Рішення № 35939452, 10.12.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. справа № 911/4205/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Агрохімцентр», м. Київ

до Фермерського господарства «Л.Ю.К.С.», Київська обл., с. Лехнівка

про стягнення 198 301,70 гривень

за участю представників:

від позивача: Кулішов В.М. (довіреність №130-01ю/148 від 07.03.2012р.)

від відповідача: Капишін О.М. (довіреність б/н від 15.11.2013р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.11.2013р. Приватне акціонерне товариство «Агрохімцентр» (далі-ПАТ «Агрохімцентр»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фермерського господарства «Л.Ю.К.С.» (далі-ФГ «Л.Ю.К.С.»/відповідач) про стягнення 198 301,70 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару.

У відповідності до наданих суду прояснень представника відповідача, відповідач наявність 198 301,70 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару визнав у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.11.2013р. порушено провадження у справі №911/4205/13 та призначено справу до розгляду на 26.11.2013р.

25.11.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2013р. розгляд даної справи було відкладено на 10.12.2013р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

19.10.2012р. позивач поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 198 301,70 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видаткових накладних: №Ar-001383 від 19.10.2012р. на суму 33 600,00 грн., №Ar-001384 від 19.10.2012р. на суму 60 000,00 грн. та №Ar-001385 від 19.10.2012р. на суму 104 701,70 грн.

Отримання товару за вказаними накладними з боку відповідача (покупця) було здійснено представником останнього, який діяв на підставі виданої відповідачем довіреності (форма №М-2) ЯМЕ №376463 від 19.10.2012р. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Посилання ж у зазначених накладних на рахунки-фактри, що були видані на підставі договору №92 від 06.03.2012р., як на підставу їх оформлення, у відповідності до наданих суду пояснень представників сторін, є помилковим.

Натомість відповідач, вартість поставленого товару не оплатив, внаслідок чого за ним утворилось 198 301,70 грн. заборгованості, що підтверджується довідкою позивача №130-01ю/501 від 26.11.2013р., а також визнається відповідачем у повному обсязі.

Факт неоплати відповідачем вартості поставленого товару за вказаними накладними підтверджується наявними в матеріалах справи довідками ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» №56-3-1-00/1043 від 22.11.2013р., АТ «Брокбізнесбанк» №2256д-010-01 від 21.11.2013р.

З метою досудового врегулювання даного спору, 11.03.2013р. позивачем було надіслано відповідачу вимогу №130-01ю/110, відповідно до якої останній вимагав від відповідача здійснити відповідні грошові розрахунки протягом семи днів згідно ст. 530 Цивільного кодексу України.

Посилаючись на те, що відповідач на зазначену претензію не відповів, вартість поставленого товару не оплатив, позивач просить суд стягнути з відповідача 198 301,70 грн. сукупної заборгованості за накладними №Ar-001383 від 19.10.2012р., №Ar-001384 від 19.10.2012р. та №Ar-001385 від 19.10.2012р.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, приписами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За таких обставин, виходячи з аналізу наведених законодавчих положень, суб'єктного складу та характеру правовідносин, суд дійшов висновку, що відносини між сторонами в частині заявленої позовної вимоги підпадають під дію правових норм, що регулюють правовідносини в сфері поставки, оскільки угода, яка відбулася між сторонами у вигляді підписання спірних накладних за своєю правовою природою є договором поставки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.10.2011р. у справі № 5005/2708/2011.

Приписами статей 265, 193 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 712, 692 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2013р. №5002-8/481-2011.

З огляду наведеного, підписання відповідачем спірних накладних без будь-яких заперечень щодо кількості чи якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує в останнього обов'язок по його оплаті у повному обсязі.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач вартість поставленого товару не оплатив, що визнається останнім у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 198 301,70 грн. сукупної заборгованості за накладними №Ar-001383 від 19.10.2012р., №Ar-001384 від 19.10.2012р. та №Ar-001385 від 19.10.2012р. підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 202, 205, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Л.Ю.К.С.» (07532, Київська обл., Баришівський р-н, с. Лехнівка, вул. Шевченка, 16, ідентифікаційний код 33889719) на користь Приватного акціонерного товариства «Агрохімцентр», м. Київ (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23/4 Б, ідентифікаційний код 23497084) 198 301 (сто дев'яносто вісім тисяч триста одну) грн. 70 коп. заборгованості та 3 966 (три тисячі дев'ятсот шістдесят шість) грн. 04 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 10.12.2013р.

Суддя В.А. Ярема