Ухвала суду № 35939759, 26.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 р.Справа № 815/2171/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Дубчак Ю.В.,

за участю: представника Саратської ОДПІ - П'ятниченка Анатолія Олександровича, представника ТОВ "Агро-Дар" - Комендантова Геннадія Григоровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Саратської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дар" до Саратської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Агро-Дар" звернулося до суду з адміністративним позовом до Саратської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі Саратська МДПІ)про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000192200 від 05 грудня 2012 року за формою "Р" та № 0000192200 від 05 грудня 2012 року за формою "В4", також просили стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області на користь ТОВ "Агро-Дар" судовий збір в розмірі 2 294грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року адміністративний позов ТОВ "Агро-Дар" задоволено. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Саратської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби № 0000192200 від 05.12.2012 року за формою "Р" та № 0000192200 від 05.12.2012 року за формою "В4", а також стягнув з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області на користь ТОВ "Агро-Дар" судовий збір в розмірі 2 294грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, представником Саратської МДПІ подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ТОВ "Агро-Дар" в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Агро-Дар" зареєстровано, як юридичну особу 18 грудня 2002 року Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області та з 21 березня 2003 року Товариство перебуває на податковому обліку в Татарбунарському відділенні Саратської МДПІ.

В період з 24 жовтня 2012 року по 06 листопада 2012 року посадовими особами Саратської МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агро-Дар" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Приємна пропозиція" за період з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки складено акт № 00248/2200/32272111 від 13 листопада 2012 року, яким встановлено, в порушення пунктів 201.4, 201.6 та абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) та частини 1 статті 203, частини 1 статті 207, статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного Кодексу України (із змінами та доповненнями), TOB "Агро-Дар" за липень місяць 2012 року завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 922грн. та занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 369437 грн.

На думку податкового органу правочини укладені ТОВ "Приємна пропозиція" з TOB "Агро-Дар", порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Також, податковим органом зроблено висновок про відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, у зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі складеного акту Саратською МДПІ прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Вважаючи, що висновки перевірки є помилковими TOB "Агро-Дар" звернулося до суду, та на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Приємна пропозиція" надало суду договори поставки № 1, №2, № 3, № 4 від 01 липня 2012 року, на підтвердження виконання яких надано відповідні копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, акти списання ТМЦ у виробництві.

Суд першої інстанції, перевіривши надані докази встановив, що 01 липня 2012 року ТОВ "Агро-Дар" (Покупець) та ТОВ "Приємна пропозиція" (Постачальник) укладено договори поставки № 1, №2, № 3, № 4, відповідно до умов яких Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах дійсного договору - стікер, плівку 20*500, плівку поліетиленову термопосадну, картонний кут, виноградний кіл, гофролоток 0310*0230*0320, гофролоток 0278*0260*0330, оброблений пиломатеріал, надалі - Товар. На виконання умов вказаних договорів ТОВ "Приємна пропозиція" (Постачальник) поставлено ТОВ "Агро-Дар" (Покупець) Товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, та видано ТОВ "Агро-Дар" податкові накладні. Зазначений Товар, отриманий ТОВ "Агро-Дар" за зазначеними договорами поставки на склад Татарбунари. Суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими ТОВ "Агро-Дар" від Постачальника включено до податкового кредиту липня місяця 2012 року, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за липень місяць 2012 року в сумі податку на додану вартість 370358,59 грн. Вказані обставини також встановлені і в актом перевірки позивача.

На підставі встановлених обставин справи, суд першої інстанції виходив, що відповідачем в акті перевірки належним чином не було визначено підстав для висновків про нікчемність угод, оскільки відсутні жодні порушення правил бухгалтерського та фінансового обліку, а реальність виконання угод підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. За таких обставин, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а тому скасував їх.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним з огляду на наступне.

Згідно до пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Колегія суддів не може погодитися з доводами в апеляційній скарзі на непідтвердження ТОВ "Приємна пропозиція" податкових зобов'язань у липні 2012 року, оскільки законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана позиція також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, колегія суддів не погоджується з посиланням апелянта на недотримання позивачем загальних вимог цивільного законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, дотримання яких є необхідним для дійсності правочину, а саме, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Із набуттям чинності з 01 січня 2011 року змін до Цивільного кодексу України, зокрема, частину першу статті 203 було викладено у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою, податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття "незаконне заволодіння майном держави", що міститься у диспозиції частини першої статті 228 Цивільного кодексу України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Податкові органи, на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України чи статті 207 Господарського кодексу України, можуть у судовому порядку доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань), що, на їх думку, укладені платниками податку з метою, яка завідомо суперечна інтересам держави та суспільства і полягає в ухиленні від оподаткування.

Таким чином, з огляду на викладене, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку з податку на додану вартість без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом за позовом податкового органу на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податковим кодексом України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Колегія суддів звертає увагу, що висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки № 00248/2200/32272111 від 13 листопада 2012 року, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Тому, враховуючи вимоги ч. 2 статті 71 КАС України, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, колегія суддів вважає, що Податковий орган цього обов'язку не виконав.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000192200 від 05.12.2012р. та № 0000192200 від 05.12.2012р.

Враховуючи все вищевикладене та встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Також, враховуючи клопотання представника відповідача, колегія суддів вважає можливим допустити заміну відповідача у справі його правонаступником, а саме - Саратську міжрайонну державну податкову інспекцію Одеської області Державної податкової служби на Саратську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Саратської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби(правонаступник - Саратська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області) - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: