Ухвала суду № 35944735, 04.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6361/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Кучми А.Ю.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокерська контора №777» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокерська контора №777» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Брокерська контора №777» подано до Окружного адміністративного суду м. Києва позов про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 13.10.2010р. №0003052307/1/38273.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2011 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дарницькому районі міста Києва було проведено перевірку, за результатами якої складено Акт «Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокерська контора № 777»з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Дескаунт» за період з 01.07.2008 р. по 31.12.2008 р.»№ 6336/2307/24923962 від 01.10.2010 року (далі - Акт перевірки).

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003052307/0/38273 від 13.10.2010 р., яким ТОВ «Брокерська контора № 777»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 520 332 грн., в тому числі 346 888 грн. основного платежу та 173 444 грн. штрафних фінансових санкцій.

Прийняття зазначеного рішення мотивовано наступним.

Перевіркою встановлено, що в період, який перевірявся, між ТОВ «Брокерська контора №777»та ТОВ «Комерційна фірма «Дескаунт» був укладений договір від 12 серпня 2008 року № 8123, за умовами якого позивач доручив, а ТОВ «Комерційна фірма «Дескаунт» прийняло на себе зобов'язання виконати роботу та надати послуги з організації та проведення рекламних акцій і надання повного спектру рекламних послуг (реклама на радіо, телебаченні, у друкованих засобах масової інформації, реклама на транспорті тощо) з метою стимулювання реалізації продукції Замовника, а також контролю за здійсненням вказаних рекламних акцій відповідно до умов указаного договору.

Загальна вартість виконаних робіт складала 2 090 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 346 887,97 грн., податок на рекламу - 8672,19 грн.

На підтвердження прийняття виконаних робіт (наданих послуг) сторонами вищезазначеного договору було складено акти приймання-передачі виконаних робіт з проведення медіапланування та розміщення рекламних матеріалів від 15.09.08 р., від 29.10.08 р. та від 17.11.08 р., до яких було додано ефірні довідки про вихід рекламних роликів позивача. Оскільки за результатами перевірки було встановлено, що реклама позивача фактично не виходила, то відповідачем було сформульовано висновок про безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат сум, сплачених позивачем ТОВ «Комерційна фірма «Дескаунт», а сум податку на додану вартість, сплачених вказаному підприємству до складу податкового кредиту.

При цьому, відповідач послався на приписи підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з умовами договору № 8123, контрагент позивача був зобов'язаний надати позивачу послуги по організації та проведенню рекламних акцій. На умовах даного договору ТОВ «Комерційна фірма «Дескаунт» було складено медіаплани щодо виходу на телеканалах рекламного відео позивача з 06.09.2008р. по 14.09.2008р., з 01.10.2008р. по 28.10.2008р., та з 01.11.2008р. по 13.11.2008р., якими було заплановано вихід реклами позивача на визначених телеканалах протягом вказаного періоду у визначений час.

Відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт з проведення медіапланування та розміщення рекламних матеріалів від 15.09.08 р., від 29.10.08 р. та від 17.11.08 р., позивачем прийнято від ТОВ «Комерційна фірма «Дескаунт» послуги з медіапланування та розміщення рекламних матеріалів позивача з 06.09.2008р. по 14.09.2008р., з 01.10.2008р. по 28.10.2008р., та з 01.11.2008р. по 13.11.2008р.

Відомості про вихід рекламних роликів позивача в ефірах місцевих телеканалів в кількості 1304 виходів відповідно до акта приймання передачі від 15.09.08р., 4456 виходів відповідно до акта від 29.10.2008р., та 1955 виходів відповідно до акта від 17.11.2008р. спростовано матеріалами справи.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про неправомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у випадку, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить визначення терміну «господарська діяльність», однак, згідно з пунктом 1.15 статті 1 даного Закону, інші терміни, які використовуються в цьому Законі, використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Позивачем було укладено договір від 12 серпня 2008 року № 8123, на підставі якого було перераховано контрагенту кошти, та підтверджується обставина відсутності будь якого виконання умов договору з боку контрагента позивача.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності прийняття ДПІ у Дарницькому районі м. Києва податкового повідомлення-рішення від 13.10.2010р. №0003052307/1/38273.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2011 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокерська контора №777» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:Л.М. Гром, А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Кучма А.Ю.