Рішення № 35940517, 09.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/20355/13 09.12.13

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова компанія"до про Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Оранта" відшкодування шкоди в порядку регресу 2 151,12 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача Лобода М.А.- представник за дов.;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 09.12.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 2 151,12 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2013 порушено провадження у справі №910/20355/13, розгляд справи призначено на 18.11.2013.

Ухвалою від 18.11.2013 розгляд справи відкладено на 09.12.2013, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на позов від 18.11.2013 відповідача зазначив, що позивач на підставі рахунку-фактури було здійснено страхове відшкодування у розмірі 2 151,12 грн., однак в супереч ст. 22, ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", позивачем не надано звіту про оцінку майна, яким визначений розмір матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу. Окрім того, відповідач заперечив проти включення суму податку на додану вартість до суми страхового відшкодування з посиланням на лист Державної податкової адміністрації України від 21.08.2009 №10143/5/16-1516.

В судовому засіданні 09.12.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", є видом добровільного страхування.

В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

25.05.2010 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - позивач, страховик) та Шевченком В'ячеславом Вікторовичем (далі - страхувальник) укладений Договір добровільного страхування №0-0107-0402 (далі -Договір), за яким був застрахований автомобіль "Subaru Legacy", державний номер АА8871НЕ.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору до страхових ризиків відносяться, зокрема, дорожньо-транспортна пригода.

Відповідно до пп.12.1.1. п. 12.1 Договору, страхувальник при настанні страхового випадку з метою встановлення обставин страхового випадку, визначення розміру збитку та виплати страхового відшкодування страхувальник зобов'язаний надати страховику в залежності від застрахованого ризику наступні документи, при настанні страхового випадку за будь-яким ризиком: заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування; документи, що посвідчують особу страхувальника/вигодонабувача, довідку відповідних компетентних органів в залежності від страхового випадку: копію договору страхування копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; документи, що посвідчують право на керування та розпорядження транспортного засобу; довіреність; договір оренди, лізингу, прокату; подорожній лист виписаний на водія; якщо справа про подію, що має ознаки страхового випадку передана до суду - копію рішення суду. При настанні страхового випадку за ризиками страхування зазначеними в п.п. 2.1.1 частини 2 цього договору (в тому числі ДТП) надаються додатково наступні документи: документи, що підтверджують вартість відновлювального ремонту необхідного для відновлення пошкодженого транспортного засобу, які обираються страховиком за одним із зазначених варіантів: документи ремонтних підприємств (наряд-замовлення, калькуляція, рахунки)де буде здійснено відновлювальний ремонт із зазначенням переліку відновлювальних робіт, їх вартість, вартість деталей, що замінюються….

18.12.2010 о 14 год. 50 хв. по вул. Г. Дніпра, 6/1 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Subaru Legacy", державний номер АА8871НЕ., під керуванням Шевченка В.В. та автомобіля "Заз Део" державний номер АА3401СО під керуванням Гуркова О.Л.

20.12.2010 Шевченко В.В. звернувсь до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Так, позивачем проведено огляд пошкодженого автомобіля, про що складений акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) в якому відображено пошкодження транспортного засобу в частині: бамперу (задній). Акт підписаний представником позивача та гр. Шевченко В.В., який є власником пошкодженого автомобіля.

Зазначене ДТП відповідно до умов Договору страхування та норм чинного законодавства України, визнано позивачем страховим випадком, про що складено страховий акт №ДККА-4023 від 21.12.2010, відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті становить 2 151,12 грн.

Як вбачається з постанови Оболонського районного суду міста Києва від 13.01.2011 у справі №3-328/2011, Гуркова Олега Леонідовича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення - акт судового розгляду справи, який є результатом дослідження всіх документів та з'ясування всіх необхідних обставин. Таким чином, у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, дорожньо-транспортні пригоди, належним доказом є довідка Державної автомобільної інспекції, складена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. У свою чергу, протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, остаточний висновок щодо наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення міститься у постанові суду.

В результаті правопорушення Гуркова О.Л. завдано майнову шкоду Шевченку В.В., а саме пошкоджено транспортний засіб "Subaru Legacy", державний номер АА8871НЕ.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля "Subaru Legacy", державний номер АА8871НЕ, визначено на підставі рахунку-фактури № ВА-0006444 від 21.12.2010 та розрахунку суми страхового відшкодування від 21.12.2010, яка складає 21 151,12 грн.

На виконання умов Договору, за страховим актом №ДККА-4023 від 21.12.2010, позивачем за заявою страхувальника на розрахунковий рахунок Філії кузовного ремонту ТОВ "Український автомобільний холдинг" здійснено страхове відшкодування в сумі 2 151,12 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3394460 від 06.09.2013.

Цивільно-правова відповідальність Гуркова О.Л. на момент скоєння ДТП, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) ВС№6496138 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом ВС№6496138), який був діючим на дату ДТП (18.12.2010).

Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати, тобто в сумі 2 151,12 грн.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, з метою досудового врегулювання спору, позивач 25.04.2013 звернувся до відповідача з вимогою №4510/699-Усг про виплату страхового відшкодування в розмірі 2 151,12 грн., яка ним отримана 26.04.2013, про що свідчить підпис уповноваженої особи товариства на заяві про виплату страхового відшкодування.

Однак, вимога залишена відповідачем без задоволення та відповіді, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 2. ст. 1187 Цивільного кодексу України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регрес) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до договору (полісу) ВС№6496138 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, встановлено, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну становить 35 000,00 грн., франшиза - 00,00 грн.

Щодо заперечень відповідача щодо розміру страхового відшкодування та підстав його визначення суд зазначає наступне.

Дійсно статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

При цьому п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Суд зазначає, що за вказаними нормами врегульовано правовідносини, пов'язані у тому числі із визначенням розміру збитків у правовідносинах у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Натомість, як було встановлено судом, правовідносини позивача - ПАТ "СК"Українська страхова група", і страхувальника - Шевченка В.В., виникли на підставі договору добровільного страхування №09-0107-0402 від 25.05.2010, отже добровільним страхуванням. Вказані правовідносини не регулюються нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Добровільним же страхуванням, згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Кнкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Суд звертає увагу на норми ст. 25 Закону України "Про страхування", якими визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Отже, Закон України "Про страхування" не містить положень, які б зобов'язували страховика за договором добровільного страхування визначити розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи, а також лише на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу.

Суд зазначає, що звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яка необхідна для відновлення транспортного засобу.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну сторону покладено обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на зазначене, обов'язок доказування невідповідності розміру виплаченого позивачем страхового відшкодування розміру заподіяних збитків покладається саме на відповідача.

При цьому відповідно до пунктів 3.1, 3.3, 3.4, 3.9 Методики визначення вартості матеріального збитку (реальні збитки) з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування колісним транспортним засобом (втрати товарної вартості), здійснюється на підставі аналізу цін продажу (пропозиції), ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках. При цьому можливе визначення збитків відповідно до цінових даних, аналогічних, але не ідентичних колісних транспортних засобів, з належним чи скоригованим строком експлуатації.

Отже, положення цієї Методики, за наявності процесуального волевиявлення відповідача, давали можливість перевірити розмір збитків, завданих внаслідок ДТП.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору страхування за страховим актом №ДККА-4023 від 21.12.2010 та за заявою страхувальника перераховано суму страхового відшкодування на розрахунковий рахунок Філії кузовного ремонту ТОВ "Український автомобільний холдинг", яке надало послуги з ремонту автомобіля "Subaru Legacy", державний номер АА8871НЕ.

За встановленими судами обставинами справи, позивач здійснивши виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту, отримав право вимоги, яке особа, що одержала страхове відшкодування, мала до особи, відповідальної за завдані збитки, у межах фактичних витрат.

Щодо твердження відповідача про безпідставне включення до суми страхового відшкодування суму податку на додану вартість, слід зазначити наступне.

Стаття 14 Податкового кодексу України (п.14.1.178.) визначає, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п. 180.1. ст. 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Як вбачається з п. 196.1.3. ст. 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Суд зазначає про те, що здійснювати стягнення страхової виплати з урахуванням податку на додану вартість можливо лише у разі здійснення відновлювального ремонту автомобіля платником податку на додану вартість.

Дана правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду України при розгляді цивільних справ, що виникають з договорів страхування.

Судом встановлено, що відновлювальний ремонт пошкодженого внаслідок вищезазначеної ДТП автомобіля здійснила Філія кузовного ремонту ТОВ "Український автомобільний холдинг", який є платником податку на додану вартість.

Відповідач на підтвердження своїх заперечень посилається на лист Державної податкової адміністрації України від 21.08.2009 №10143/5/16-1516, однак зі змісту даного листа вбачається, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникають у платника податку на додану вартість, який здійснює операції з поставки товарів чи послуг (товарно-матеріальних цінностей і послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта), оскільки такі операції є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи зазначене, у разі якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості і виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Філія кузовного ремонту ТОВ "Український автомобільний холдинг" надавала послуги з ремонту пошкодженого транспортного засобу, тому є платником податку на додану вартість, з урахуванням зазначеного, тому вартість суми податку на додану вартість було включено до вартості наданих послуг, про що зазначено в рахунку-фактурі №ВА-0006444 від 21.12.2010.

Тому заперечення щодо включення у вартість страхового відшкодування розмір податку на додану вартість визнані судом як необґрунтованими та безпідставними.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 2 151,12 грн.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку із задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, 7-Д, код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32 літера А, код 30859524) 2 151,12 грн. (дві тисячі сто п'ятдесят одна гривня 12 коп.) страхового відшкодування та 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 11.12.2013

Суддя М.Є. Літвінова