Рішення № 3594733, 23.04.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 221

РІШЕННЯ

Іменем України

23.04.2009

Справа №2-1/1097-2009

за позовом Успенського монастиря Сімферопольської та Кримської єпархії Української Православної церкви, (98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Масенко, 57а),

до відповідача фізичної особи – підприємця Верецун Олега Івановича, (98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Миру, 14, кв. 56),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Бахчисарайська міська рада, (98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Сімферопольська, 14),

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

Суддя Л.О.Ковтун

представники:

від позивача – Попазова Л.Ф. – представник, дов. у справі,

від відповідача – Верецун О.І.,

від третьої особи - не з’явився, повідомлений належним чином,

Суть спору: Успенський монастир Сімферопольської та Кримської єпархії Української Православної церкви звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою до підприємця Верецун Олега Івановича про усунення перешкод в користуванні позивачем земельною ділянкою, розташованою по вул. Басенка, 57а в м. Бахчисарай, шляхом демонтажу малої архітектурної форми (торгівельного намету), що належить відповідачу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені вимоги земельного законодавства, самовільно зайнята земельна ділянка для здійснення підприємницької діяльності, що належить позивачу на праві постійного користування.

Відповідач в своїх письмових поясненнях зазначив, що звільняти спірну земельну ділянку не збирається. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судових витрат у порядку частини 18 статті 4 Декрету КМУ «Про державне мито».

Третя особа жодних пояснень стосовно заявленого позову не висловила.

Проте, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують відносини між сторонами, у зв’язку з чим підстав для відкладення розгляду справи не вбачає.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, суд

встановив:

Успенський монастир Сімферопольської та Кримської єпархії Української Православної церкви на праві постійного користування володіє земельною ділянкою площею 46,0822 га, розташованою по вул. Басенка, 57а в м. Бахчисарай, наданою на підставі рішення Бахчисарайської міської ради №153 від 28.04.2001р., про що свідчить державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КМ № 002916 від 04.05.2001 року.

В ході перевірки дотримання земельного законодавства в межах землекористування Успенського монастиря, державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель АР Крим виявлений факт розміщення 34 металевих каркаса торгових наметів, зокрема дві щитові тимчасові будови без фундаменту на земельній ділянці, приблизною площею0,1500 га, уздовж річки Чурук-Су.

Результати перевірки зашли відображення в акті від 17.01.2008р., (аркуш справи 27).

Підтвердженням встановлення на земельній ділянці позивача торгових наметів слугує, також, акт обстеження спірної земельної ділянки, складений 17.01.2008р. членами постійної комісії у складі депутата та секретаря Бахчисарайської міської ради, голови комісії міськради з питань містобудування, управління земельними ресурсами і охорони навколишнього середовища, юрисконсульту Бахчисарайського міськвиконкому.

Листом № 1993/10/26-32 від 17.07.2008р. Державна податкова адміністрація в АР Крим повідомила про встановлення власників торгових наметів, розташованих в межах землекористування Успенського монастиря, до складу яких увійшов і відповідач.

Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів і заперечень, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Положення Земельного кодексу України, зокрема статті 92, 95, передбачають, що право володіти, користуватися землею, самостійно господарювати на ній, належить виключно землекористувачеві.

Згідно частини 3 статті 125 Земельного кодексу України, забороняється приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

До документів, що посвідчують право на земельну ділянку стаття 126 ЗК України відносить державні акти на право власності і право користування земельною ділянкою та договір оренди, у разі оформлення права оренди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач документів на користування спірною земельною ділянкою так само як і документів, які б свідчили про погодження із землекористувачем, у даному випадку Успенським монастирем Сімферопольської та Кримської єпархії Української Православної церкви, на зайняття спірної земельної ділянки не має.

При цьому, наявність розпорядження Бахчисарайського міського голови від 25.04.2008р. № 02.1-5/66-а «Про надання дозволу розміщення виносної торгівлі ПП Верецуну О.І.» не надає жодних правових підстав для зайняття спірної земельної ділянки підприємцем, а лише створює обов’язок відповідача здійснювати виносну торгівлю товарами народного промислу на вул. Басенка в районі зупинки «Староселье» (верхній майданчик у магазину ПП. Золкіной Р.).

Також, судом приймається до уваги лист міського голови м. Бахчисарая від 17.01.2008р. №02.1-14/19 щодо ненадання дозволів на розміщення об’єктів виносної торгівлі на території монастиря.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Отже, здійснення відповідачем господарської діяльності з реалізації сувенірів і товарів народного промислу у межах земельної ділянки монастиря не відповідає цільовому призначенню наданої земельної ділянки та порушує права монастиря як релігійної організації, утвореної з метою задоволення релігійних потреб відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», що тягне задоволення позову у повному обсязі.

Клопотання відповідача про звільнення від сплати судових витрат, у зв’язку із тим, що останній є інвалідом першої групи з дитинства задоволенню не підлягає із посиланням на позицію Вищого арбітражного суду України, що висловлена в листі №01-8/359 від 25.09.1997р. «Про деякі питання щодо вирішення спорів, пов’язаних з поданням позовів громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи», відповідно до якої якщо громадянин з передбачених законом підстав звільнений від сплати державного мита, це не означає звільнення його від сплати як суб'єкта підприємницької діяльності і учасника арбітражного процесу.

Отже, понесені позивачем судові витрати по сплаті держмита в сумі 85,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. судом покладаються на відповідача.

В судовому засіданні оголошена ступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Зобов’язати фізичну особу – підприємця Верецун Олега Івановича, (98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Миру, 14, кв. 56, відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний номер 2453412755) усунути перешкоди у користуванні Успенським монастирем Сімферопольської та Кримської Єпархії Української Православної церкви земельною ділянкою, розташованою по вул. Басенка, 57а в м. Бахчисарай, шляхом демонтажу малої архітектурної форми (торгівельного намету), що належить підприємцю.

Стягнути з фізичної особи – підприємця Верецун Олега Івановича, (98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Миру, 14, кв. 56, відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний номер 2453412755) на користь Успенського монастиря Сімферопольської та Кримської єпархії Української Православної церкви, (98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Басенка, 57а, відомості про банківські реквізити у справ відсутні, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 24037367) державне мито у сумі 85, 00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Ковтун Л.А.