Постанова № 35944447, 11.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Справа № 907/247/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін від позивача не з'явився;від відповідача Ярчак І.С. - пред. за дов. № 6/03 від 17.01.2012 року;розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Будпостач-Закарпаття"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 рокуу справі№ 907/247/13 Господарського суду Закарпатської областіза позовомПриватного підприємства "Будпостач-Закарпаття"доПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Закарпаського регіонального відділення ПАТ "Брокбізнесбанк"простягнення 100578,47 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Приватне підприємство "Будпостач-Закарпаття" (надалі - ПП "Будпостач-Закарпаття", позивач) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом, у якому (з урахуванням заяви позивача в особі його уповноваженого представника від 16.04.2013 року про зменшення позовних вимог) просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Закарпаського регіонального відділення ПАТ "Брокбізнесбанк" (надалі - ПАТ "Брокбізнесбанк", відповідач) 100578,47 грн заборгованості по вкладу за договором банківського вкладу № 30/09 -7953 від 30.09.2011 року (в тому числі суми 100 000,00 грн з розрахункового рахунку № 26101113564001 та суми 578,47 грн з розрахункового рахунку № 26004113564001, що відкриті у банківській установі відповідача),

Відповідач позов не визнав, посилаючись на арешт коштів позивача на його рахунках згідно постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.03.2012 року та постанови заступника начальника міського відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Федорова Олега Михайловича від 26.06.2012 року.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.06.2013 року (суддя Карпинець В.І.) позов задоволено повністю.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Матущака О.І., суддів: Дубник О.П., Юрченка ) рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.06.2013 року у справі № 907/247/13 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції положень ч. 17 ст. 2368 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції 1960 року).

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ "Брокбізнесбанк" зазначає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийнята постанова без змін, оскільки вона прийнята у відповідності з чинним законодавством. Крім того, відповідач зазначив, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.07.2013 року скасовано постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.09.2012 року про скасування постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу ДПС у Закарпатській області від 12.03.2012 року про порушення кримінальної справи та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 31.10.2012 року, а тому на даний момент взагалі відсутні правові підстави для видачі позивачу коштів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 року - без змін з таких підстав.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 30.09.2011 року між сторонами у справі був укладено договір банківського вкладу № 30/09-7953, відповідно до умов якого банк прийняв від позивача (вкладника) , грошові кошти на суму 6985000,00 грн на строк з 30.09.2011 року по 30.03.2012 року.

Суди з'ясували, що вкладник не вимагав повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором, а тому згідно ч. 4 ст. 1060 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України договір вважається продовженим до 30.03.2013 року.

Відповідно до п. 6.3 ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунку.

Суди встановили, що на виконання договору банківського вкладу № 30/09-7953 банк відкрив вкладнику вкладні (депозитні) рахунки у національній валюті : № 26009355079530 та № 26105355079531.

Згідно з п. 19.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492 (надалі - Інструкція № 492), зміною рахунків клієнтів вважається процедура відкриття нових рахунків і закриття раніше відкритих рахунків клієнтів не за їх ініціативою, у результаті проведення якої змінюються всі або окремі (один або кілька) банківські реквізити клієнтів - найменування банку, код банку, номер рахунку, валюта рахунку.

Відповідно до п. 19.2 Інструкції № 492 зміна рахунків клієнтів здійснюється банком у разі: проведення реорганізації в межах одного банку; проведення реорганізації банків шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення; зміни місцезнаходження банку, у результаті якої змінюється код банку.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановили суди попередніх інстанцій, у зв'язку з реорганізацією Мукачівського відділення Закарпатської філії ПАТ "Брокбізнесбанк" у Мукачівське відділення Закарпатського РВ АТ "Брокбізнесбанк" банк здійснив зміну рахунків № 26009355079530 та № 26105355079531 на № 26004113564001 та № 26101113564001. Про зміну рахунків банк повідомив вкладника листом № 87 від 25.10.2012 року.

Суди встановили, що станом на 03.01.2013 року залишок коштів на рахунку № 26004113564001 становить - 578,47 грн, на рахунку № 26101113564001- 100000,00 грн. Кошти, що знаходяться на вкладних рахунках позивача, банком арештовані на підставі постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.03.2012 року про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках № 26009355079530 та № 26105355079531.

23.03.2013 року позивач надіслав банку заяву, в якій вимагав повернення суми строкового вкладу у розмірі 100578,47 грн. Однак банк проігнорував дану вимогу позивача, суму вкладу не повернув, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, виходив із того, що незадоволення банком вимоги вкладника про повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, суперечить вимогам ч. 2 ст. 1060 ЦК України, яка встановлює, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, та умовам укладеного з банком договору. Посилання банку на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.03.2012 року, якою накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках № 26009355079530 та № 26105355079531, місцевий господарський суд відхилив, зазначивши, що на даний час рахунки вкладника змінені, і банк не має право самостійно здійснювати заміну накладеного судом арешту на грошові кошти з рахунків, зазначених судом у постанові, на інші рахунки, в даному випадку на рахунки № 26101113564001 та № 26004113564001. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.09.2012 року, залишеною в силі ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 31.10.2012 року, було скасовано постанову слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу ДПС у Закарпатській області від 12.03.2012 року про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження, а відповідно до ст. 2368 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції 1960 року) набрання законної сили постановою судді про скасування постанови про порушення кримінальної справи тягне за собою скасування запобіжних заходів, які встановлювались на час досудового слідства.

Скасовуючи рішення суду та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" звільнення майна та коштів з-під арешту здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду, проте в матеріалах справи відсутні будь-які документи (постанова державного виконавця, постанова слідчого чи рішення суду), які б свідчили про зняття арешту з майна. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посилання позивача на те, що скасування постанови про порушення кримінальної справи тягне за собою автоматичне припинення будь-яких заборон щодо операцій з коштами підприємства, які знаходяться на відкритих рахунках даного підприємства у банківській установі, є безпідставним, а застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положення ст. 2368 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції 1960 року), яка встановлює, що набрання законної сили постановою судді про скасування постанови про порушення кримінальної справи тягне за собою скасування запобіжних заходів, які встановлювались на час досудового слідства, - помилковим, оскільки арешт майна, накладений згідно ст.126 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції 1960 року), не є видом запобіжних заходів згідно ст. 149 цього Кодексу.

Вищий господарський суд України погоджується з вищевказаними висновками апеляційного господарського суду з таких підстав.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором банківського вкладу, до якого згідно ч. 3 ст. 1058 ЦК України застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено главою 71 ЦК України або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Відповідно до пп. 10.11 п. 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 (надалі - Інструкція № 22), зі змінами та доповненнями, звільнення коштів з-під арешту банк здійснює за постановою державного виконавця, прийнятою відповідно до законодавства, або за постановою слідчого, коли під час провадження досудового слідства в застосуванні цього заходу відпаде потреба, а також за рішенням суду, яке надійшло до банку безпосередньо від суду.

Згідно пп. 10.9 п. 10 цієї Інструкції 10.9. кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги / інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Отже, зняття арешту з грошових коштів підприємства, які знаходяться на вкладних (депозитних) рахунках в банківських установах, накладеного на підставі відповідного рішення (постанови) здійснюється на підставі рішення (постанови) суду про скасування накладеного раніше арешту, яке надійшло до банку безпосередньо від суду. До отримання безспосередньо від суду рішення про зняття арешту з грошових коштів банк не має правових підстав для здійснення видаткових операцій за рахунками вкладника та виплати йому вкладу.

В матеріалах справи відсутні відповідне рішення суду та докази його надходження до банку безпосередньо від суду, а тому банк правомірно обмежив права позивача (вкладника) щодо розпоряджання та користування грошовими коштами, що знаходяться на його вкладних (депозитних) рахунках.

Таким чином, підстави для задоволення позову відсутні, тому апеляційний суд правильно скасував судове рішення і відмовив у задоволенні позову.

Посилання ПП "Будпостач-Закарпаття" на те, що відповідно до ч. 17 ст. 2368 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції 1960 року) набрання законної сили постановою судді про скасування постанови про порушення справи тягне за собою поновлення прав, щодо яких на час досудового слідства встановлювались обмеження, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки вказана норма не виключає обов'язок суду вирішити питання про скасування арешту коштів шляхом прийняття відповідного рішення, яке згідно ч. 1 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та пп. 10.11 п. 10 Інструкції № 22, є правовою підставою для зняття арешту з грошових коштів вкладника.

Доводи ПП "Будпостач-Закарпаття" про те, що згідно постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.03.2012 року, накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках № 26009355079530 та № 26105355079531, а тому банк не має право зупиняти видаткові операції за рахунками № 26101113564001 та № 26004113564001, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки в даному випадку, як було встановлено судами попередніх інстанцій, банком була здійснена зміна рахунків вкладника у зв'язку з проведенням реорганізації в межах одного банку, а згідно абзацу п'ятому пп. 10.10 п. 10 Інструкції № 22 у разі закриття рахунку за ініціативою клієнта, у випадках реорганізації чи ліквідації юридичних осіб або з ініціативи банку арешт, накладений на кошти, не припиняється і документ про їх арешт продовжує обліковуватися за відповідним позабалансовим рахунком.

За таких обставин касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду - без змін.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Будпостач-Закарпаття" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 року у справі № 907/247/13 - без змін.

Головуючий суддя Гончарук П.А.Суддя Кондратова І.Д.СуддяСтратієнко Л.В.