Рішення № 3594214, 07.04.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

07.04.2009

Справа №2-18/1051-2009

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд», м. Київ (вул. Воровського, 4, м. Київ, 04053)

До відповідача – Фізичної особи-підприємця Лазейкіна Олега Вікторовича, м. Білогірськ (вул. Нижньогірська, 33, кв. 70, м. Білогірськ, 97600)

Про стягнення 41 141,37 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Рєдкозубова О.Є. – ю/к., довіреність від 11.07.2006р.

Від відповідача – Скічко О.О. – представник, дов. у справі.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд», м. Київ (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Лазейкіна Олега Вікторовича, м. Білогірськ (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 41 141,37 грн., з яких 32 294,46 грн. – сума заборгованості; 936,53 грн. – сума інфляції; 161,28 грн. – сума 3% річних; 1 290,21 –сума пені; 6 458,89 грн. – сума штрафу.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 530, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 12.12.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 0246. Згідно з умовами Договору, позивач здійснив поставку і передав у власність відповідачу товар 13.12.2008 р. на загальну суму 35 294,46 грн., але на момент подання позовної заяви відповідач сплатив заборгованість частково у розмірі 3000,00 грн. Таким чином заборгованість відповідача складає 32 294,46 грн., що і стало підставою звернення до господарського суду.

07.04.2009 року у судовому засіданні представник відповідача надав суду письмовий відзив на позов, в якому відповідач визнає позовні вимоги у сумі лише 30994,46 грн. та пояснює, що саме на цю суму між сторонами 01.04.2009 року підписаний акт звірки взаємних розрахунків.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

12.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд та фізичною особою-підприємцем Лазейкіним Олегом Вікторовичем укладено договір поставки № 0246.

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і сплачує алкогольні і безалкогольні напої в асортименті та партіями на умовах дійсного договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору, ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість продукції, яка продається за дійсним договором, вказуються у додаткових угодах або можуть узгоджуватися сторонами при підписання накладних і вказуватися у них.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач відповідно до умов договору своєчасно поставив відповідачу продукцію на загальну суму 35294,46 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-51-006651 від 13.12.2008 року.

Факт отримання відповідачем продукції підтверджується його підписом та печаткою у видатковій накладній у графі «отримав» та довіреністю на отримання товару від 12.12.2008 року.

Відповідно до пункту 2.4 договору, покупець зобов’язується оплачувати кожну придбану за дійсним договором партію продукції на пізніше 7-ми календарних днів з дати її отримання (дати складання накладної).

На момент подачі позовної заяви до суду відповідач свої зобов’язання по оплаті продукції, поставленої за вищевказаними накладними своєчасно не виконав, лише частково сплатив вартість поставленої продукції у сумі 3000,00 грн., у зв’язку з чим на момент подачі позову до суду за ним склалася заборгованість у сумі 32294,46 грн.

У процесі вирішення спору відповідач ще частково сплатив суму заборгованості у розмірі 1300,00 грн., у зв’язку з чим провадження у справі у цій частині підлягає припиненню по пункту 1-1 статті 80 ГПК України.

Крім того, між сторонами 01.04.2009 року підписаний акт звірки взаємних розрахунків на суму 30994,46 грн.

Таким чином на дійсний час за відповідачем рахується заборгованість у сумі 30994,46 грн., доказів оплати вказаної заборгованості відповідач суду не представив.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, за відповідачем склалася заборгованість за договором у сумі 30994,46 грн., яка й підлягає стягненню на користь позивача.

Позивач також просить стягнути на його користь пеню у сумі 2980,99 грн.

За ст. ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі.

Пунктом 3.3 договору поставки передбачено, що у разі недотримання строків оплати продукції, вказаних у пункті 2.4 дійсного договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1% від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 2.4 договору, покупець зобов’язується оплачувати кожну придбану за дійсним договором партію продукції на пізніше 7-ми календарних днів з дати її отримання (дати складання накладної).

Згідно до Закону України “ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543.96 ВР, вина сторона сплачує пеню в розмірі не більш ніж 2-а облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, враховуючи 7-ми денну відстрочку оплати товару, пеня підлягає стягненню за період з 20.12.2008 року по 15.02.2008 року і становить, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, 1290,21 грн.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % (три відсотки) річних від простроченої суми.

Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення 3% річних у сумі 161,28 грн. (за період з 20.12.2008 року по 15.02.2009 року) та інфляційних витрат у сумі 936,53 грн. (за січень 2009 року) також підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 6458,89 грн.

Пунктом 3.3 договору поставки передбачено, що у разі недотримання строків оплати продукції на строк більш ніж 30 календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20% від вартості партії товару, оплата за яким прострочена.

Поняття штрафу передбачено у ст. 549 ЦК України: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки (штрафу) може бути зменшений за рішенням суду.

Також, пунктом 3 ст. 83 ГПК України встановлено, приймаючи рішення, господарський суд має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу на 50 % та стягнути з відповідача штраф у сумі тільки 3229,44 грн.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд враховує, що сума боргу у розмірі 1300,00 грн. була сплачена відповідачем вже у процесі вирішення спору.

07.04.2009р. у судовому засіданні за згодою сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 10.04.2009 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 551, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 – 85, п. 3 ст. 83, п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лазейкіна Олега Вікторовича, м. Білогірськ (вул. Нижньогірська, 33, кв. 70, м. Білогірськ, 97600; ідентифікаційний код 2520336339, банківські реквізити суду не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд», м. Київ (вул. Воровського, 4, м. Київ, 04053; п/р 2600114865 в ВАТ «Раффайзен банк Аваль» м. Києва, МФО 300335, код ЄДРПОУ 33643230) 30994 грн. (тридцять тисяч дев’ятсот дев’яносто чотири грн.) 46 коп. заборгованості; 1290 грн. (одна тисяча двісті дев’яносто грн.) 21 коп. пені; 3% річних у сумі 161 грн. (сто шістдесят одна грн.) 28 коп.; інфляційні витрати у сумі 936 грн. (дев’ятсот тридцять шість грн.) 53 коп.; штраф у сумі 3229 грн. (три тисячі двісті двадцять дев’ять грн.) 44 коп.; 366 грн. (триста шістдесят шість грн.) 12 коп. державного мита та 105 грн. (сто п’ять грн.) 01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У частині стягнення заборгованості у сумі 1300,00 грн. провадження у справі припинити по пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

4. У іншій частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.