Постанова № 35943809, 06.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Лагутін А.А.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2013 року справа №812/8175/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року в адміністративній справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 1768,80 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, УПФУ в м. Брянці Луганської області, звернувся до суду з даним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення недоїмки по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1768,80 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вказана заборгованість утворилась за 2010 рік, при цьому суд посилається на Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування», який почав діяти тільки з 2011 року. Крім того, зауважує на тому, що він сумлінно сплачував страхові внески в 2011, 2012, 2013 роках і позивач жодного разу не сповістив його про заборгованість за 2010 рік, і спірну вимогу він не отримував.

Судом першої інстанції справу розглянуто в порядку скороченого провадження, тому відповідно до абз.4 ч.8 ст. 183-2 КАС України апеляційний розгляд здійснено у письмовому провадженні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач зареєстрований виконавчим комітетом Брянківської міської ради як фізична особа - підприємець, знаходиться на обліку УПФУ в м. Брянці Луганської області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідачем 11.10.2012 р. відносно позивача сформовано вимогу про сплату боргу за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р. в сумі 1768,80 грн., оскільки сума боргу відповідачем не сплачена, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що, відповідачем отримана спірна Вимога згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.5), проте ним не оскаржена та до теперішнього часу заборгованість не сплачена.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) (в редакції, що діяла на момент винесення відповідачем спірної вимоги) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону № 1058 застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 6 ст. 20 вказаного Закону, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного Фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного Фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги страхувальник зобов'язаний сплатити суми заборгованості та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми заборгованості, зазначеної у вимозі про сплату боргу, узгоджує її з органами Пенсійного Фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного Фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного Фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Закон не конкретизує яким саме способом вимога має бути вручена страхувальнику, проте отримання ним такої вимоги є обов'язковим.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок щодо узгодження спірної вимоги, оскільки вона отримана відповідачем і не оскаржена.

Відповідач заперечує отримання вказаної вимоги, а позивач, в свою чергу, доказів належного відправлення вимоги суду не надає, оскільки з копії поштового конверта, в якому, ніби-то, містилася вимога (а.с.6), вбачається, що адреса ОСОБА_2 зазначена невірно, з відбитку поштового штемпеля на коверті не вбачається дати надіслання спірної вимоги, при цьому, квитанції з приводу направлення рекомендованої кореспонденції суду не надано.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта щодо неотримання ним вимоги про сплату недоїмки, оскільки, позивач своїх доводів належними доказами не довів, і приходить до висновку, що вимога УПФУ від 11.10.2012 року № Ф-122/1 відповідачем не отримана з незалежних від нього причин, що, в свою чергу, позбавило його права на її узгодження або оскарження.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно встановлено фактичні обставини справи, надано невірну оцінку дослідженим доказам та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і, відповідно до ч.1 ст.202 КАС України, є підставою для скасування постанови з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст.183-2,195,197,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року в адміністративній справі № 812/8175/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 1768,80 грн. - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду постанови, прийнятої у скороченому провадженні, набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий: Л.В. Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко