Постанова № 35939582, 02.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 р. Справа №805/16436/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.,

при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Костянтинівського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої

дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на

випадок безробіття

до фізичної особи ОСОБА_1, м. Костянтинівка

про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 5 920,66 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Муравйової О.М. - за дов. від 08.01.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В:

Костянтинівський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення суми безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 5 920,66 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.12.2012р. ОСОБА_1 звернувся до позивача за сприянням у працевлаштуванні. У зв'язку з не можливістю працевлаштування відповідача, останньому на підставі заяви було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Зазначає, що в період з 27.03.2012р. по 30.09.2013р. відповідачу була нарахована допомога по безробіттю у розмірі 5 920,66 грн., яка була перерахована на особистий рахунок відповідача у Костянтинівському відділені № 315 АКІБ «УкрСіббанк». Однак, відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та ТОВ «Імпульс» було укладено договори підряду № 89 від 19.03.2013р. та № 172 від 01.04.2013р. та отримував винагороду в той час, коли перебував на обліку в Костянтинівському міському центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю. Таким чином, ОСОБА_1 приховав факт свого відношення до зайнятого населення, відповідно до статті 1 Закону України «Про зайнятість населення». Позивач зазначає, що відповідно до вимог ч. 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, проте, сам ОСОБА_1, в порушення зазначеної норми закону, відомостей про відношення до зайнятого населення не надав (абз. 2, 3, арк.. справи 3 том 1).

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача безпідставно отриману допомогу по безробіттю.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідно до статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України повістка вручається під розписку. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Оскільки в матеріалах справи наявна розписка про вручення відповідачу судової повістки, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Відповідач - ОСОБА_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1.

Позивач - Костянтинівський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, є органом державної служби зайнятості, на який покладаються функції робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, діє на підставі положення про Костянтинівський міський центр зайнятості.

Відповідно до статті 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами. Управління фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюють правління та виконавчі дирекції страхових фондів, які забезпечують визначені законами конкретні види соціального страхування. Виконавча дирекція страхового фонду є виконавчим органом правління фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Робочими органами виконавчої дирекції є її відділення. Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фонду соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб'єкти владних повноважень.

Як встановлено судом, 27 грудня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з заявою про вирішення питання про працевлаштування та надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (арк. справи 6, 7 том 1). На підставі зазначеної заяви, наказом від тієї ж дати № НТ121227 ОСОБА_1 було надано статус безробітного. (арк.. справи 9 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, наказом від 01.04.2013р. № НТ130401 відповідачу призначена допомога по безробіттю та розпочато її виплату. Наказом від 08.10.2013р. № НТ131008 було припинено виплату допомоги, у зв'язку з призначенням виплати безробітному на підставі документів, що містять неправдиві відомості та з цієї же дати було припинено реєстрацію безробітного. (арк.. справи 9 том 1).

Відповідно до положень «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 р. N 60/62 проводиться перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Позивачем 04.10.2013р. було складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» (арк.. справи 11-12 том 1).

Актом перевірки було встановлено, що у І та ІІ кварталах 2013 року ОСОБА_1, перебуваючи у статусі безробітного та отримуючи допомогу по безробіттю, працював у СТОВ «ІМПУЛЬС». Так, в період з 19.03.2013р. по 31.03.2013р. та з 01.04.2013р. по 01.06.2013р. відповідач працював у СТОВ «ІМПУЛЬС» на підставі договорів підряду від 19.03.2013р. № 89 та від 01.04.2013р. № 172, відповідно (арк.. справи 13-21 том 1).

Згідно з додатком до персональної картки про прийняті рішення щодо нарахувань та платежі, які були нараховані та виплачені відповідачу вбачається, що ОСОБА_1 була нарахована та виплачена допомога по безробіттю у розмірі 5 920,00 грн. (наказ 01.04.2013р. № НТ130401) (арк.. справи 9-10 том 1).

Наказом позивача від 10.10.2013р. № 291 було прийнято рішення про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 5 920,66 грн. за період з 27.03.2013р. по 30.09.2013р. (арк.. справи 22 том 1).

15 жовтня 2013 року ОСОБА_1 особисто отримав претензію про добровільне повернення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю (арк.. справи 23 том 1), однак відповідач не відреагував на вимогу та не сплатив борг.

Згідно ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012р. № 5067-VI (далі Закон № 5067) формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення забезпечують у межах своїх повноважень Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування. Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та реалізації державної політики у сфері зайнятості населення є центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики. З метою реалізації державної політики зайнятості Кабінет Міністрів України розробляє і затверджує основні напрями реалізації державної політики у сфері зайнятості населення на середньостроковий період, у яких визначаються шляхи та способи розв'язання проблем зайнятості населення і передбачаються заходи з консолідації зусиль усіх сторін соціального діалогу, спрямованих на регулювання процесів, що відбуваються на ринку праці, для підвищення рівня зайнятості населення.

Статтею 22 Закону № 5067 визначені основні завдання та функції державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: сприяння громадянам у підборі підходящої роботи, надання роботодавцям послуг з добору працівників, організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреб ринку праці, проведення професійної орієнтації населення,здійснення контролю за використанням роботодавцями та безробітними коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань здійснюють:

- управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

- управління майном, ведуть облік осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, та наданих їм послуг;

- здійснюють реєстрацію безробітних, ведуть облік наданих їм послуг;

- організовують професійне навчання зареєстрованих безробітних;

- організовують роботу з підтвердження професійної кваліфікації за результатами неформального професійного навчання за робітничими професіями;

- проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення.

Відповідно до статті 1 Закону № 5067 безробітним визнається особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно з положеннями статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012р. № 5067-VI (далі - Закон № 5067) до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Статтею 44 Закону № 5067, на зареєстрованих у встановленому порядку безробітних покладаються права та обов'язки, зокрема: зазначені особи мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до пункту 2 зазначеної статті зареєстровані безробітні зобов'язані: самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Згідно з пунктом 3 статті 44 зазначеного закону відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Відповідно до пункту 1 статті 45 Закону № 5067 реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі: зайнятості особи, а також у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 11.08.2013 № 1533 застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що Костянтинівський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття діяв в межах та у спосіб передбачений діючим законодавством.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги Костянтинівського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 39 Закону України від 02.03.2000р. № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Костянтинівського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення суми безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 5 920,66 грн.. - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Костянтинівського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (код ЄДРПОУ 23119554) суму безпідставно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 5 920 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять грн..), 66 (шістдесят шість коп..).

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 02 грудня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 06 грудня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.