнення заборгованості за попередній період було задоволено повністю.

Тобто, доводи позивача спростовують встановлені Відділенням обставини справи щодо порушення МКП "Водоканал" законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є, зокрема: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і, які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи...

За ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно з ст. 34 вищевказаного Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не було в повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що стало підставою визнання встановленими недоведених обставин та спричинило невідповідність обставинам справи, викладених у рішенні висновків. Тому п. 2 та п. 3 Рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №1.16/-61р від 30.07.2013 слід визнати недійсними.

Керуючись ст.ст. 32,-34, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними п.2 та п.3 Рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 30.07.2013р. №1.16/-61р.

3. Стягнути з Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (10014, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н., майдан ім. С.П. Корольова, буд. 12, ід. код 20403042)

на користь Міського комунального підприємства "Водоканал" (12201, Житомирська обл., Радомишльський р-н., м. Радомишль, вул. Мала Житомирська, буд. 119, ід. код 31124620) - 1147,00грн. судового збору.

4. Повернути Міському комунальному підприємству "Водоканал" (12201, Житомирська обл., Радомишльський р-н., м. Радомишль, вул. Мала Житомирська, буд. 119, ід. код 31124620) з державного бюджету - 573,50грн. судового збору, надмірно сплаченого за платіжним дорученням № 286 від 27.09.2013, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.12.2013.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: 1- до справи

2- відповідачу (наручно)