Рішення № 35950021, 03.12.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" грудня 2013 р. Справа № 906/1559/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Гриньок О.А. - представник за довіреністю №14-31 від 30.01.2013р. (присутній в судовому засіданні 25.11.2013р.),

Сіндряков О.В. - представник за довіреністю №14-151 від 22.08.2013р. (присутній в судовому засіданні 03.12.2013р.),

від відповідача: Кучерук М.Г. - представник за довіреністю №5883/19 від 25.10.2013р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир)

про стягнення 122390,10 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 122390,10грн., з яких 101991,75грн. пені та 20398,35грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 25.10.2013р. порушено провадження по справі та призначено судове засідання на 05.11.2013р.

Ухвалою господарського суду від 05.11.2013р. відкладено розгляд справи на 25.11.2013р.

В судовому засіданні 25.11.2013р. оголошувалась перерва до 03.12.2013р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача зазначив, що позивачем при нарахуванні пені та 3 % річних не враховано здійснені відповідачем проплати. Просить зменшити розмір пені на 98% посилаючись на скрутне фінансове становище та значну кредиторську заборгованість, враховуючи повне погашення основної суми боргу до звернення з даним позовом до суду, а також те, що предметом даного договору був природний газ, який використовувався покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

30.03.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (покупець, відповідач) укладено договір №32/19-Н на купівлю-продаж природного газу (а.с. 14-21), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ (далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню (п. 1.2. договору).

На виконання умов договору позивачем протягом березня-грудня 2012 було передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 112100457,20грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу від 31.03.2012р., від 30.04.2012р., від 31.05.2012р., від 30.06.2012р., від 31.07.2012р., від 31.08.2012р., від 30.09.2012р., від 31.10.2012р., від 30.11.2012р., від 31.12.2012р. (а.с.22-31).

У п. 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору.

Відповідно п. 6.2. договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ та зараховується, як оплата за газ в тому ж місяці, у якому надійшли кошти.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 30-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з довідки про операції по підприємству ПАТ "Житомиргаз", відповідачем за період з 31.03.2012р. до 25.02.2013р. включно сплачено на користь позивача 112100457,20грн.

Згідно матеріалів справи, вартість отриманого природного газу відповідачем сплачена, однак з порушенням строків оплати, передбачених п. 6.2 договору.

Положеннями п. 7.2. договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1., 6.2. цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У відповідності до умов п.7.2. договору позивачем нараховано пеню в розмірі 101991,75грн. та у відповідності до приписів ст. 625 ЦК України нараховано 3 % річних в розмірі 20398,35грн., за несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий природний газ в листопаді та грудні 2012 р., а саме:

1) по акту за листопад 2012р.:

- за період з 31.12.2012р. до 08.01.2013р. включно за 9 днів прострочки, на суму боргу 816,37грн.:

пеня - 03,01грн.; 3% річних - 0,61 грн.;

2) по акту за грудень 2012р.:

- за період з 31.01.2013р. до 15.02.2013р. включно за 16 днів прострочки, на суму боргу 15387959,17грн.:

пеня - 101181,10грн.; 3% річних - 20236,22грн.;

- за період з 16.02.2013р. до 25.02.2013р. включно за 10 днів прострочки, на суму боргу 196522,31грн.:

пеня - 807,63грн.; 3% річних - 161,53 грн.

Відповідач не погоджується з вимогами позивача, вважає, що при нарахуванні 3 % річних та пені позивач по акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2012р. не врахував, що відповідачем були здійснені проплати 15.02.2013р. та 25.02.2013р, тому прострочення мало місце з 31.01.2013р. по 14.02.2013р. (15 днів) та з 15.02.2013р. по 24.02.2013р. (10 днів).

Згідно письмових пояснень відповідача від 22.11.2013р. день проплати не повинен входити в прострочення зобов'язань.

Згідно ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

До того ж, відповідач посилається на роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293, відповідно до якого моментом виконання грошового зобов'язання є дата списання коштів з рахунку платника.

Не погоджуючись із доводами відповідача, позивач у запереченнях на відзив посилається на те, що за своєю суттю 3 % річних є компенсацією за користування чужими коштами, нарахованими у відсотках від утриманої суми.

Згідно ч. 4 ст. 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. Тобто, нарахування 3 % річних від простроченої суми, як компенсація за утримання коштів, має бути здійснено включно по день сплати цих коштів кредитору.

Такий же порядок нарахування не лише 3 % річних, але й пені, як виду штрафних санкцій, встановленої у відсотках, відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Так, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу послуг на виконання умов договору №32/19-Н від 30.03.2012р., а також факт проведених відповідачем розрахунків. При цьому за листопад та грудень 2012 р. відповідач розрахунки провів із запізненням, що стало підставою для нарахування пені та 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки.

Розглядаючи вимоги щодо стягнення з відповідача 101991,75грн. пені та 3 % річних в розмірі 20398,35грн., господарський суд враховує наступне.

Відповідно до норм ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України "Відповідальність за порушення грошового зобов'язання" боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені та 3 % річних, господарський суд встановив, що позивач припустився помилки при їх обрахунку, які полягають в наступному.

Так, нарахування пені та 3 % річних здійснено за періоди, визначені позивачем, при цьому вказано початок перебігу строку та його закінчення.

Судом встановлено, що заборгованість, на яку позивач нараховував пеню та 3% річних, дійсно мала місце та відповідає сумі, вказаній на початок періоду. Однак закінчення строку нарахування визначено невірно, оскільки день отримання коштів позивач рахує як день прострочки в оплаті.

Виходячи з вихідних даних позивача щодо початку перебігу строку нарахування та врахувавши, що день оплати є днем, коли заборгованість зменшується або взагалі відсутня розрахунок пені та 3% річних є наступним:

1) по акту за листопад 2012р.:

- за період з 31.12.2012р. до 08.01.2013р. за 8 днів прострочки, на суму боргу 816,37грн.:

пеня - 02,68грн.; 3% річних - 0,54 грн.;

2) по акту за грудень 2012р.:

- за період з 31.01.2013р. до 15.02.2013р. за 15 днів прострочки, на суму боргу 15387959,17грн.:

пеня - 94857,28 грн.; 3% річних - 78971,46 грн.;

- за період з 16.02.2013р. до 25.02.2013р. за 9 днів прострочки, на суму боргу 196522,31грн.:

пеня - 726,86 грн.; 3% річних - 145,37 грн.

Таким чином, розмір правомірно нарахованої пені становить 95586,82грн., 3 % річних - 19117,37грн.:

При цьому суд не погоджується з доводами відповідача, які грунтуються на нормах ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та роз'ясненнях Президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293, оскільки відповідач помилково ототожнює момент завершення переказу коштів та закінчення строку нарахування пені та 3% річних.

Водночас суд не погоджується з твердженнями позивача, які грунтуються на нормах ч. 4 ст. 232 ГК України, оскільки останній нарахування відсотків за користування чужими коштами ототожнює з пенею та 3% річних, які є відповідальністю неналежне виконання грошового зобов'язання.

До того ж, умовами укладеного сторонами договору № 32/19-Н на купівлю-продаж природного газу від 30.03.2012р. не передбачалось такого порядку здійснення нарахувань у випадку порушення зобов'язання, а саме, що пеня, 3% річних нараховуються по день сплати боргу включно.

Разом з тим, встановивши за результатами розгляду даного спору правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення 95586,82грн. пені, суд вважає за можливе зменшити її розмір до 50% та стягнути 47793,41грн., враховуючи наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з можливими збитками кредитора, враховуючи інтереси обох сторін, в т.ч. майнові, господарський суд дійшов висновку про зменшення суми пені до 50%, що підлягає стягненню з відповідача. При цьому суд не вбачає підстав для зменшення пені на 98% як просив відповідач.

Водночас, при прийнятті рішення про зменшення розміру пені судом враховано, що протягом дії договору відповідач здійснював попередню оплату за спожитий природний газ включно до 20 грудня 2012 р. і лише з 31.12.2013 р. мала місце заборгованість в сумі 816, 37 грн. Основна заборгованість виникла саме за спожитий природний газ у грудні 2012 р., тобто в кінці року, що є логічним, враховуючи, що розрахунки здійснювала така категорія споживача, як населення.

Також, господарський суд приймає до уваги умови п. 6.2. договору, яким сторони погодили, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ.

Згідно ч.ч. 7, 8 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами.

Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритих в установах уповноваженого банку гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами, згідно з алгоритмом розподілу коштів виключно на:

1) поточний рахунок із спеціальним режимом використання підприємства, що здійснює продаж природного газу гарантованому постачальнику;

2) поточний рахунок газотранспортного підприємства;

3) поточний рахунок газорозподільного підприємства;

4) поточний рахунок гарантованого постачальника.

Отже, враховуючи, що споживачем природного газу є населення, яке сплачує кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, тому відповідач позбавлений можливості на власний розсуд вплинути на процес сплати коштів за спожитий природний газ.

З огляду на викладене, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 47793,41грн. пені та 19117,37грн. 3% річних.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені на 50%.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м.Житомир, вул.Фещенка-Чопівського, буд.35, ідентифікаційний код 03344071)

на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720):

- 47793,41 грн. пені,

- 19117,37 грн. 3% річних,

- 2294,08 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 09.12.13

Суддя Сікорська Н.А.

Друк:

1 - до справи;

2,3 - сторонам (рек.)