Рішення № 35945850, 11.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р.Справа № 922/4449/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства Науково-дослідного технологічного інституту приладобудування, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Снежкіна О.Є. довіреність №319/005 від 02.04.2012 р.;

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 19 575,68 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору оренди №5046-Н від 21 жовтня 2011 року, який укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та відповідачем. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судовий збір за подання даної позовної заяви до суду у розмірі 1 720,50 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2013 року прийнято позовну заяву до розгляду. Порушено провадження у справі та призначено ії до розгляду у судовому засіданні на 11 листопада 2013 року о 10:30. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги. Надав через канцелярію господарського суду 07 листопада 2013 року документи згідно супровідного листа за вх.№41262, які долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. До господарського суду Харківської області 05 листопада 2013 року повернулась ухвала від 24 жовтня 2013 року про порушення провадження у справі, яка була направлена на адресу відповідача: АДРЕСА_1, з відміткою пошти: зі спливом терміну зберігання.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

23.10.2009 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (далі по тексту - орендодавець) і Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі по тексту - орендар та відповідач) було укладено договір оренди № 5046-Н. Відповідно до умов зазначеного договору відповідачу було надано в строкове платне користування державне індивідуально-визначене майно нежитлові приміщення - кімнати № 3, 4 , 5 на першому поверсі 3-поверхової частини різноповерхового (2-3 поверхи) складського корпусу (інв. №125034) далі по тексту - майно, загальною площею 67,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що перебуває на балансі Державного підприємства Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування (ідентифікаційний код 310589) (далі по тексту - балансоотримувач, або позивач) вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 20 квітня 2011 р. становить 80300,00 грн.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Майно передано в оренду з метою розміщення виробництва (виробів з металу, пластмаси, каменю).

Відповідно до акту приймання - передачі орендованого майна від 21 жовтня 2011 року орендодавець передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування вказане майно.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до пункту 3.1. договору оренди, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції ї розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. за №961 (далі - методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - вересень 2011 - 1012,60 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2011 р. вираховується шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за жовтень 2011 року.

Відповідно до пункту 3.6. договору оренди, орендна плата перераховується державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у співвідношенні: безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 70%; на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 30%.

Відповідно до пункту 3.7. договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, в порушення умов договору відповідач вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим виникла заборгованість по орендній платі, та як встановлено судом заборгованість відповідача перед позивачем (30% Балансоутримувачу) включаючи витрати за електропостачання складає 18 407,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд вважає позовну вимогу в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості включаючи витрати за електропостачання у розмірі 18 407,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім того позивачем заявлений до стягнення штраф у розмірі 1 168,68 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.8. договору оренди, у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за неї становить загалом не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши нарахування штрафу суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про держреєстрацію серія НОМЕР_2) на користь Державного підприємства Науково-дослідного технологічного інституту приладобудування (61010, м. Харків, вул. Примакова, 40/42, п/р 26008302816446 "Червонобаварське безбалансове відділення філії "Відділення Промінвестбанку в м. Харків", МФО 351458, код 14310589) заборгованість в сумі 19575,68 грн. та судовий збір в сумі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.12.2013 р.

Суддя Светлічний Ю.В.