Ухвала суду № 35945006, 10.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року м. Київ К/800/36717/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Фасіліті Менеджмент»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 р.

у справі № 2а/0370/2542/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Фасіліті Менеджмент»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Фасіліті Менеджмент» (далі - позивач, ТОВ «Захід Фасіліті Менеджмент») звернулось до суду з позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області (далі - відповідач, Луцька ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 р. позов задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0018951601/0 від 05.11.2010 р., № 0018961601/0 від 05.11.2010 р., № 0018951601/1 від 10.12.2010 р., № 0018961601/1 від 10.12.2010 р., № 0020151601/0 від 10.12.2010 р.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 р. постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Захід Фасіліті Менеджмент», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 р. скасувати, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 р. залишити в силі.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Луцька ОДПІ провела документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Захід Фасіліті Менеджмент», за результатами якої складено акт № 7440/15-115/34572407 від 25.10.2010 р.

В акті перевірки зазначено, що у поданій позивачем декларації з ПДВ за травень 2010 р. рахується розбіжність по завищенню податкового кредиту в сумі 7 453,42 грн. по ТОВ «Марк-торг-ультра». При цьому укладені позивачем договори відповідно до п.п. 1,2 ст. 215, п.п. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Луцькою ОДПІ було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Захід Фасіліті Менеджмент», за результатами якої складено акт № 7439/15-115/34572407 від 25.10.2010 р.

В акті перевірки зазначено, що у поданій позивачем декларації з ПДВ за квітень 2010 р. рахується розбіжність по завищенню податкового кредиту в сумі 7 868,33 грн. по ТОВ «Марк-торг-ультра». При цьому укладені позивачем договори відповідно до п.п. 1,2 ст. 215, п.п. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними.

На підставі актів перевірки, податковим органом 05.11.2010 р. прийняті податкові повідомлення - рішення № 0018951601/0 та № 0018961601/0, якими ТОВ «Захід Фасіліті Менеджмент» визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість відповідно за квітень 2010 року на суму 7868,33 грн. та за травень 2010 року на суму 7453,42 грн., а також нараховано штрафні санкції відповідно 3 934,20 грн. та 2 981,20 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, Луцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0018951601/1 від 10.12.2010 р. та № 0018961601/1 від 10.12.2010 р., якими залишені без змін податкові повідомлення-рішення від 05.11.2010 р., а також прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2010 р. № 0020151601/0, яким позивачу донараховано штрафну (фінансову) санкцію з податку на додану вартість у розмірі 745,51 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 29.03.2010 р. позивачем (Замовник) укладений договір № 68/03/-10 про надання послуг з прибирання з ТОВ «Марк-торг-ультра» (Виконавець), згідно з яким предметом договору є надання послуг з прибирання, а саме: миття фасаду, миття фасадного скла, миття підлоги, генеральне прибирання прилеглих територій, генеральне чищення та прибирання туалетних кімнат, нічне прибирання місць загального користування відповідно до місцезнаходження приміщень і територій Замовника, що підлягають прибиранню.

01.03.2007 р. позивачем (Виконавець) і ЗАТ «Гранд Маркет Груп» (Замовник) укладений Договір № 01/03-1 про надання послуг з прибирання, який діяв до 10.01.2011 р., а 01.07.2007 р. укладений договір № 01/07-4 про надання послуг з прибирання між позивачем (Виконавець) і ТОВ «Кроноспан УА» (Замовник), який діяв до 01.12.2010 р.

Разом з тим, як вбачається з актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), вони містять тільки загальні відомості про вид виконаних робіт (миття фасаду, нічне прибирання місць загального користування, генеральне чищення та прибирання внутрішніх приміщень, туалетних, прибирання прилеглих територій) та їх вартість.

В даних актах відсутні відомості щодо цих приміщень, а саме: відсутні їх адреси розташування, кому належать на праві власності чи праві оренди, а тому не можливо встановити зв'язок цих виконаних робіт з господарською діяльністю позивача.

Крім того, з акта перевірки вбачається, що на підставі аналізу податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, податковим органом встановлено відсутність у товариства необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутній управлінський або технічний персонал, оборотні кошти, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарських операціях з ТОВ «Марк-торг-ультра» є безпідставними, оскільки фактичне здійснення цих господарських операцій та їх використання у власній господарській діяльності позивача не підтверджено належними первинними документами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Фасіліті Менеджмент» відхилити.

2.Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов