Ухвала суду № 35944986, 10.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року м. Київ К/800/24807/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «Жилтранс»

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 р.

у справі № 2а-1456/12/2170

за позовом Приватного підприємства «Жилтранс»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Жилтранс» (далі - позивач, ПП «Жилтранс») звернулось до суду з позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні) про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.01.2012 р. № 0000092301.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 р. постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ПП «Жилтранс», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 р. залишити без змін.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Херсоні проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Жилтранс» з питань підтвердження господарських відносин з ПП «Телетон» за лютий-липень 2010 року, ПП «Нісан-09» за вересень-грудень 2010 року, ТОВ «Вєлєна В» за жовтень-грудень 2010 року, ПП «Фіто Сервіс Плюс» за грудень 2010 року, січень 2011 року, ТОВ БК «Пласт-Буд» за січень-лютий 2011 року та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг) отриманих від вищенаведених підприємств, за результатами якої було складено акт від 22.12.2011 р. №4440/23-2/31848843.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: ч. 1-3, 5-6 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, ч.1 ст. 216, ч. 2 ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Жилтранс» при отриманні послуг, робіт від ПП «Телетон» на загальну суму ПДВ -65028,15 грн. за лютий-липень 2010 року, ПП «Нісан-09» на загальну суму ПДВ -38060,13 грн. за вересень-грудень 2010 року, ТОВ «Вєлєна В» на загальну суму ПДВ 21288,76 грн. за жовтень-грудень 2010 року, ПП «Фіто Сервіс Плюс» на загальну суму ПДВ -42236,70 грн. за грудень 2010 року, січень 2011 року, ТОВ БК «Пласт-Буд» на загальну суму ПДВ -13040,99 грн. за січень, лютий 2011 року; пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, пп.4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, п.185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 ПК України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму -179654,73 грн.

На підставі акта перевірки, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012 р. №0000092301 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 216 761,40 грн., у тому числі за основним платежем у cумі 179 654,73 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 37 106,67 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до положень статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Жилтранс» мало договірні правовідносини з наступними контрагентами:

Протягом жовтня-грудня 2010 року ТОВ «Вєлєна В» згідно договору від 01.10.2010 р. надало ПП «Жилтранс» послуги з поточного ремонту покрівлі, поточного обслуговування шиферної покрівлі на загальну суму 127 732,56 грн., у тому числі ПДВ 21 288,76 грн., за результатами яких складено акти виконаних робіт та податкові накладні.

Протягом лютого - липня 2010 року ПП «Телефон» згідно договору від 01.10.2010 р., договору від 28.01.2010 р., договору від 29.04.2010 р. надало ПП «Жилтранс» послуги з поточного ремонту мереж холодного водопостачання, водовідведення та центрального опалення, електромонтажні роботи, поточний ремонт шиферної покрівлі, очищення дворового туалету, окраски труб, обслуговування електромереж місць загального використання житлового фонду на загальну суму 390 132,90 грн., у т.ч. ПДВ 65 022,15 грн., за результатами яких складено акти виконаних робіт та податкові накладні.

Протягом вересня-грудня 2010 року ПП «Нісан-09» згідно договору від 01.09.2010 р. надало ПП «Жилтранс» послуги з обслуговування внутрішньодомових мереж, очищення дворових туалетів та вивезення рідких нечистот від житлових будинків, електромонтажні роботи, прибирання прибудинкової території, поточного ремонту мереж холодного водопостачання, водовідведення на загальну суму 228 360,70 грн., у т.ч. ПДВ 38060,13 грн., за результатами яких складено акти виконаних робіт та податкові накладні.

Протягом грудня 2010 року згідно договору від 01.12.2010 р. ПП «Фіто Сервіс Плюс» надало ПП «Жилтранс» послуги з розсипання протиожеленого матеріалу на прибудинковій території, поточного обслуговування внутрішньо будинкових мереж водопостачання та водовідведення, опалення на житловому фонді, фарбування газових труб, очищення дворових туалетів, прибирання прибудинкової території на загальну суму 253 420,00 грн., у т.ч. ПДВ 42 236,70 грн., за результатами яких складено акти виконаних робіт та податкові накладні.

Протягом січня-лютого 2011 року згідно договору від 03.01.2011 р. ТОВ «БК Пласт-Буд» надало ПП «Жилтранс» послуги з поточного ремонту шиферної крівлі, ремонту крівлі на загальну суму 105 433,15 грн., у т.ч. ПДВ 17 572,19 грн., за результатами яких складено акти виконаних робіт та податкові накладні.

Підставою для залучення підприємств до виконання вказаного переліку робіт є великий об'єм роботи та неможливість виконувати роботи по обслуговуванню 396 багатоквартирних житлових будинків власними силами, що створило підстави для залучення інших виконавців.

Разом з тим, як встановлено судами, у ПП «Жилтранс» не має підтвердження руху активів та зобов'язань за наслідками виконання ПП «Нісан-09», ТОВ «Вєлєна В», ТОВ БК «Пласт-Буд», ПП «Телетон», ПП «Фіто Сервіс Плюс» господарських договорів.

При цьому в акті перевірки податковим органом зазначено, що на момент складання акта у підприємства обліковувались лише комп'ютери, станок розпилювальний, станок циркулярний, бензопили.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне виконання контрагентами послуг позивачу, а лише зафіксували оформлення вказаних операцій актами виконаних робіт та податковими накладними, які відповідно до вищевказаних норм податкового законодавства не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 р. та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Приватного підприємства «Жилтранс» відхилити.

2.Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов