Постанова № 3594541, 16.04.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2009 р.

Справа № 6/109/09

за позовом

ЗАТ «Миколаївський ремонтно-монтажний комбінат»м. Миколаїв, м. Миколаїв, вул. М.Василевського, 42-а.

до відповідача

ДПІ у Ленінському р-ні м. Миколаєва, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1/1.

про

Скасування рішення

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар Засядівко О.О.

Суть спору: 21.01.09 ДПА у Миколаївській області була проведена планова перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності. За результатами перевірки складено акт № 0026/14/00/23/02132540 від 21.01.09.

На підставі зазначеного акту ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва було прийнято рішення від 02.02.09 № 0000212303 про застосування, відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, штрафних (фінансових) санкцій на суму 592056,80 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство звернулося з позовом про його скасування, посилаючись на порушення порядку проведення перевірки і неправомірність рішення.

Відповідач позов не визнав з підстав, зазначених в рішенні і акті перевірки.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Підставою для застосування фінансових санкцій став висновок щодо порушення підприємством п. 1 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Проте податковим органом не було враховано посилання підприємства на частину 1 статті 9 Закону про РРО, відповідно до якої реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

В якості обґрунтування застосованих штрафних (фінансових) санкцій в акті перевірки було зазначено, що оскільки підприємство серед зареєстрованих видів діяльності за КВЕД має вид діяльності 51.90.0 –«Інші види оптової торгівлі»та 52.12.0 –«Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту», а також оскільки підприємство здійснювало систематичну торгову діяльність –воно відноситься до підприємств торгівлі, а, отже, повинно було провести через РРО операції з надання послуг по ремонту та технічному обслуговуванню обладнання на загальну суму 118411,36 грн. за період з 09.01.08 по 19.01.09.

Однак такий висновок є безпідставним, оскільки в акті перевірки належним чином не обґрунтовано віднесення підприємства позивача до підприємств галузі торгівлі. Один лише факт реєстрації підприємством в ЄДРПОУ видів діяльності, які стосуються оптової та/або роздрібної торгівлі та здійснення окремих торгівельних операцій в незначних обсягах у порівнянні з іншими видами діяльності не є достатньою підставою для віднесення підприємства до галузі торгівлі, оскільки вирішальне значення має питома вага обсягу торгівлі у загальному обсягу господарської діяльності підприємства.

Оскільки на теперішній час в законодавстві не існує визначення терміну «підприємство торгівлі», при обґрунтуванні своїх позовних вимог суд виходить із законодавчо визначених критеріїв віднесення підприємств до різних галузей господарства.

Так, частиною 1 статті 258 Господарського кодексу України передбачено, що особливості правового регулювання господарських відносин визначаються, зокрема, залежно від особливостей галузі господарювання, та від виду господарської діяльності.

Також в частинах 3, 4, та 5 статті 259 ГК зазначено, що для віднесення суб'єкта господарювання до відповідної категорії обліку визначаються основні, другорядні та допоміжні види господарської діяльності.

Частиною 4 ст.259 ГК України зазначено, що з метою забезпечення системи державного управління народним господарством …, а також впровадження міжнародних стандартів у галузі обліку і звітності та переходу на міжнародну систему обліку і статистики Кабінет Міністрів України затверджує заходи щодо розвитку національної статистики України і державної системи класифікації техніко-економічної та соціальної інформації

Складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації є класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), яка затверджується центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та має статус державного стандарту.

Згідно Розділу 3 КВЕД –основним призначенням КВЕД є визначення та кодування основного та другорядних видів економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб (статистичних одиниць), яке здійснюється органами державної статистики, та їх відображення у ЄДРПОУ.

Основним видом діяльності підприємства Позивача є вид діяльності під кодом 29.12.2 – «Ремонт і технічне обслуговування насосів, компресорів та гідравлічних систем». Це підтверджується даними фінансової звітності підприємства, а саме:

Згідно «Відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності за 2008 р.»питома вага обсягу реалізованої продукції в загальному обсязі від оптової та роздрібної торгівлі складає відповідно 6% та 4,4% - тобто загалом –10,4%. В той час коли питома вага обсягу наданих послуг за видами діяльності:

- 29.23. «Монтаж, технічне обслуговування та ремонт промислового холодильного та вентиляційного устаткування», - 45,5% та

- 72.50.Ремонт і технічне обслуговування офісної електронно-обчислювальної техніки – 44,1 %

тобто загалом –89,6%.

Зазначені факти доводять, що основна мета та направленість діяльності підприємство – не торгівля, а монтаж та ремонт обладнання –тобто сфера послуг.

Також слід зазначити, що підприємством повністю дотримано вимоги пункту 1 статті 3 Закону про РРО –усі операції з продажу товарів були належним чином проведені через РРО і це підтверджується актом перевірки –в розділі 2.2.14 акту зазначено, що здійснення торгівельних операцій підтверджується контрольними стрічками РРО. Контрольна закупка 52-х рулонів контрольної стрічки РРО, яка була проведена під час перевірки, також була проведена через РРО –фіскальний чек був доданий до матеріалів перевірки.

Що ж до операцій з надання послуг по ремонту та технічному обслуговуванню обладнання, то товариство правомірно керувалося нормами пункту 1 статті 9 Закону про РРО, яка дозволяє не використовувати РРО при наданні послуг власного виробництва (власними силами), проводячи розрахунки за надані послуги через касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів.

Статтею 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає, що податковою службою не доведено, що позивач є підприємством торгівлі, що і призвело до прийняття неправомірного рішення.

Керуючись ст. 14 Закону „Про державну податкову службу в Україні”;

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.02.09 р. № 0000212303.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя

О.В.Ткаченко