Ухвала суду № 35945097, 02.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 року м. Київ К/9991/69141/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2012

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012

у справі № 2а-2342/12/1370

за позовом Приватного підприємства « 56 Компанія»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2012, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 07.03.2012 № 0000882300/5954 в частині збільшення ПП « 56 Компанія» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 50 476,12 грн. та № 0000892300/5955 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 43 819,00 грн.; в задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача, складено Акт від 22.02.2012 № 248/43/23 - 118/25553390, в якому встановлено порушення вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 47 899,55 грн.; порушення пп. 7.2.3, п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 40 301,00 грн.

На підставі зазначеного Акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.03.2012 № 0000882300/5954, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 47 900,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 3 913,00 грн., та № 0000892300/5955, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40 301,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 4 588,00 грн. В основу допущених порушень позивачем покладено завищення позивачем валових витрат на загальну суму 77 670, 00 грн. по контрагентах: ПП «Опт-Бест», ТОВ «Екопласт-Львів» та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго».

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеної, з урахуванням постанови Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011, нереальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Екопласт-Львів» та, поряд з цим, доведеної реальності здійснення господарських операцій з іншими контрагентами позивача.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування спірних повідомлень-рішень повністю, враховуючи наступне.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються будь-які витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічне викладене і в ст. 139 Податкового кодексу України.

У відповідності із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на податковий кредит , вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Судами обох інстанцій встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що позивачем, на підтвердження руху активів у процесі здійснення господарської діяльності, надано для перевірки копії усіх необхідних первинних документів, які належить складати для відповідного виду господарської діяльності, а також надано документи, які свідчать про їх подальше використання, (підтверджують рух товару).

Отже, позивачем надано усі необхідні документи на підтвердження реальності вчинення господарських операцій з його контрагентами за перевіряємі періоди.

Що стосується висновків суду першої інстанції про непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Екопласт-Львів», то колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду в цій частині, оскільки позивачем надано копію податкової та видаткової накладних, а також необхідні документи, які підтверджують подальших рух товарно-матеріальних цінностей - видаткову накладну, акти здачі-прийняття робіт по операціях з вказаним контрагентом.

Також, судом апеляційної інстанції вірно враховоно, що постанова Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011, на яку зроблено посилання судом першої інстанції, не може бути підставою для звільнення від доказування у даній адміністративній справі, оскільки не містить відомостей про обставини, що мають значення для справи, тобто, не відповідає вимогам письмового доказу, визначених ст. 79 КАС України.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ПП «Опт-Бест», ТОВ «Екопласт-Львів» і ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», апеляційним судом правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з ПП «Опт-Бест», ТОВ «Екопласт-Львів» і ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень 07.03.2012 № 0000882300/5954 та № 0000892300/5955.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення апеляційного суду не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль