Ухвала суду № 35944995, 10.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року м. Київ К/800/21549/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Хмільниксільмаш»

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.02.2013 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 р.

у справі № 2а/0270/5816/12

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Хмільниксільмаш»

до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Хмільниксільмаш» (далі - позивач, ВАТ «Хмільниксільмаш») звернулось до суду з позовом Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Хмельницька ОДПІ) про визнання частково протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000112200 та № 0000102200 від 10.09.2012 р.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.02.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 р. постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.02.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ВАТ «Хмільниксільмаш», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.02.2013 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Хмільницькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Хмільниксільмаш» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за періодз 01.04.2010 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт №44-22-00235750 від 27.08.2012 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5, п. 1.30 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.1, п. 138.8, п.138.4, п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п. 146.13 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством: занижено податок на прибуток за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року у загальній сумі 80 341 грн.; завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2012 рок у загальній сумі 61 472 грн.; заниження прибутку, звільненого від оподаткування за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р., в сумі 498 754 грн.; п.п. 4.5.1, п.п. 4.5.2 п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 192.1, п. 192.2, 192.3 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого за перевіряємий період занижено податок на додану вартість в сумі 87 432 грн.

На підставі акта перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення від 10.09.2012 р. №00000102200, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 80 341,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 20 085,00 грн., та №0000112200, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 87 432,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 12 869,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.05.2003 р. між позивачем та ПП «Перевізник» укладено договір №4-т. Відповідно до п. 1.1 даного договору Виконавець надає послуги Замовнику з управління транспортом Замовника під час перевезення вантажів, виконання робіт по помолу зерна, при ремонті будівель та споруд, прибиранні виробничих, побутових приміщень та території, з охорони виробничих, складних приміщень та території. Строк дії даного договору продовжувався відповідно до додаткових угод №№1-6.

З витягу з ЄДРПОУ вбачається, що у ПП «Перевізник» відсутній вид діяльності - надання послуг з охорони.

Частиною 3 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: надання послуг з охорони власності та громадян.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про неможливість надання послуг з охорони території без отримання ліцензії та, відповідно, про безпідставність включення позивачем до валових витрат та до складу податкового кредиту сум, сплачених ПП «Перевізник» за послуги з охорони території.

Щодо проведеного коригування ВАТ «Хмільниксільмаш» податкових зобов'язань з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Підпунктом 192.1.2 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України визначено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Відповідно до пункту 192.2 статті 192 Податкового кодексу України, норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.

Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Згідно пункту 192.3 статті 192 Податкового кодексу України результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в листопаді 2010 року позивачем проведено коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сторону зменшення на суму 26 000 грн. у зв'язку з отриманням від ПП «Металіст» розрахунку коригування №1 від 30.11.2010 року кількісних та вартісних показників до податкової накладної №229 від 31.07.2009 року. Підставою для проведення коригування податкових зобов'язань є повернення сільськогосподарської техніки техніки АКГ-4 на суму ПДВ 26 000 грн.

Крім того, в березні 2011 року позивачем проведено коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сторону зменшення на суму 26 000 грн. у зв'язку з отриманням від ПП «Майстер» розрахунку коригування №1 від 31.03.2011 року кількісних та вартісних показників до податкової накладної №608 від 31.10.2008 року. Підставою для проведення коригування податкових зобов'язань є повернення сільськогосподарської техніки АКГ-4 на суму ПДВ 26 000 грн.

Разом з тим, як вбачається з акта перевірки, згідно системи щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ПП «Металіст» та ПП «Майстер», не відображено по податковому обліку розрахунки коригування №1 від 30.11.2010 року та №1 від 31.03.2011 року. Крім того, в акті перевірки зазначено, що ухвалами господарського суду від 16.08.2011 року та від 10.11.2010 року порушено провадження у справах про банкрутство ПП «Металіст» та ПП «Майстер» відповідно.

Крім того, ВАТ «Хмільниксільмаш», який був постачальником зазначеної вище сільськогосподарської техніки, в порушення вимог підпункту 4.5. пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», не виписував розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до раніше виписаної податкової накладної.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 08.02.2013 р. та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Хмільниксільмаш» відхилити.

2.Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.02.2013 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов