Постанова № 35946880, 04.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 р. Справа №805/15329/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.,

при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до виконуючого обов'язки начальника Управління Укртрансінспекції у Донецькій

області Денисова Костянтина Юрійовича

про визнання незаконною постанови, яка винесена виконуючим обов'язки начальника Управлінням Укртрансінспекції в Донецькій області Денисовим Костянтином Юрійовичем про застосування адміністративно - господарського штрафу № 000835 від 24 вересня 2013 року у сумі 1 700,00 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - особисто;

від відповідача: Калиновська М.М. - за дов. від 16.11.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконуючого обов'язки начальника Управління Укртрансінспекції у Донецькій області Денисова Костянтина Юрійовича про визнання незаконною постанови, яка винесена виконуючим обов'язки начальника Управління Укртрансінспекції у Донецькій області Денисовим Костянтином Юрійовичем про застосування адміністративно - господарського штрафу № 000835 від 24.09.2013р. у сумі 1 700,00 грн..

Під час розгляду справи позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу від 24 вересня 2013 року № 000835 у сумі 1 700,00 грн., яка винесена Управлінням Укртрансінспекції в Донецькій області.

В обґрунтування позову позивач посилається на положення Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 05.04.2001р., норми Кодексу України «Про адміністративні правопорушення», при цьому зазначає, що не скоював адміністративних правопорушень, всі необхідні та передбачені законодавством документи він надав співробітникам Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області.

Позивач у судове засідання з'явився, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечував, надав суду заперечення та просив суд відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що в порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року N 385, Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 7 червня 2010 року N 340 ОСОБА_1 здійснював надання послуг з перевезення вантажів без відповідних документів, а саме за відсутності протоколу про перевірку та адаптацію тахографу.

Вислухавши в судовому засіданні представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1, зареєстрований як фізична особа - підприємець державним реєстратором Виконавчого комітету Красноармійської міської ради 31.03.2006р., про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис № 22710000000002911 (арк.. справи 10).

Відповідач - Управління Укртрансінспекції у Донецькій області зареєстроване як юридична особа державним реєстратором Донецької міської ради 10.07.2012р. про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис № 12661020000041460. (арк.. справи 37).

Як встановлено судом, 27 липня 2013 року позивач на власному автомобілі здійснював перевезення вантажу. На ділянці дороги М 12, 716 км. позивача зупинили співробітники Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області з метою перевірки документів на право керування автомобілем та перевезення вантажу.

04.10.2013р. на адресу позивача надійшла постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу № 000835 від 24.09.2013р. (арк.. справи 7, 41).

Згідно з зазначеною вище постановою про застосування адміністративно - господарського штрафу фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, на думку відповідача, було допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 05.04.2001р. (далі Закон № 2344) і вирішено застосувати фінансові санкції у розмірі 1 700,00 гривень.

Відповідач стверджує, що під час проведення рейдової перевірки, результати якої зафіксовані в акті, було встановлено, що позивач надавав послуги з перевезення вантажу, без відповідних документів, наявність яких передбачена ст. 48 Закону № 2344, а саме здійснював перевезення на вантажному автомобілі без оформлення «інших документів передбачених законодавством».

Судом встановлено, що 27 липня 2013 року посадовими особами Управління Укртрансінспекції в Кіровоградській області на ділянці дороги М12, 716 км. було проведено перевірку позивача, який на вантажному автомобілі марки RENAULT MAGNUM 11 GTA 141 здійснював перевезення вантажу. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 27.07.2013р. № 059489, яким встановлені порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме ст.. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині не оформлення протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу та надання послуг з перевезення вантажів договірних умовах без оформлення документів. (арк.. справи 44)

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем 24 вересня 2013 року було винесено рішення про застосування адміністративно - господарського штрафу у розмірі 1 700,00 грн., питання про скасування якого є предметом даної справи. (арк.. справи 41).

Статтею 3 Закону № 2344 врегульовані відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Частина 11 статті 6 зазначеного вище Закону встановлює, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі -Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. N 1567, визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.

Пунктом 4 Порядку регламентовано, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

Згідно з пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті під час проведення рейдової перевірки перевіряється, у тому числі, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 21 Порядку у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за відповідною формою.

За правилами частини 1 та частини 2 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються відповідні перевезення.

Зокрема, такими документами є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає поняття як автомобільного перевізника так і водія. «Автомобільний перевізник» - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. «Водій» - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344 надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, визначальними ознаками такої відповідальності є те, що автомобільним перевізником не оформлені визначені Законом документи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснював надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів без оформлення протоколу про перевірку та адаптацію тахографу до транспортного засобу, наявність якого передбачена Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України «Про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті» від 24 червня 2010 року N 385, тобто без оформлення інших документів у розумінні положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

З аналізу приписів статті 48 зазначеного закону вбачається, що зазначена норма не містить вичерпного переліку документів, які мають бути у наявності у водія, який здійснює перевезення вантажів.

Відповідно до пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 7 червня 2010 року N 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з приписами пунктів 1.4, 2.5-2.7, 3.3 та 3.6 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року N 385 (далі Інструкція) адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін «адаптація тахографа до транспортного засобу», за визначенням ЄУТР, - «калібрування».

Пунктом 2.5 зазначеної Інструкції повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які атестовані відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність". Повірка цифрових контрольних пристроїв (тахографів) здійснюється один раз на шість років, аналогових контрольних пристроїв (тахографів) - один раз на чотири роки.

Пунктами 2.6 - 2.7 Інструкції передбачено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа. За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за встановленою формою. Один примірник зазначеного протоколу зберігається у перевізника. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Відповідно до п. 3.6 Інструкції перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Крім того, відповідно до Конвенції N 153 Про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а саме статті 1 норми Конвенції застосовується до найманих водіїв, які працюють або на підприємствах, що займаються перевезеннями для третіх сторін, або на підприємствах, що перевозять вантажі чи пасажирів за свій рахунок на автомобілях, які використовуються професійно для внутрішніх чи міжнародних автомобільних перевезень товарів або пасажирів.

Згідно з вимогами статей 11-12 Конвенції компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями; установлюють процедуру оголошення годин, відпрацьованих відповідно до положень пункту 1 статті 9 цієї Конвенції та умов, які їх обґрунтовують. Кожний роботодавець веде відповідно до зразка, затвердженого компетентними властями чи органами в кожній країні, відомість із зазначеною в ній кількістю годин роботи й відпочинку кожного водія, який працює в нього; надає цю відомість у розпорядження контрольних органів у спосіб, установлений компетентними властями чи органами в кожній країні.

Традиційні засоби контролю, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами, установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають: відповідну систему інспекції, яка включає проведення контролю на підприємствах і на дорогах; відповідні санкції на випадок недотримання вимог цієї Конвенції.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що автомобіль на якому позивач здійснював надання послуг з перевезення вантажів обладнаний тахографом заводом виробником.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що ОСОБА_1, здійснюючи вантажні перевезення на вантажному автомобілі, який обладнано заводом виробником тахографом, без наявності відповідних документів, а саме протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу порушив режим праці та відпочинку водія транспортного засобу.

Під час судового засідання позивач наголошував на тому, що він не має реальної можливості зупинятись для відпочинку у місцях, які не охороняються, оскільки він несе ризик втрати або псування вантажу в наслідок можливих протиправних дій з боку третіх осіб.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до преамбули Закону України «Про дорожній рух» цей Закон визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища. Зазначений закон, зокрема, регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки.

Слід також зазначити, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів, законодавець прийняв низку нормативно - правових актів, зокрема, Кодекс законів про працю України, Закони України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух», була ратифікована Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 «Про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті» та ряд інших актів, що спрямовані на забезпечення безпеки не тільки дорожнього руху, а й для забезпечення на сам перед безпеки життя та здоров'я учасників дорожнього руху (громодян).

Виходячи з аналізу поняття «Тахограф» - є контрольний пристрій, який встановлюється на транспортних засобах для показу та реєстрації інформації про рух транспортних засобів, головним завданням цього пристрою є забезпечення безпеки не тільки водія, на автомобілі якого він встановлений, а й інших учасників дорожнього руху..

Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що як вже зазначалось судом, головною метою тахографу є забезпечення безпеки дорожнього руху, оскільки максимальних збитків, а саме найголовніше смертей на дорозі, наносять учасники руху, які втомлені та які перевищують швидкість руху, допустимої для відповідного транспортного засобу, забезпечення дотримання умов праці та відпочинку водіїв.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції у Донецькій області про скасування постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу від 24 вересня 2013 року № 000835 у сумі 1 700,00 грн., яка винесена Управлінням Укртрансінспекції в Донецькій області відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 04 грудня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 06 грудня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.