Рішення № 3594355, 23.04.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.04.09

Справа № 3/98-09.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномодуль » , м. Харків

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Свеський насосний завод», смт. Свеса Ямпільського району Сумської області

про стягнення 48 092,75 грн.

СУДДЯ ЛЕВЧЕНКО П.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Нікітін С.В. ;

від відповідача: Дудко І.М.

В судовому засіданні , розпочатому об 11 год. 00 хв. 23.03.2009 року , оголошувались перерви до 12 год. 10 хв. 02.04.2009 року та до11 год. 00 хв. 23.04.2009 року .

В засіданні приймала участь секретар судового засідання Ю.В.Литвиненко.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 48 092 грн. 75 коп. , у тому числі : основного боргу за товар на суму 26 461 грн. 66 коп. ; пені 11 325 грн. 59 коп., індексу інфляції 1 512 грн. 89 коп.; збитків , пов’язаних зі сплатою відсотків по кредитному договору – 2 792,61 грн. ; витрат на консультації та складання позовної заяви – 6 000,00 грн. ;

Відповідач у своєму відзиві на позов визнає позовні вимоги частково, а саме : суму основного боргу в розмірі 26 461 грн. 66 коп. , суму пені у розмірі 3 326 грн. 61 коп. , суму інфляції в розмірі 1 290 грн. 50 коп..

В іншій частині позовні вимоги в розмірі 17 013 грн. 98 коп. відповідач відхиляє , посилаючись на невірний розрахунок індексу інфляції та пені , здійснений позивачем , а також на безпідставність та необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення збитків , понесених по сплаті ним відсотків за кредит , а також щодо стягнення 6 000 грн. в якості відшкодування витрат на консультації та складення позовної заяви .

У своїх письмових пояснення б\н та б\д, поданих суду 02.04.2009 року , позивач погодився з тим , що його розрахунки розміру пені та інфляційних витрат були помилковими і висловив згоду з розрахунками відповідача , тобто сторони дійшли згоди щодо суми основного боргу в розмірі 26 461,66 грн., суми пені в розмірі3 326,61 грн. та суми індексу інфляції в розмірі 1 290,50 грн.

Поряд з цим , позивач у своїх поясненнях наполягає на стягненні з відповідача збитків, пов’язаних зі сплатою відсотків по кредитному договору - 2 792,61 грн. та витрат на консультації та складення позовної заяви – 6000 грн., а відповідач проти цих вимог заперечує.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін , господарський суд встановив :

12.02.2008 року між сторонами був укладений договір № 47-05-08 на поставку товару ( підшипників).

Згідно умов договору позивач здійснював поставку товару , а відповідач повинен був здійснювати оплату отриманого товару на протязі 20 днів від дати приймання товару.

Позивач відпустив відповідачеві товар на загальну суму 71 515,92 , а відповідач здійснив позивачеві оплату лише в сумі 45 054,26 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем складає на даний час 26 461,66 грн., що не заперечується відповідачем.

Тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 26 461,66 грн. підлягають задоволенню. Пунктом 5.2 договору передбачено сплату пені за несвоєчасну оплату товару в розмірі 0,2 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення , але не більше подвійної облікової ставки НБУ .

Тому , позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за період з 11.04.2008 року по 11.10.2008 року підлягають задоволенню в сумі 3 326,61 грн., з обґрунтованістю якої згодні як позивач ,так і відповідач .

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник ( відповідач) зобов’язаний на вимогу кредитора ( позивача) сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції .

Тому , позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції за період з травня по листопад 2008 року підлягають задоволенню в сумі 1 290,50 грн. згідно обґрунтованого розрахунку відповідача , з яким погодився позивач , визнавши свій розрахунок помилковим.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків, пов’язаних зі сплатою відсотків згідно кредитного договору в розмірі 2792,61 грн. є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Позивач у своїй позовній заяві, обґрунтовуючи свою позовну вимогу щодо стягнення 2792,61 грн. відсотків за користування кредитом, посилається на те, що у зв’язку з несвоєчасною сплатою відповідачем коштів за товар та нестачею обігових коштів позивач вимушений був розглянути питання про отримання кредиту від ВАТ «Мегабанк», який був отриманий з відсотковою ставкою 18% річних. Зважаючи на це позивач здійснив розрахунок збитків у зв’язку з невиконанням відповідачем договірних зобов’язань перед позивачем по договору № 47-05-08р., виходячи з суми боргу відповідача перед позивачем в сумі 26461,66 грн., відсоткової ставки по банківському кредиту в розмірі 18%.

Як свідчить подана позивачем копія кредитного договору № 33/2008-МК-ГІВ-1 від 25.04.2008р., позивач отримав від ВАТ «Мегабанк» кредит на поточні виробничі потреби в розмірі 45000 доларів США на строк з 25.04.2008р. по 23.04.2008р. включно зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13,5% річних.

Прострочена заборгованість відповідача перед позивачем станом на 25.04.2008р. по договору № 47-05-08 від 12.02.2008р. склала суму 27263,42 грн.

З огляду на вищевикладене, відсутні підстави вважати, що позивач уклав вищезгаданий кредитний договір для відновлення свого порушеного відповідачем права на своєчасне отримання грошових коштів за товар по договору поставки № 47-05-08 від 12.02.08р.

Між тим, згідно ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати , які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Витрати, які здійснив позивач у вигляді сплати процентів банку за користування кредитом, не є витратами, які позивач зробив або мусив зробити для відновлення свого права на своєчасне отримання від відповідача коштів за отриманий по договору № 47-05-08 від 12.02.2008р. товар.

Слід зазначити, що відсоткова ставка по кредитному договору № 33/2008-МК-USD-1 від 25.042008р – 13,5%, а розмір збитків позивач розрахував, виходячи з 18% річних без будь-яких підстав та обґрунтувань.

До позовної заяви позивач додав також копію генерального договору на здійснення кредитних операцій № ГД-33 від25.04.2008р. між ВАТ «Мегабанк» та позивачем в розмірі 75000 доларів США, строк дії договору – до 25.04.2013 року.

Проценти за користування кредитами цим договором не визначені, оскільки вони встановлюються в окремих кредитних договорах.

За таких обставин, у позивача відсутні, зокрема, підстави для нарахування відповідачеві збитків в розмірі 18% річних за користування кредитом і взагалі відсутні підстави вважати свої витрати по сплаті процентів за кредитним договором збитками, пов’язаними з порушенням відповідачем умов договору поставки № 47-05-08 від 12.02.08р.

Не підлягають задоволенню також позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6000 грн. витрат на консультації та складання позовної заяви.

В позовній заяві ця вимога позивачем не обґрунтована взагалі, а в письмових поясненнях до позовної заяви позивач обґрунтовує свою вимогу, посилаючись на ст. 22 ЦК України, вважаючи, що витрати в сумі 6000 грн. понесені в даному разі позивачем для відновлення порушеного відповідачем права, а отже є збитками позивача, які підлягають відшкодуванню.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В якості доказів надання позивачеві юридично-консультаційних послуг на суму 6000 грн. та понесення позивачем витрат на ці послуги в сумі 6000 грн. позивач надав суду копію договору на надання юридично-консультативних послуг від 20.11.2008р., копію акту виконаних робіт від 09.12.2008 р. та копію квитанції від 09.12.2008 року фізичної особи-підприємця Дружиніної О.О., виписаної останньою для оплати за юридичні послуги по складанню позовної заяви ТОВ «Техномодуль» до ВАТ «Свеський насосний завод» шести тисяч грн. 00 коп.

Квитанція серії 01-СВК № 188685, форма якої затверджена наказом Укрсоюзсервіс від 29.09.1995р. № 8 (так зазначено на бланку) від 09 грудня 2008 року, виписана фізичною особою – підприємцем Дружиніною О.О. для оплати за юридичні послуги по складанню позовної заяви ТОВ «Техномодуль» до ВАТ «Свеський насосний завод» шести тисяч грн. 00 коп., за підписом Дружиніної О.О. не є доказом сплати позивачем фізичній особі-підприємцю Дружиніній О.О. вартості юридичних послуг в сумі 6000 грн. 00 коп.

Вищезгадана квитанція (а.с. 33) містить лише найменування послуги та вартість послуги і не містить ніякої інформації стосовно сплати (перерахування) вартості послуги позивачем фізичній особі Дружиніній О.О.

Оскільки відсутності належні докази понесення позивачем витрат на оплату юридичних послуг, які позивач вважає своїми збитками, то відсутні докази наявності реальних збитків позивача, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 6000 грн. витрат на консультації та складання позовної заяви.

Крім того, слід відзначати необґрунтованість суми вартості юридично-консультативних послуг. Пунктом 3.1 договору на надання юридично-консультативних послуг від 20.11.2008р., укладеного між позивачем та фізичною особою-підприємцем Дружиніною О.О., передбачена оплата вартості по складанню претензії та позовної заяви з розрахунку 218 грн. за кожний час роботи.

В акті виконаних робіт зазначено, що на вивчення матеріалів справи та складання претензії витрачено 10 годин (10 х 218 = 2180 грн.) та на складання і подання позовної заяви, сплату держмита – 17,52 години (17,52 х 218 = 3820 грн.).

Слід зазначити, що державне мито сплачене самим позивачем платіжним дорученням № 463 від 05.12.2008 року, а не фізичною особою – підприємцем Дружиніною О.О.

Тобто, 3820 грн. це вартість складання позовної заяви (а.с. 2-5) та її відправлення поштою з м. Харків до Господарського суду Сумської області (вартість поштового відправлення – 10 грн. 68 коп. зазначена на конверті, а.с. 40).

На пропозицію суду представники позивача не подали обґрунтованого розрахунку (калькуляції) реальних витрат часу та коштів на складання претензії та позовної заяви та належних доказів реальних збитків позивача.

Загальними засадами цивільного судочинства згідно ст. 3 ЦК України є, зокрема: справедливість, добросовісність та розумність.

Суд вважає, що при визначенні розміру плати за складання претензії та позовної заяви в договорі на надання юридично-консультативних послуг від 24.11.2008 р. та в акті виконаних робіт від 09.12.2008р. позивач діяв всупереч вищезгаданим засадам Цивільного судочинства, а крім того як зазначалось вище, не подав доказів понесення ним реальних витрат (збитків) по оплаті згаданих послуг.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі всього вищевикладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Свеський насосносний завод» (41226, Україна, Сумська обл., Ямпільський р-н, смт. Свеса, вул. Заводська, 1; код ЄДРПОУ 05785454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномодуль» (61189, Україна, м. Харків, вул. Шарикова, 44, кв. 45; код ЄДРПОУ 33587037) основний борг в сумі 3326 грн. 61 коп., індекс інфляції в сумі 1290 грн. 50 коп., витрати по держмиту в сумі 310 грн. 79 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 76 грн. 25 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.