Рішення № 3594953, 23.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/173

23.03.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр "Леман-Україна"

до Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод"

про стягнення 19 949 822,95 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Бєлозьоров С.С.- довіреність №20 від 19.05.2008р.;

від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Леман - Україна»звернувся в Господарський суд м. Києва з позовом до Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" про стягнення 19 949 822,95 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором поставки № 06/08/02/08-Т від 02.06.2008 повністю не оплатив вартість поставленого товару, заборгувавши позивачу 17 055 501,02 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 17 055 501,02 грн. - боргу, 1 117 642,84 грн. –пені, 1 078 158,47 грн. –індексу інфляції, 139 704,11 грн. –3 % річних, 558 816,51 грн. –процентів за користування чужими коштами, а також понесені ним по справі судові витрати –25 500,00 грн. – державного мита, 118, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 05.03.2009 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 23.03.2009 р.

23.03.2009 р. представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги суду викладені в ухвалі про порушення провадження у справі від 23.12.2008 р. не виконав, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, що засвідчується зворотнім поштовим повідомленням.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.03.2009 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2008 між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки 06/08/02/08-Т (далі - Договір), згідно умов якого (п.1.1), сторони погодили, що відповідач зобов’язується передати у встановлений у даному Договорі термін у власність відповідача металопродукцію (далі - товар), а відповідач зобов’язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов цього Договору.

Згідно п.6.1. Договору оплата товару здійснюється відповідачем шляхом 100% вартості товару протягом 15 днів з дати отримання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 13.06.2008 по 05.02.2009 належним чином виконував взяті на себе зобов’язання по поставці товару, факт отримання відповідачем товару підтверджується наданими позивачем довіреностями, видатковими накладними, залізничними квитанціями, що є доказом та залучені до матеріалів справи.

Позивачем одночасно з кожною партією товару був переданий відповідачу пакет документів на товар, а саме: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна і сертифікат якості заводу - виробника.

Відповідач поставлений позивачем товар прийняв, однак, взяті на себе зобов’язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 17 055 501,02 грн., що підтверджується доданими до справи копіями видаткових накладних та банківських виписок.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання, покладені на нього Договором, в повному обсязі.

Разом з тим, відповідач повідомлені позивачем обставини справи у встановленому законом порядку не спростував, заявлений розмір позовних вимог не оспорив.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобов’язаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 17 055 501,02 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення оплати за поставлений товар, а тому позивач, на підставі п. 9.2 Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 1 117 642,84 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що за прострочення строків оплати товару, встановлених в цьому Договорі відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 1 117 642,84 грн. та 558 816,51 грн. –процентів за користування чужими коштами є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1 078 158,47 грн. –індексу інфляції та 139 704,11 грн. –3 % річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" (02092, м. Київ, вул. Алма - Атинська, 74, код ЄДРПОУ 14294471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Леман - Україна»(01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, код ЄДРПОУ 32665054) –17 055 501 (сімнадцять мільйонів п’ятдесят п’ять тисяч п’ятсот одна) грн. 02 коп. –боргу, 1 117 642 (один мільйон сто сімнадцять тисяч шістсот сорок дві) грн. 84 коп. –пені, 1 078 158 (один мільйон сімдесят вісім тисяч сто п’ятдесят вісім) грн. 47 коп. –індексу інфляції, 139 704 (сто тридцять дев’ять тисяч сімсот чотири) грн. 11 коп. –3 % річних, 558 816 (п’ятсот п’ятдесят тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 51 коп. –процентів за користування чужими коштами 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. –державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: