Рішення № 3594725, 12.05.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.05.09 р. Справа № 6/72

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі Шабановій Н.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Вин” с.Молога, Одеської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітел” м.Горлівка, Донецької області

за участю третьої особи _____________

про стягнення 191 634грн. 04коп.

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача – Шевченко Ю.П. - представник по довіреності №236 від 24.11.2008р.

від відповідача – не з”явився

від третьої особи –

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Бізнес Вин” с.Молога, Одеської області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітел” м.Горлівка, Донецької області основного боргу за поставлений товар сумі 85 231грн. 10коп., пені у сумі 77 986грн. 46коп., 3% річних у сумі 4 131грн. 35коп. та інфляційних у сумі 24 285грн. 13коп. відповідно договору дистриб’юції №70 від 20.03.2006р. (Усього 191 634грн. 04коп.).

Справа слуханням відкладалася, для представлення сторонами витребуваних та додаткових документів по справі.

У процесі слухання справи позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України, в якій зменшив розмір пені та просить суд стягнути з відповідача основний борг за поставлений товар сумі 85 231грн. 10коп., пеню у сумі 5 274грн. 60коп., 3% річних у сумі 4 131грн. 35коп. та інфляційні у сумі 24 285грн. 13коп. (Усього 118 922грн. 18коп.) Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті.

Позивач у листі від 11.05.2009р. пояснив, що додаткової угоди про зміну договору дистриб’юції №70 від 20.03.2006р. у нього немає та про її існування йому стало відомо лише в судовому засіданні. Також на виконання вимог суду позивач у поясненнях до позовної заяви пояснив, які саме накладні є предметом розгляду по справі №6/72.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін.

Відповідач у засідання суду не з”явився, відзив на позовну заяву з витягами з чинного законодавства не представив, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив. Ухвала про відкладення слухання справи від 30.03.2009р. була направлена відповідачу 31.03.2009р. рекомендованим листом з повідомленням. Повідомлення про вручення рекомендованого листа було повернуто з поштового відділення з відміткою про його вручення відповідачу. Суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи відповідно діючого законодавства, але вимог суду не виконав, про причину неявки суду не повідомив.

Враховуючи вищевикладене справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представника позивача, суд –

в с т а н о в и в :

20 березня 2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Бізнес Вин” с.Молога, Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вітел” м.Горлівка, Донецької області був укладений договір дистриб’юції №70, згідно умов якого позивач (далі по тексту-продавець) взяв на себе зобов”язання передати у власність відповідача товар, а відповідач (далі по тексту-дистриб”ютор) зобов”язався прийняти, оплатити його вартість, а також прийняв на себе зобов”язання по розповсюдженню, реалізації товару на умовах, передбачених даним договором. Продавець надав дистриб”ютору право на покупку та подальший продаж товару.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов’язань у повному обсязі, де він у виконання умов укладеного договору в період з 20.03.2006р. по 03.04.2008р. включно по видатковим накладним №ЦБ-БВ-000669 від 20.03.2006р., №ЦБ-БВ-000173 від 30.01.2007р., №ЦБ-БВ-000682 від 29.03.2007р., №ЦБ-БВ-002721 від 17.10.2007р., №ЦБ-БВ-002894 від 29.10.2007р., №ЦБ-БВ-003553 від 14.12.2007р., №ЦБ-БВ-000423 від 05.02.2008р., №ЦБ-БВ-000424 від 05.02.2008р., №ЦБ-БВ-001242 від 03.04.2008р., №ЦБ-БВ-001243 від 03.04.2008р. за довіреностями серії ЯНВ№198578 від 30.01.2007р., серії ЯНН№331460 від 29.03.2007р., серії НАШ№222143 від 11.10.2007р., серії НАШ№222184 від 29.10.2007р., серії ЯНН№331598 від 14.12.2007р., серії ЯОИ№915901 від 07.02.2008р., серії ЯОТ№705226 від 03.04.2008р. здійснив поставку товару у адресу відповідача на загальну суму 236 680грн. 40коп. Як пояснив позивач по видатковій накладній №ЦБ-БВ-000173 від 30.01.2007р. ним фактично було поставлено на адресу відповідача товар на суму 34 391грн. 25коп., тобто відбулася не до поставка товару на суму 3 480грн., у зв”язку з чим була складена видаткова накладна за цим же номером та датою.

У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази поставки товару, а саме: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності, податкова накладна і переконав суд у факті поставки товару у адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітел” м.Горлівка, Донецької області.

Пунктом 4.6 договору дистриб’юції №70 від 20.03.2006р. сторони встановили, що дистриб”ютор зобов”язаний сплачувати переданий йому товар з моменту одержання його. Якщо останній день оплати припадає на неробочий день, то оплата здійснюється у перший, наступний за ним робочий день. Датою передачі одержання товару вважається дата, вказана у товарно-транспортній накладній (п.4.7 укладеного договору). Але відповідач договірні зобов’язання перед позивачем виконав частково на суму 151 449грн. 30коп. В результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітел” м.Горлівка, Донецької області перед позивачем виник борг за поставлений товар сумі 85 231грн. 10коп., який до теперішнього часу ним не погашений.

Крім того, позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу за вих.№922 від 20.11.2008р., в якій позивач запропонував відповідачу в добровільному порядку перерахувати грошові кошти в рахунок сплати боргу по договору у сумі 85 231грн. 10коп., але відповідач не відреагував на претензію, заборгованість не сплатив.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається. (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов’язання по оплаті поставленого товару своєчасно не виконав.

Пунктом 6.3 договору дистриб’юції №70 від 20.03.2006р. сторони передбачили, що за порушення строків оплати товару, передбачених даним договором відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від загальної вартості неоплаченого товару за календарний день прострочення платежу до дати повної оплати.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Оскільки відповідач порушив умови укладеного і своєчасно не розрахувався за товар, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 5 274грн. 60коп. за період з 07.02.2008р. до 07.08.2008р. обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані 3% річних у сумі 4 131грн. 35коп. та інфляційні у сумі 24 285грн. 13коп., які також підлягають стягненню у повному обсязі.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу поставлений товар позивачем не оплачений, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повністю.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 ЦК України, ст.ст.22, 33, 43, 44, 49, 69, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Вин” с.Молога, Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітел” м.Горлівка, Донецької області про стягнення 118 922грн. 18коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітел” (84601 м.Горлівка, Донецької області, вул.Озерянівська,4, п/р26006301501355 в ГФ АКБ „Національний кредит” м.Горлівка, МФО 335797, ЄДРПОУ 25101446) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Вин” (67751 с.Молога, Одеської області, Білгород-Дністровський район, вул.Комсомольська, 260, п/р26003127768 в Одеській обласній дирекції ВАТ „Райфайзен Банк Аваль” МФО 328351, ЄДРПОУ 33080423) основний борг за поставлений товар сумі 85 231грн. 10коп., пеню у сумі 5 274грн. 60коп., 3% річних у сумі 4 131грн. 35коп., інфляційні у сумі 24 285грн. 13коп., витрати по сплаті держмита у сумі 1 189грн. 22коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн.

Рішення було оголошено у судовому засіданні 12.05.2009р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя