Рішення № 35940424, 09.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/19631/13 09.12.13

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"до про Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" відшкодування шкоди в порядку регресу 3 824,57 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Краснюк Т.В. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 09.12.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 3 824,57 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.10.2013 порушено провадження у справі №910/19631/13, розгляд справи призначено на 11.11.2013.

Ухвалою від 11.11.2013 розгляд справи відкладено на 27.11.2013, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

26.11.2013 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника, яке залишено судом без задоволення, з підстав викладених в ухвалі від 27.11.2013.

У відзиві на позов від 29.10.2013 відповідача заперечив щодо того, що страхове відшкодування було виплачено позивачем на підставі рахунку ТОВ "ПБК АлМар", однак в супереч ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", позивачем не надано звіту про оцінку майна, яким визначений розмір матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу "Деу", державний номер АН5218ЕС. Окрім того, відповідач зазначив, що сума страхового відшкодування була перерахована ТОВ "ПБК АлМар" за відсутності погодження на це вигодо набувача - ПАТ "Альфа-Банк", що є порушенням умов договору страхування. Відповідач також заперечує проти включення в суму страхового відшкодування витрати на мийку, мастику, діагностику ДТП антикор.

01.11.2013 позивач надав суду письмові заперечення на відзив відповідача.

В судове засідання 09.12.2013 представники відповідача не з'явились, через відділ діловодства суду подали клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, суд відмовляє в його задоволенні, з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Проте, відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався. Окрім того, в матеріалах справи наявний відзив на позов в якому викладена позиція відповідача.

В судовому засіданні 09.12.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", є видом добровільного страхування.

В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

03.01.2012 між АТ "СК "АХА Страхування" (далі - позивач, страховик) та Пандазі Євгеном Леонідовичем (далі - страхувальник) укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту №Т0969а/12д (далі -Договір), за яким був застрахований автомобіль "Daewoo Lanos", державний номер АН5218ЕС.

Відповідно до п.п. 24.2.2 п. 24.1 Договору до страхових ризиків відносяться: викрадення, збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, збитки внаслідок інших подій.

Відповідно до п. 25.1.3 Договору, страховик при настанні страхового випадку зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та в строки згідно розділу 28 Договору.

04.09.2012 о 13 год. 50 хв. на перехресті вул. Югославська - вул. Одінцової в м. Донецьку, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Daewoo Lanos", державний номер АН5218ЕС, під керуванням Пандазі Євгена Леонідовича та "Iveco" державний номер АН5854МН під керуванням Деллалова Сергія Георгійовича.

05.09.2012 Пандазі Є.Л. звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Зазначене ДТП відповідно до умов Договору страхування та норм чинного законодавства України, визнано позивачем страховим випадком, про що складено страховий акт №1.001.12.01228/VESKO25691 від 03.10.2012, відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті становить 4 824,57 грн.

Як вбачається з постанови Ленінського районного суду міста Донецька від 27.09.2012 у справі №3/0532/1630/2012, Дєллалова Сергія Георгійовича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення - акт судового розгляду справи, який є результатом дослідження всіх документів та з»ясування всіх необхідних обставин. Таким чином, у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, дорожньо-транспортні пригоди, належним доказом є довідка Державної автомобільної інспекції, складена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. У свою чергу, протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, остаточний висновок щодо наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення міститься у постанові суду.

В результаті правопорушення Деллалова С.Г. завдано майнову шкоду Пандазі Є.Л., а саме пошкоджено транспортний засіб "Daewoo Lanos", державний номер АН5218ЕС.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля "Daewoo Lanos", державний номер АН5218ЕС, визначено на підставі рахунку №7672 від 05.09.2012 ПБК "АлМар" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, яка складає 5 109,57 грн., тобто з урахуванням п. 25.11.1 Договору. Відповідно калькуляції від 07.09.2012 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Daewoo Lanos", державний номер АН5218ЕС становить 4 889,88 грн.

Калькуляція проведена по системі "Audatex".

Відповідно до п. 27.1 Договору, для підтвердження настання страхового випадку та визначення розміру завданих збитків страхувальник зобов'язаний надати страховику заяву про настання події, що має ознаки страхового випадку, встановленої страховиком форми, договір та відповідно до п.п.27.1.3 - копію посвідчення водія, що керував транспортним засобом та довідку ДАІ про ДТП встановленої форми.

За розрахунком від 02.10.2012 суму страхового відшкодування позивач визначав виходячи з вартості відновлювального ремонту (5 109,57 грн.) - франшизу (285,00 грн.) = 4 824,57 грн.

Відповідно до п. 28.11.2 Договору, розмір збитків визначається, зокрема, "на базі СТО за вибором страховика"- при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість ремонтних робіт, запчастин, деталей, обладнання матеріалів, що виявляється виключно виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі СТО за вибором страховика.

На виконання вищезазначених умов Договору, за страховим актом №1.001.12.01228/VESKO25691 від 03.10.2012, позивачем за заявою страхувальника на розрахунковий рахунок ПБК "АлМар" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю здійснено страхове відшкодування в сумі 4 824,57 грн., що підтверджується платіжним дорученням № ДП00007794 від 04.10.2012.

Відповідно до наказу №108 від 07.04.2009 "Про погодження порядку виплати страхового відшкодування з банками-вигодонабувачами при врегулюванні збитків за договорами страхування наземних транспортних засобів - виплата страхового відшкодування в рамках 5 000,00 грн. здійснюється без згоди банку, що спростовує твердження відповідача щодо виплати страхового відшкодування безпосередньо ПБК "АлМар" у формі ТОВ, а не ПАТ "Альфа-Банк", який за договором добровільного страхування наземного транспорту №Т0969а/12д - вигодо набувачем.

Цивільно-правова відповідальність Деллалова С.Г. на момент скоєння ДТП, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) АВ№1091859 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом АВ№1091859) з терміном дії з 20.12.2011 по 19.12.2012, діючим на дату ДТП.

Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати, тобто в сумі 4 824,57 грн.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, з метою досудового врегулювання спору, позивач 19.04.2013 звернувся до відповідача з вимогою №1192/2 від 17.04.2013 про виплату страхового відшкодування в розмірі 4 824,57 грн., яка ним отримана 23.04.2013, про що свідчить підпис уповноваженої особи товариства на повідомленні про вручення поштового відправлення.

У відповідь (№1362 від 30.05.2013), відповідач повідомив про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування керуючи ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" та прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 2. ст. 1187 Цивільного кодексу України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регрес) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до договору (полісу) АВ№1091859 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, встановлено, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 1000,00 грн.

Щодо заперечень відповідача щодо розміру страхового відшкодування та підстав його визначення суд зазначає наступне.

Дійсно статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

При цьому п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Суд зазначає, що за вказаними нормами врегульовано правовідносини, пов'язані у тому числі із визначенням розміру збитків у правовідносинах у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Натомість, як було встановлено судом, правовідносини позивача - ПАТ "СК"АХА Страхування", і страхувальника - Пандазі Є.Л., виникли на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №Т0969а/12д від 03.01.2012, отже добровільним страхуванням. Вказані правовідносини не регулюються нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Добровільним же страхуванням, згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Суд звертає увагу на норми ст. 25 Закону України "Про страхування", якими визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Отже, Закон України "Про страхування" не містить положень, які б зобов'язували страховика за договором добровільного страхування визначити розмір страхового відшкодування з урахуванням лише авто товарознавчої експертизи, а також лише на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу.

Суд зазначає, що звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яка необхідна для відновлення транспортного засобу.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну сторону покладено обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на зазначене, обов'язок доказування невідповідності розміру виплаченого позивачем страхового відшкодування розміру заподіяних збитків покладається саме на відповідача.

При цьому відповідно до пунктів 3.1, 3.3, 3.4, 3.9 Методики визначення вартості матеріального збитку (реальні збитки) з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування колісним транспортним засобом (втрати товарної вартості), здійснюється на підставі аналізу цін продажу (пропозиції), ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках. При цьому можливе визначення збитків відповідно до цінових даних, аналогічних, але не ідентичних колісних транспортних засобів, з належним чи скоригованим строком експлуатації.

Отже, положення цієї Методики, за наявності процесуального волевиявлення відповідача, давали можливість перевірити розмір збитків, завданих внаслідок ДТП.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору страхування за страховим актом №1.001.12.01228/VESKO25691 від 03.10.2012 та за заявою страхувальника перераховано суму страхового відшкодування на розрахунковий рахунок ПБК "АлМар" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, яке надало послуги з ремонту автомобіля "Daewoo Lanos", державний номер АН5218ЕС.

За встановленими судами обставинами справи, позивач здійснивши виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту, отримав право вимоги, яке особа, що одержала страхове відшкодування, мала до особи, відповідальної за завдані збитки, у межах фактичних витрат.

Позивач заявив до стягнення 3 824,57 грн. враховуючи розмір франшизи встановлений згідно полісу АВ" 1091859 (1000,00 грн.).

Враховуючи заперечення відповідача, суд дійшов висновку про необхідність зменшення суми страхового відшкодування на вартість мийки автомобіля (114,00 грн.), діагностика після ДТП (142,50 грн.), антикорозійна обробка (142,50 грн.), мастика (146,42 грн.) з урахуванням положень п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна від 24.11.2003 № 142/5/2092.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 3 279,15 грн.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, офіс 32-33, код 31282951) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код 20474912) 3 279,15 грн. (три тисячі двісті сімдесят дев'ять гривень 15 коп.) страхового відшкодування та 1 475,14 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят п'ять гривень 14 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 11.12.2013.

Суддя М.Є. Літвінова