Рішення № 35950043, 06.12.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2013 року Справа № 915/1711/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді: Бритавської Ю.С.,

при секретарі судового засідання: Прудниковій Т.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Полубоярова К.В., довіреність №09/30 від 25.07.2013р.

від відповідача: Абдулін О.М., довіреність №3 від 17.06.2013р.

розглянув у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14, код ЄДРПОУ 01125608)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миконт» (54018, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 1, код ЄДРПОУ 35473284)

про: стягнення 221261,05 грн., -

Суть спору: Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миконт» 291261,06 грн.

Підставою позовних вимог Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» стало невиконання відповідачем зобов'язань за договором №79-Р від 23.04.2009р. в частині здійснення своєчасного та повного розрахунку за надані послуги.

29.11.2013р. за вх.№23417/13 від позивача надійшов лист, в якому останнім повідомлено про сплату відповідачем в рахунок погашення наявної заборгованості 70000 грн., в зв'язку з чим ДП «Миколаївський морський торговельний порт» просить стягнути з ТОВ «Миконт» 221261,06 грн., з яких розмір основного боргу становить 187091,80 грн., розмір пені - 34169,25 грн.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позові та наданому до суду листі за вх.№23417/13 від 29.11.2013р.

Представник відповідача у судових засіданнях позовні вимоги визнав в частині стягнення основного боргу, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення нарахованої пені просив суд у позові відмовити з підстав, викладених у наданому до суду відзиві за вх.№19899/13 від 11.10.2013р. У доповненнях до відзиву за вх.№23744/13 від 04.12.2013р. ТОВ «Миконт» просить суд зменшити пеню до 100 грн. та розстрочити виконання рішення шляхом сплати боргу на користь позивача рівними частинами до 15 грудня 2013 року та 15 січня 2014 року.

Ухвалою суду від 12.11.2013р. у задоволенні заяви ДП «Миколаївський морський торговельний порт» про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено, а також задоволено клопотання сторін та продовжено строк вирішення спору по справі до 10.12.2013р.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

23.04.2009р. між Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт» (Порт, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миконт» (Клієнт, відповідач) був укладений договір №79-Р з наступними змінами та доповненнями відповідно до додаткових угод №1 від 29.12.2010р., №2 від 19.05.2011р., №3 від 20.06.2011р., №4 від 22.09.2011р., №5 від 23.12.2011р., №6 від 28.05.2012р., №7 від 21.12.2012р., №8 від 12.03.2013р., №9 від 19.06.2013р., за умовами якого згідно п.п. 1.1-1.2 Порт зобов'язався надавати Клієнту послуги, пов'язані з подачі/забирання вагонів-цистерн з нафтопродуктами, які надходять на адресу Клієнта, та за наявності можливості надавати інші послуги згідно письмових заявок Клієнта, а Клієнт - приймати та оплачувати надані послуги згідно умов цього договору.

Відповідно до п.4.1 Клієнт на підставі рахунків Порту сплачує вартість наданих послуг до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі актів наданих послуг та підтверджуючих документів (пам'ятки про користування вагонами, відомості плати за користування вагонами, додаткових маневрових робіт, акти загальної форми та накопичувальні картки залізниці).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що Клієнт за прострочення оплати рахунку (рахунків) Порту (п.4.1 договору) сплачує Порту за кожний день прострочення пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, враховуючи день сплати заборгованості.

Розділом 8 договору встановлено, що він набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2009р. та вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо жодна сторона не заявить про його розірвання на протязі одного місяця до дати закінчення строку дії цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем надано відповідачу обумовлені договором послуги, на оплату яких Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт» були виставлені Товариству з обмеженою відповідальністю «Миконт» наступні рахунки: №49422488 від 13.09.2012р. на суму 188085,78 грн., №50362488 від 20.09.2012р. на суму 142629,80 грн., №14662488 від 19.03.2013р. на суму 1391,40 грн., №15012488 від 22.03.2013р. на суму 1656,36 грн., №15592488 від 27.03.2013р. на суму 1375,08 грн., №16702488 від 31.03.2013р. на суму 939,72 грн., №20892488 від 10.04.2013р. на суму 478,08 грн., №20952488 від 12.04.2013р. на суму 621,36 грн.

Як свідчать надані по справі докази, відповідач частково оплатив рахунок від 13.09.2012р. №49422488 на суму 80085,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням №750 від 15.10.2012р.

В процесі розгляду справи відповідачем в рахунок погашення заборгованості за договором було перераховано позивачу ще 70000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №679 від 08.11.2013р.

Невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати наданих позивачем послуг стало підставою для звернення останнього з відповідним позовом до господарського суду.

При цьому, за прострочення виконання грошових зобов'язань позивачем відповідачу відповідно до п.5.1 договору нарахована пеня в сумі 34169,26 грн., з яких: 14562,67 грн. пеня по рахунку №49422488 від 13.09.2012р. за період із 21.10.2012р. по 23.09.2013р.; 19232,14 грн. пеня по рахунку №50362488 від 20.09.2012р. за період із 21.10.2012р. по 23.09.2013р.; 83,55 грн. пеня по рахунку №14662488 від 19.03.2013р. за період із 21.04.2013р. по 23.09.2013р.; 99,46 грн. пеня по рахунку №15012488 від 22.03.2013р. за період із 21.04.2013р. по 23.09.2013р.; 82,57 грн. пеня по рахунку №15592488 від 27.03.2013р. за період із 21.04.2013р. по 23.09.2013р.; 56,43 грн. пеня по рахунку №16702488 від 31.03.2013р. за період із 10.06.2013р. по 12.08.2013р.; 22,80 грн. пеня по рахунку №20892488 від 10.04.2013р. за період із 21.05.2013р. по 23.09.2013р.; 29,64 грн. пеня по рахунку №20952488 від 12.04.2013р. за період із 21.05.2013р. по 23.09.2013р.

У наданому до суду відзиві, доповненнях до відзиву та у судових засіданнях відповідач визнав суму основного боргу в повному обсязі; у зв'язку з тяжким матеріальним становищем товариства просить суд зменшити розмір нарахованої пені до 100 грн. та розстрочити виконання рішення суду.

Позивач заперечив проти зменшення розміру нарахованої пені, вказуючи на своє скрутне фінансове становище як суб'єкта господарювання, що належить до державного сектора економіки та зауважуючи на збиток ДП «Миколаївський морський торговельний порт» за І півріччя 2013 року в сумі 11255 грн. та за 9 місяців 2013 року в сумі 12362 грн., в підтвердження чого надано Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2013 року та Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2013 року.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу вимог ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Господарським судом встановлено, що між сторонами у справі 23.04.2009р. був укладений договір №79-Р, згідно з яким позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу обумовлені послуги, а відповідач - оплатити отримані послуги в розмірі та на умовах, встановлених договором.

Позивач належним чином виконав взяті на себе за договором зобов'язання, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами наданих послуг (виконаних робіт), Актами загальної форми на віднесення на вантажовласника, накопичувальними картками, відомостями-розрахунками, відомостями плати за користування вагонами (копії - а.с. 25-181).

Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором в частині надання відповідачу обумовлених договором послуг неодноразово підтвердив у судових засіданнях і представник відповідача.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи встановлення господарським судом факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором №79-Р 23.04.2009р., а також відсутності в матеріалах справи доказів оплати отриманих послуг, доказів погашення відповідачем наявної заборгованості, господарський суд дійшов висновку, що позовні ДП «Миколаївський морський торговельний порт» про стягнення з ТОВ «Миконт» 187091,80 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, зокрема, пені, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сплата відповідачем пені, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день такого прострочення, передбачена умовами п.5.1 укладеного між сторонами договору.

Господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за неналежне виконання договірних зобов'язань - несвоєчасної сплати заборгованості в сумі 34169,25 грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі п.5.1 договору, вимог ст.ст. 230-232 ГК України, ст.ст. 549-552 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

При цьому господарський суд приймає до уваги розрахунок пені, наданий позивачем у позовній заяві, вважає його обґрунтованим та таким, що зроблений з повним дотриманням норм чинного законодавства України.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з вимогами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За вимогами п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, зменшення розміру неустойки є правом господарського суду, а реалізація даного права здійснюється господарським судом у виняткових випадках, виключно за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

На підтвердження наявності підстав для зменшення розміру пені відповідач посилається на збитковість діяльності власного підприємства, на підтвердження чого надав Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30 вересня 2013 року, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2013 року.

В той же час, позивач, заперечуючи проти задоволення даного клопотання відповідача, також посилається на збитковість власної господарської діяльності, на підтвердження чого надав суду Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2013 року та Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2013 року.

Господарський суд, враховуючи в сукупності ступінь виконання спірного зобов'язання відповідачем, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, вважає, що підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені немає.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду рівними частинами до 15 грудня 2013 року та до 15 січня 2013 року, господарський суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п.6 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Стаття 121 ГПК України визначає необхідною умовою розстрочення виконання рішення суду наявність обставин, що ускладнюють виконання цього рішення суду або роблять його неможливим.

Стаття 84 ГПК України зазначає, що при задоволенні позову в резолютивній частині рішення, в т.ч., вказується строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення.

Відповідно до п.7.2 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.10.12р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарський судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

На підтвердження наявності обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду, відповідач посилається на значне погіршення фінансового становища власного підприємства, що підтверджує наданими суду Балансом (Звіт про фінансовий стан) на 30 вересня 2013 року, Звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2013 року.

Заперечуючи проти задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду, позивач також посилається на збитковість власної господарської діяльності, на підтвердження чого, як вже вищевказувалось, надані Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2013 року та Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2013 року.

Враховуючи те, що незважаючи на погіршення фінансового стану відповідача, він намагається погасити наявну перед позивачем заборгованість, про що свідчить сплата частини боргу в сумі 70000 грн. за платіжним дорученням №679 від 08.11.2013р., та невеликий термін надання розстрочки, господарський суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення суду шляхом сплати ТОВ «Миконт» боргу на користь ДП «Миколаївський морський торговельний порт» 110630,53 грн. - до 15 грудня 2013року, 110630,52 грн. - до 15 січня 2014 року.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миконт» (54018, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 1, код ЄДРПОУ 35473284) на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14, код ЄДРПОУ 01125608) 187091 (сто вісімдесят сім тисяч дев'яносто одну) грн. 80 коп. основного боргу, 34169 (тридцять чотири тисячі сто шістдесят дев'ять) грн. 25 коп. пені та 5825 (п'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. 22 коп. судового збору.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Миконт» про розстрочення виконання рішення господарського суду задовольнити.

4. Розстрочити виконання рішення господарського суду шляхом сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Миконт» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»: 110630,53 грн. - до 15 грудня 2013 року, 110630,52 грн. - до 15 січня 2014 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 11 грудня 2013 року.

Суддя Ю.С. Бритавська