Рішення № 35939517, 05.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19318/13 05.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксоптика Холдінг»

до Приватного акціонерного товариства «Міжнародний Медіа Центр - СТБ»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРОКО»

про захист ділової репутації та відшкодування завданої шкоди 114 700, 00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Терещенко М.А.

від відповідача: Сич А.О.

від третьої особи: Калашников О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксоптика Холдінг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Міжнародний Медіа Центр - СТБ» про зобов'язання відповідача спростувати недостовірну інформацію, поширену про позивача способом, в який її було оприлюднено: в ефірі телепрограми каналу «СТБ» - «Слідство ведуть екстрасенси» (будні дні з Понеділка по Четвер - 20.00 год. вечора) проголосити (усно в ефірі програми) спростування наступного змісту: «Шановні телеглядачі! Інформація, що прозвучала 25 березня 2013 року в ефірі програми «Слідство ведуть екстрасенси» телеканалу «СТБ» стосовно роботи Гр. України Світлани Грабко в мережі «Люксоптика» є недостовірною. Вказана особа не має жодного стосунку до мережі оптик «Люксоптика» та ніколи не працювала в ній. Оприлюднені каналом «СТБ» дані, були не перевірені редакцією програми «Слідство ведуть екстрасенси», в зв'язку з чим просимо вибачення за незручності, завдані таким оприлюдненням власнику та користувачам зареєстрованої торгової марки «Люксоптика». Зобов'язання відповідача відшкодувати завдану Відповідачем немайнову шкоду в розмірі кратному 100 (сто) мінімальним заробітним платам, що на дату подання даної позовної заяви становить 114 700,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було оприлюднено недостовірну інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксоптика Холдінг» в ефірі телепрограми каналу «СТБ - «Слідство ведуть екстрасенси», що спричинила негативні наслідки у здійсненні господарської діяльності позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.11.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

05.11.2013 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та зазначив, що позовні вимоги позивача безпідставні, останнім не надано доказів, що підтверджують негативні наслідки, зокрема, вимушених змін у його господарських відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, обсяг часу та зусиль, що необхідні для відновлення попереднього стану.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 р. залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРОКО» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та розгляд справи перенесено на 21.11.2013 р.

19.11.2013 р. через загальний відділ діловодства представник третьої особи подав письмові пояснення, в яких підтримав поданий позов та зазначив, що своїми діями відповідач завдав немайнової шкоди позивачу, яка полягає у порушені престижу торгової марки позивача та, відповідно, його ділової репутації, що прямо пов'язано із незаконним використанням торгової марки.

21.11.2013 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав клопотання про проведення судової експертизи, в якому просить призначити судову експертизу відеозапису, який міститься на USB-флеш-накопичувачу, що надано позивачем в якості доказу по справі.

У судовому засіданні 21.11.2013 р. судом оголошувалася перерва до 05.12.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про призначення судової експертизи, суд відзначає наступне.

Частиною 1 ст. 41 ГПК України встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Оскільки суд не вбачає необхідності та доцільності у роз'яснені питань під час вирішення спору, суд визнає подане клопотання необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні.

У даному судовому засіданні представники позивача та третьої особи підтримали заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками судового процесу та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.12.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як стверджує позивач, 25.03.2013 р. на телеканалі СТБ в програмі «Слідство ведуть екстрасенси» на 19 хвилині 30-й секунді прозвучала недостовірна інформація, що прямо стосується зареєстрованої торгівельної мірки «Люксоптика» за свідоцтвом на знак для товарів та послуг №143464. Зокрема, в сюжеті зазначалося про зниклу за дивних обставин жінку на ім`я Світлана Грабко, яка працювала в «Люксоптиці» м. Запоріжжя, після чого повернулася додому та відкрила у 2004 р. власний магазин оптики.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що гр. Світлана Грабко ніколи не працювала в торговій мережі «ЛЮКСОПТИКА», оскільки, у місті Запоріжжі у 2004 році магазинів оптики, під вказаною торговою маркою не було, перші магазини оптики під назвою «ЛЮКСОПТИКА» були відкриті в м. Запоріжжя лише у 2009 році.

Таким чином, інформація, викладена в сюжеті програми є недостовірною та неправдивою. Вона являє собою фактичне твердження та становить, за змістом, недостовірну інформацію, а її поширення є прямим і грубим порушенням прав і охоронюваних законом інтересів позивача і, відповідно його ліцензіатів, зокрема, третьої особи.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вбачається, що відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Також п. 6 вказаної постанови зазначено, що у разі поширення недостовірної інформації, що порушує особисті немайнові права юридичної особи або її структурного підрозділу, позов вправі пред'явити орган цієї юридичної особи.

Тобто, обов'язковою умовою для спростування поширеної інформації є її недостовірність та порушення опублікованою інформацією особистих немайнових прав юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Як визначено статтею 5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно частини 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 1 статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.

У п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 р № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що за змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. ч. 1 ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України.

Згідно з ст. 34 ГК України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; - поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Крім того, відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

З матеріалів справи вбачається, зокрема, із запису на USB-флеш-накопичувачу, що 25.03.2013 р. на телеканалі СТБ в програмі «Слідство ведуть екстрасенси» на 19 хвилині 30-й секунді прозвучала інформація про зниклу за дивних обставин жінку на ім`я Світлана Грабко, яка працювала в «Люксоптиці» м. Запоріжжя, після чого повернулася додому та відкрила у 2004 р. власний магазин оптики.

Судом досліджено та встановлено, що вказана інформація висвітлена із зазначенням магазину «Люксоптика», проте у вказаній вище програмі «Слідство ведуть екстрасенси» проголошена інформація жодним чином не пов'язувалася з Товариством з обмеженою відповідальністю «Люксоптика Холдінг», як і конкретно не зазначалася назва підприємства позивача, чи належність магазину «Люксоптика» компанії позивача.

За таких обставин, суд позбавлений можливості дійти до однозначного висновку, що висловлена інформація, яка на думку позивача є недостовірною, стосується певної юридичної особи, а саме - Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксоптика Холдінг».

Також обов'язковою обставиною для захисту ділової репутації юридичної особи є поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Як вказує позивач, поширена, на його думку, недостовірна інформація негативно впливає не тільки на саму торгову марку, а й безпосередньо на ділову репутацію і господарську діяльність позивача.

Як було встановлено судом вище, поширена інформація не стосувалася конкретно позивача і відображала лише назву магазину, власна назва якого складає частину назви підприємства позивача, а тому твердження позивача, що вказаною інформацією здійснюється негативний вплив на ділову репутацію останнього є лише припущенням Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксоптика Холдінг» та не підтверджується жодними належними доказами.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи, що інформація, озвучена на телеканалі СТБ в програмі «Слідство ведуть екстрасенси» не стосується конкретно позивача та жодним чином не порушує особисті немайнові права останнього, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, які не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 10.12.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.