Ухвала суду № 35947768, 11.12.2013, Господарський суд м. Києва

="fs152">

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

У Х В А Л А

Справа № 910/23331/13

11.12.13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ЛЕОКОН ГРУП»

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «БК МОНОЛІТ МЕГАБУД»

про: 11.269.751,77 грн

Суддя Балац С.В.

Представники: не викликалися.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

02 грудня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ЛЕОКОН ГРУП» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «БК МОНОЛІТ МЕГАБУД» про стягнення з останнього заборгованості за такими договорами поставки: від 27.08.2012 № 3-27/8, від 06.09.2012 № 5-06/9 та від 14.09.2012 № 6-14/9 на загальну суму 9.883.031,61 грн, а також 1.143.431,18 грн – пені та 243.288, 98 грн – 3 % річних від простроченої суми. В обґрунтування своєї позовної заяви позивач посилається на належне викання ним умов договору щодо поставки товару, в той час як відповідач ухиляється від виконання своїх договірних зобов’язань, які в силу положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України є обов’язковими для виконання сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 вказаний вище позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/23331/13.

Разом із позовною заявою 02.12.2013 товариством з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ЛЕОКОН ГРУП» подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві.

10 грудня 2013 року до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ЛЕОКОН ГРУП» до його заяви про забезпечення позову, у яких просить вжити заходи до забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «БК МОНОЛІТ МЕГАБУД», що знаходяться на рахунках, відкритих в банківських або в інших кредитно-фінансових установах України, в межах ціни позову, що становить 11.269.751,77 грн.

В обґрунтування своєї заяви товариство з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ЛЕОКОН ГРУП» зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю «БК МОНОЛІТ МЕГАБУД» витрачає кошти на потреби, що не пов’язані з погашенням заборгованості перед позивачем, що підтверджується роздруківкою з Інтернет-сайту kiev.ko.slando.ua, на якому міститься оголошення товариства з обмеженою відповідальністю «БК МОНОЛІТ МЕГАБУД» від 08.12.2013 про закупівлю будівельних матеріалів на загальну суму 15.000.000,00 грн.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, здійснивши оцінку наведених ним обґрунтувань та наявних у справі доказів, суд відзначає таке.

Відповідно до ст. 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Положеннями ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

У відповідності до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” № 16 від 26.12.2011 заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

За приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” № 16 від 26.12.2011 умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

При вирішення питання про забезпечення позову, господарський суд має враховувати наявність зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а саме – чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, обов’язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов’язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного прав. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Тож, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

При цьому, відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” № 16 від 26.12.2011 найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до змісту п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” № 16 від 26.12.2011 при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з п 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” № 16 від 26.12.2011 у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Як вбачається зі змісту позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ЛЕОКОН ГРУП», спір між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «БК МОНОЛІТ МЕГАБУД» виник внаслідок невиконання останнім договірних зобов’язань щодо оплати отриманого товару.

При цьому, суд встановлено, що на даний час товариство з обмеженою відповідальністю «БК МОНОЛІТ МЕГАБУД» витрачає грошові кошти на потреби, що не пов’язані із погашенням заборгованості наявної в останнього перед товариством з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ЛЕОКОН ГРУП», що, зокрема, підтверджується наданою останнім роздруківкою із Інтернет-сайту kiev.ko.slando.ua, на якому розміщено оголошення товариства з обмеженою відповідальністю «БК МОНОЛІТ МЕГАБУД» від 08.12.2013 про закупівлю будівельних матеріалів на загальну суму 15.000.000,00 грн.

Тож, на підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку про наявність у відповідача грошових коштів, за рахунок яких можливо було б здійснити погашення заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ЛЕОКОН ГРУП» за договорами від 27.08.2012 № 3-27/8, від 06.09.2012 № 5-06/9 та від 14.09.2012 № 6-14/9 у разі задоволення позовних вимог у справі № 910/23331/13.

На підставі зазначеного, накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача у розмірі ціни позову у даній справі, на думку суду, не може призвести до припинення його господарської діяльності.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що із наданих позивачем документів вбачається ймовірність ускладнення виконання рішення у даній справі у разі задоволення позову, беручи до уваги, що обраний позивачем захід до забезпечення позову, а саме: накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «БК МОНОЛІТ МЕГАБУД» у сумі 11.269.751,77 грн, відповідає предмету позовних вимог і може забезпечити фактичне виконання судового рішення, в той час як невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви в частині накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «БК МОНОЛІТ МЕГАБУД», що знаходяться в банківських та інших фінансово-кредитних установах в межах суми заявлених позовних вимог.

Наразі, приймаючи до уваги збалансованість інтересів сторін, за висновками суду, вжиття вказаних заходів забезпечення пов’язано з предметом позовних вимог, є адекватним, розумним і співмірним заходом до забезпечення позову у розглядуваній справі та відповідає принципу забезпечення збалансованості інтересів відповідача та позивача, а також не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва , -

У Х В А Л И В:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ЛЕОКОН ГРУП» про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити.

2. З метою забезпечення позову у даній справі накласти арешт на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «БК МОНОЛІТ МЕГАБУД» (03186, м. Київ, Солом’янський район, бульвар Чоколівський, буд. 19; ідентифікаційний код 35334479), що знаходяться на рахунках, відкритих в банківських або в інших кредитно-фінансових установах України, виявлених державним виконавцем у процесі виконання даної ухвали, в межах суми 11.269.751,77 (одинадцять мільйонів двісті шістдесят дев’ять сімсот п’ятдесят одна) грн 77 коп.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ЛЕОКОН ГРУП» (03061, м. Київ, Солом’янський район, вул. Пост-Волинська, буд. 5; ідентифікаційний код 38185962).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «БК МОНОЛІТ МЕГАБУД» (03186, м. Київ, Солом’янський район, бульвар Чоколівський, буд. 19; ідентифікаційний код 35334479).

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконавче провадження” дана ухвала є виконавчим документом.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і дійсна для пред'явлення до виконання до 11 грудня 2014 року.

Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Суддя С.В. Балац