Ухвала суду № 35944937, 03.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 року м. Київ К-36636/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Господарського суду Запорізької області від 18 травня 2009 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року

у справі № 23/29/09-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 18 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року, позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» (позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000270804/2 від 08 жовтня 2008 року в частині зменшення ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 208 210,89 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика» 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 18 травня 2009 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика» з питань правильності визначення від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2008 року, лютий 2008 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за лютий 2008 року, за результатами якої складено акт № 259/08-04/00382094 від 21 травня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000270804/0 від 28 травня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 208 668,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також остаточно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000270804/2 від 08 жовтня 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7, пункту 11.44 статті 11 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним звільненням від оподаткування податком на додану вартість операцій з реалізації металобрухту виду 501 Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжспецсталь», протиправним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої в ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Металіст» послуг з переробки насіння соняшника, які фактично не надавались, безпідставним збільшенням податкового кредиту з податку на додану вартість після проведення коригування (зменшення) податкового кредиту внаслідок часткового повернення кокосової стружки Товариству з обмеженою відповідальністю «Яран-Дніпро», неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест» борошна, з огляду на те, що контрагент позивача не звітує до органу державної податкової служби за місцем реєстрації та не знаходиться за юридичною адресою, а також протиправним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаної у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокосм» масложирової продукції, з підстав непідтвердження факту передачі товару від Приватного підприємства «Ідея Плюс» (контрагента позивача у другій ланці ланцюга постачання) до ТОВ «Агрокосм».

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 11.44 статті 11 Закону № 168/97-ВР передбачено, що тимчасово до 01 січня 2009 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування. Перелік таких товарів із зазначенням кодів згідно з УКТ ЗЕД затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до Переліку відходів і брухту чорних металів, операції з поставки яких, у тому числі операції з імпорту, звільняються від обкладення податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 104 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відходи та брухт чорних металів сортовані (код згідно з УКТЗЕД 7204 49 99 00) звільнено від обкладання податком на додану вартість.

Міністерством промислової політики України в листі № 14/7-1-1145 від 04 липня 2007 року в таблиці відповідності найменувань видів металобрухту відповідно до вимог ДСТУ 4121-2002 «Метали чорні вторинні» кодам товарів згідно з УКТЗЕД вказано, що 501 вид брухту сталевого легковагового відповідає коду УКТЗЕД 7204 49 99 00.

А відтак, слід погодитись з правовою позицією судових інстанцій, відповідно до якої реалізований позивачем металобрухт відповідно до пункту 11.44 статті 11 Закону № 168/97-ВР включений Кабінетом Міністрів України до переліку товарів, операції з реалізації яких звільнено від оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем (поклажодавець) та ТОВ «Металіст» (зберігач) укладено договір № 50 від 20 грудня 2007 року про надання послуг із зберігання насіння соняшника, пунктом 4.2 розділу 4 якого передбачено, що поклажодавець оплачує послуги з приймання, очищення та калібрування насіння соняшника авансовими платежами відповідно до рахунку зберігача. Щомісяця, але не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, поклажодавець оплачує інші послуги зберігача, виходячи з фактичного обсягу поставленого на зберігання соняшника та наданих послуг.

На підставі вказаного пункту договору ТОВ «Металіст» виставлено позивачу рахунок № СФ-0000001 від 30 січня 2008 року, який останнім оплачено 31 січня 2008 року.

В подальшому відбулось фактичне надання ТОВ «Металіст» послуг з переробки продукції із сировини та матеріалів постачальника на підставі договору № 97 від 04 лютого 2008 року, у зв'язку з чим сторони дійшли згоди про зарахування авансового платежу в рахунок погашення заборгованості за фактично надані послуги з переробки насіння.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, слід погодитись з доводами судів попередніх інстанцій про те, що суму податку на додану вартість в розмірі 2 333,33 грн. фактично сплачено позивачем за послуги, призначені для використання в межах власної господарської діяльності, а саме - з виробництва халви, основною сировиною для виготовлення якої є насіння соняшника.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі видаткової накладної № РН-01968 від 26 грудня 2007 року ТОВ «Яран-Дніпро» поставлено позивачу 300 кг. кокосової стружки.

Відповідно до акту забраковки сировини від 26 грудня 2007 року, видаткової накладної (повернення) № 1000000001 від 03 січня 2008 року та довіреності № 136938 від 03 січня 2008 року позивачем повернуто постачальнику товар в кількості 150 кг. як такий, що не відповідає вимогам нормативної документації та органолептичним показникам.

На підставі видаткової накладної № РН-0000007 від 03 січня 2008 року ТОВ «Яран-Дніпро» здійснено заміну 150 кг. кокосової стружки та виписано податкову накладну № 7 від 03 січня 2008 року на поставлений товар.

Таким чином, слід визнати правомірним здійснення позивачем коригування (зменшення) податкового кредиту на суму податку на додану вартість в розмірі 262,50 грн. у зв'язку з поверненням неякісного товару та одночасного збільшення податкового кредиту на суму податку на додану вартість в розмірі 262,50 грн., включеної до вартості товару, поставленого замість забракованого.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Вест» та ТОВ «Агрокосм» товарно-матеріальних цінностей, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особами, які мають статус платників податку на додану вартість.

На підтвердження фактичного виконання спірних господарських операцій позивачем долучено до матеріалів справи належним чином складені специфікації, видаткові накладні, прибуткові ордери, свідоцтва про якість.

Більш того, судовими інстанціями встановлено, що придбані позивачем у контрагентів борошно та масложирова продукція використані ним у власній господарській діяльності, що, зокрема, податковим органом не заперечується.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від фактичної сплати контрагентами, в тому числі по ланцюгу постачання, податку до бюджету, а також від їх перебування за юридичною адресою, оскільки, питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

А тому, якщо контрагенти не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету або мінімізували свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарських операцій та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Запорізької області від 18 травня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі відхилити, а постанову Господарського суду Запорізької області від 18 травня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.