Постанова № 35947944, 11.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. Справа№ 910/12289/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Дедела Д.Ю. (дов. №12/2013 від 10.12.2013 року);

від відповідача - не з`явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі»

на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року

у справі №910/12289/13 (суддя Босий В.П.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі», м. Київ,

про стягнення 1 346 362,47 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року ПуАТ «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» подало до господарського суду міста Києва позов до ТОВ «Фалбі» про стягнення 1 346 362,47 грн.

31.07.2013 року від ПуАТ «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій ПуАТ «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» просив суд першої інстанції стягнути з ТОВ «Фалбі» суму основної заборгованості у розмірі 1 246 603,50 грн., а пеню, 3% річних та інфляційні - у раніше заявленому розмірі. Вказана заява була прийнята судом першої інстанції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року у справі №910/12289/13 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ «Фалбі» на користь ПуАТ «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» заборгованості у розмірі 1 246 603,50 грн., пеню у розмірі 78 880,82 грн., 3% річних у розмірі 17 215,34 грн., інфляційні у розмірі 3 662,81 грн. та судовий збір у розмірі 26 927,25 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Фалбі» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року у справі №910/12289/13 в частині задоволення вимог про стягнення пені в розмірі 78 880,82 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує на те, що судом першої інстанції неправомірно було розраховано суму пені без прив'язки до окремої взятої поставки товару згідно видаткових накладних.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 року у справі №910/12289/13 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровська інвестиційна компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року у справі №910/12289/13 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 11.12.2013 року.

В судовому засіданні 11.12.2013 року представник позивача не заперечував щодо розгляду справи за відсутності представника відповідача, надав усні пояснення по суті спору, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання 11.12.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подавав, хоча 02.12.2013 року належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення уповноваженою особою від 29.11.2013 року за № 04116 09488506.

Враховуючи належне повідомлення сторін, колегія суддів вирішила розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними в матеріалах справи документів.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 02.01.2011 року між закритим акціонерним товариством «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод», правонаступником якого є ПуАТ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод», (надалі - продавець) та ТОВ «Фалбі» (надалі - покупець) було укладено договір №07/11 (надалі -договір №07/11) (а.с. 16-18).

Відповідно до п. 1.1 договору №07/11 продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і своєчасно оплатити готові лікарські засоби, біологічно активні добавки, дезінфікуючі засоби за ціною і асортиментом, вказаним в прас-листі продавця на момент замовлення.

Згідно з п. 2.1 договору №07/11 в редакції додаткової угоди №05-1/12 від 02.04.2012 року (а.с. 56) до договору №07/11 покупець здійснює оплату за товар шляхом здійснення безготівкового банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в строк, що не перевищує 70 календарних днів від дати поставки товару, зазначеного в розхідних накладних.

Пунктом 9.8 договору №07/11 в редакції додаткової угоди №14/11 від 21.12.2011 року (а.с. 46) даний договір набирає сили з 02.01.2011 року та діє до 31.12.2012 року

03.01.2013 року між ПуАТ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» та ТОВ «Фалбі» було укладено договір поставки №7/13 (надалі -договір №07/13) (а.с. 60-63).

Пунктом 1.1 договору №07/13 визначено, що продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець прийняти і своєчасно оплатити готові лікарські засоби, біологічно активні добавки, дезінфікуючі засоби, за асортиментом та цінами, визначеними у прас-листі продавця на дату замовлення товару покупцем.

Відповідно до п. 3.4 договору №07/13 оплата за товар здійснюється у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування покупцем на банківський рахунок продавця суми вартості кожної окремої партії товару, отриманої по відповідній розхідній накладні не пізніше 60 календарних днів від дати поставки. Дострокова оплата можлива.

Згідно з п. 10.4 договору №07/13 він набирає чинності від дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2013 року.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до вимог статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 Цивільного кодексу України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Сторони, на виконання умов договору, підписали Специфікації до договору на період від 01.10.2012 року до 30.04.2013 року на суму 19 126 737,46 грн., а саме: Специфікацію №10 на період від 01.10.2012 року до 31.10.2012 року на суму 250 699,57 грн. (а.с. 76-77), Специфікацію № 11 на період від 01.11.2012 року до 30.11.2012 року на суму 357 426,25 грн. (а.с. 78-79), Специфікацію №1 на період від 02.01.2013 року до 31.01.2013 року на суму 476 054,49 грн. (а.с.80-82), Специфікацію № 3 на період від 01.03.2013 року до 31.03.2013 року на суму 194 805,80 грн. (а.с. 83-74), Специфікацію № 4 на період від 01.04.2013 року до 30.04.2013 року на суму 97 919,73 грн. (а.с. 85-86).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності на суму 19 126 737,46 грн., що підтверджується розхідними накладними №123866 від 10.10.2012 року; №124140 від 30.10.2012 року; №124141 від 30.10.2012 року; №124155 від 31.10.2012 року; №124590 від 29.11.2012 року; №124591 від 29.11.2012 року; №130023 від 04.01.2013 року; №130024 від 04.01.2013 ; №130276 від 28.01.2013 року; №130277 від 28.01.2013 року; №130278 від 28.01.2013 року; №131034 від 20.03.2013 року; №131035 від 20.03.2013 року; №131212 від 02.04.2013 року; №131213 від 02.04.2013 року; №131214 від 02.04.2013 року № 131217 від 03.04.2013 року, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.87-138), відповідач прийняв вказану продукцію, що підтверджується копіями довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей №001881 від 10.10.2012 року; №001967 від 30.10.2012 року; №001975 від 31.10.2012 року; №002106 від 29.11.2013 року; №002213 від 04.01.2013 року; 000031 від 28.01.2013 року; 000162 від 20.03.2013 року; 000196 від 02.04.2013 року (а.с. 136 -146).

Враховуючи факт часткової оплати відповідачем отриманою продукції, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 248 249,85 грн., про стягнення яких він звернувся до суду. Ані в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції, відповідачем сума основного боргу не заперечувалась та ним не подавались докази її сплати.

За таких обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у розмірі 1 248 249,85 грн.

ПуАТ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» також просить стягнути з ТОВ «Фалбі» пеню у розмірі 78 880,82 грн. за порушення строків оплати за період з 10.10.2012 року по 01.06.2013 року.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.1 договорів у випадку несвоєчасної оплати товару в порушення умов цього договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому, порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 78 880,82 грн. нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визнаються колегією суддів обґрунтованими. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом (а.с. 13), та встановлено їх арифметичну правильність.

Колегія суддів не бере до уваги твердження скаржника, про те, що ПуАТ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» неправомірно розрахував суму пені без прив'язки до окремої взятої поставки товару згідно видаткових накладних, оскільки відповідно до п. 5.1. договору покупець сплачує продавцю пеню саме від суми заборгованості, а не від кожної недоплаченої накладної.

Крім того, ПуАТ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 17 215,34 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 662,81 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 10.10.2012 року по 25.06.2013 року в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Таким чином у цивільно-господарських відносинах кредитор вправі вимагати компенсації збитків, що виникають у випадку неправомірного використання його коштів боржником, з урахуванням приписів статті 625 Цивільного кодексу України, тобто у розмірі 3 % річних у поєднанні з інфляційними втратами, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції визнає правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовної вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 17 215,34 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 662,81 грн.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року у справі №910/12289/13.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року у справі №910/12289/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року у справі №910/12289/13 залишити без змін.

3. Справу №910/12289/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді В.Г. Суховий

М.Г. Чорногуз