Постанова № 35946654, 04.12.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа № 902/1149/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Бригинець Л.М.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Дика А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на рішення господарського суду Вінницької області від 11.09.2013 р. у справі № 902/1149/13 (суддя Банасько О.О.)

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Промресурс"

про стягнення штрафу у сумі 56 375 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Алєксєєв С.С., за довіреністю (в судовому засіданні від 25.11.2013 року)

відповідача - Горичко В.І., за довіреністю

Постанова приймається 04.12.2013 року, оскільки в судовому засіданні від 25.11.2013 року оголошувалась перерва.

В судовому засіданні 04.12.2013 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Вінницької області звернулось з позовною заявою Державне підприємство "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" (далі - ДП "Придніпровська залізниця") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Промресурс" (далі - ТзОВ "Поділля-Промресурс") про стягнення штрафу в сумі 56 375,00 грн. за неправильно зазначену в залізничній накладній масу вантажу.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.09.2013 року у справі № 902/1149/13 позов задоволено частково. Стягнути з ТзОВ "Поділля-Промресурс" на користь ДП "Придніпровська залізниця" - 5 700 грн. 00 коп. - штрафу, 1 720 грн. 50 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору. В стягненні 50 675 грн. 00 коп. штрафу відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ДП "Придніпровська залізниця" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення в частині відмови в позові та постановити в цій частині нове рішення, яким позов задоволити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 43, п.3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України.

У відповідь на подану апеляційну скаргу, ТзОВ "Поділля-Промресурс" подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та заперечення викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 04.02.2013 року ТзОВ "Поділля-Промресурс" за залізничною накладною № 33622408 у вагоні № 60376563 зі станції Уладівка Південно-Західної залізниці на станцію Роя Донецької залізниці на адресу ТзОВ "Електросталь" відправлено вантаж - металобрухт чорних металів із зазначенням у накладній маси вантажу 62 000 кг.

В процесі перевезення залізницею вантажу на попутній станції прямування Чаплине Придніпровської залізниці здійснено перевірку маси вантажу вагону № 60376563 за результатами якої виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у вказаній накладній № 33622408 про що складено комерційний акт АА № 044269/15/18 від 09.09.2013 року та акт загальної форми № 67.

Зі змісту даних актів вбачається, що фактична маса вантажу у вказаному вагоні на 1 700 кг менше, ніж зазначено в документах на відправку; перевірку маси вантажу у вагоні № 60376563 проведено на 150-тонних вагонних вагах станції Чаплине (повірка 28.11.2012 року, що підтверджується технічним паспортом ваг). При проведенні перевірки виявлено: брутто 85 300 кг., тара з документа 25 000 кг., нетто - 60 300 кг. Також, в актах зазначено наступне: навантаження у вагоні рівномірне, нижче бортів на 10-20 см.; вантаж покритий листами покриття по всій площі вагона, маркований вапном, маркування не порушено; листи покриття скріплені між собою проволокою діаметром 6 мм., люки і двері зачинені; вагон у технічному стані виявився справний.

Невідповідність маси вантажу у вагоні № 60376563 зафіксовано також в книзі обліку контрольних переважувань вагонів по станції Чаплине виписку з якої долучив позивач до позовної заяви.

Після прибуття вагону № 60376563 на станцію призначення Роя Донецької залізниці у розділі "Є" комерційного акту АА № 044269/15/18 від 09.02.2013 року проставлена відмітка: "Вантаж видано вантажоодержувачу згідно комерційного акта".

Статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року із змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України № 1510 від 11.10.2002 р. та № 1973 від 25.12.2002 р. (далі по тексту Статут залізниць України), визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до п. 1 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (п. п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

У відповідності до ст. 6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

За договором залізничного перевезення вантажу, згідно з ч. 1 ст. 22 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 23 Статуту залізниць України).

Завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами (ч. 1 ст. 30 Статуту залізниць України).

Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса (ч. 1 ст. 37 Статуту залізниць України).

Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів графи перевізних документів маса вантажу визначена відправником, заповнюються вантажовідправником.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (ч. 4 ст. 52 Статуту залізниць України).

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (ст. 105 Статуту залізниць України).

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (ч. ч. 1, 2 ст. 24 Статуту залізниць України).

За неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (ст. 122 Статуту залізниць України).

Факт неправильного зазначення відправником вказаних відомостей засвідчується комерційним актом.

За змістом ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Підставою для відповідальності відповідача, згідно ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту залізниць України (п. 3.23 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. № 04-5/601 (зі змінами та доповненнями).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Вінницької області щодо правомірного нарахування позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з виявленням неправильного зазначення у залізничній накладній № 33622408 відповідачем маси вантажу, штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати (провізна плата у розмірі 11 275,00*5) у сумі 56 375,00 грн.

Разом з тим, встановивши підставність та обґрунтованість заявленої до стягнення суми штрафу, господарський суд першої інстанції скористався наданим п. 3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України правом та зменшив розмір штрафу, який підлягає до стягнення.

Суд апеляційної інстанції погоджується зі правомірністю застосування такого права місцевим господарським судом, оскільки відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, з урахуванням ступеня виконання зобов'язання боржником, майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також з урахуванням не лише майнових, але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України також містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна норма міститься у п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, за якою господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати.

При цьому, колегією суддів береться до уваги, що п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Важкий фінансовий стан відповідача підтверджується фінансовими звітами за 2012 рік та І півріччя 2013 року з яких слідує, що останній за результатами звітних періодів отримав збитки в сумі 104 100,00 грн. та 94 400,00 грн. відповідно; розмір штрафу значно перевищує вартість самого договору (вартість провізної плати); встановлене правопорушення відповідачем виражається не в збільшенні маси відправленого вантажу, що могло виявитись у перевезенні більшої кількості вантажу при задекларованій меншій масі, а в меншій масі перевезеного вантажу.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд обґрунтовано встановив винятковість даного випадку, правомірно скористався наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України правом та зменшив розмір заявленого до стягнення штрафу до 5 700,00 грн.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

У зв'язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання такої скарги, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 11.09.2013 р. у справі № 902/1149/13 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Бригинець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Огороднік К.М.