Постанова № 35938298, 09.12.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/1089/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участі секретаря Тищенко М.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Гладченко Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Чернігівській області (далі - Козелецька ОДПІ) про визнання протиправними дій Козелецької ОДПІ щодо встановлення порушень податкового законодавства з боку позивача та скасування податкового повідомлення-рішення Козелецької МДПІ Чернігівської області ДПС від 27.11.2012 № 0011331730.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Козелецькою ОДПІ, на думку позивача порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкового повідомлення-рішення. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. Так, Козелецькою МДПІ Чернігівської області ДПС на підставі наказу № 358 від 23.10.2012 проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань правомірності формування позивачем податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість за періоди: липень - жовтень 2011 року та лютий 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 528/17/НОМЕР_2 від 19.11.2012 про встановлення порушень, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 27.11.2012 № 0011331730, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 28 720,00 грн. (за основним платежем 22 976,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5 744,00 грн.). Такі висновки зроблені відповідачем, в зв'язку з тим, що позивач у періверямому періоді мав господарські відносини з ПП «Прилукихімснаб» та ТОВ «Інвестком-Капітал», про що було укладені договори щодо постачання товару. В результаті господарських взаємовідносин з даними контрагентами позивачем задекларовано суми податкового кредиту. При цьому, висновки податкового органу про відсутність факту реального виконання вказаних договорів, на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договорів, їх товарності та реальності. За основу для прийняття висновків про відсутність факту реального виконання договорів позивача з його контрагентами відповідач бере лише наявність актів, а саме: № 3169/22-9/31360133 від 20.08.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Прилукихімснаб» та № 3910/22-9/37240660 від 25.09.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інвестком-Капітал», відповідно до яких встановлено, що правочини, укладені ПП «Прилукихімснаб» та ТОВ «Інвестком-Капітал» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Але, актом проведеної перевірки та матеріалами зустрічних звірок, проведених відповідачем встановлено, що у позивача, наявні усі документи первинного та податкового обліку, які підтверджують проведення господарських операцій з ПП «Прилукихімснаб» та ТОВ «Інвестком-Капітал». Це, зокрема, договори про постачання товару, видаткові накладні, які підтверджують їх приймання передачу та податкові накладні, які підтверджують наявність у позивача права віднести суми, сплачені вказаним підприємствам до податкового кредиту. Дані документи відповідають податковій звітності позивача, що визнано відповідачем у актах відповідних зустрічних звірок. Враховуючи норми ЦК України та ПК України висновки відповідача щодо донарахування податкового зобов'язання з ПДВ і фінансових санкцій є необґрунтованими та незаконними. Також, позивач вважає, що відповідно до ч. 7 ст. 78 ПК України, перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки встановлені ст. ст. 83, 85 ПК України. Відповідно до положень ст. 83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи визначені України, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, матеріали, отримані в порядку та спосіб передбачений ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Визначаючи вчинені позивачем правочини недійними, відповідач прийняв до уваги матеріали відпрацювання контрагентів позивача органами податкової міліції, однак з невідомих причин не врахував пояснення та результати зустрічних звірок, які проводилися власне між відповідачем та позивачем при виявленні розбіжностей у податкових зобов'язаннях по взаємовідносинах з ТОВ «Інвестком-Капітал» та ПП «Прилукихімснаб». Водночас, такий висновок не передбачений чинним законодавством України, що регулює діяльність податкової міліції, тому не може бути віднесений до податкової інформації. З урахуванням викладеного, відповідно до положень ст. 14, 72, 74 ПК України вказані вище висновки не є податковою інформацією. За таких обставин, дії Козелецької ОДПІ щодо встановлення порушень податкового законодавства з боку позивача є протиправними.

Враховуючи вищевикладене, позивач правомірно сформував податковий кредит у перевірямий період з ПП «Прилукихімснаб» та ТОВ «Інвестком-Капітал», а тому останній вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, в його задоволенні просила відмовити в повному обсязі, оскільки Козелецькою МДПІ Чернігівської області ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань правомірності формування позивачем податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість за періоди: липень - жовтень 2011 року та лютий 2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт № 528/17/НОМЕР_2 від 19.11.2012 про встановлення порушень, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 27.11.2012 № 0011331730, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 28 720,00 грн. (за основним платежем 22 976,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5 744,00 грн.). В результаті автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання на рівні ДПС України встановлено розбіжності між даними про обсяг податкового кредиту протягом перевіряємого періоду у позивача та зобов'язаннями його контрагентів, а саме ТОВ «Інвестком-капітал» та ПП «Прилукихімснаб». В ході перевірки використані матеріали акту № 3169/22-9/31360133 від 20.08.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Прилукихімснаб» та акту від 25.09.2012 № 3910/22-9/3724066 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інвестком-Капітал», відповідно до яких встановлено, що правочини, укладені ПП «Прилукихімснаб» та ТОВ «Інвестком-Капітал» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, а також встановлена відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та найманих працівників у контрагентів постачальників. Також, з акту від 25.09.2012 № 3910/22-9/3724066 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інвестком-Капітал» вбачається, що згідно висновку ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС ОСОБА_4 - засновник та керівник ТОВ «Інвестком-Капітал» зареєстрований: АДРЕСА_2, не перетинав Державний кордон України у період 01.01.2011.

Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що позивач безпідставно сформував податковий кредит у вказаному періоді по взаємовідносинам з ТОВ «Інвестком-капітал» та ПП «Прилукихімснаб», так як документи, отримані від них не можуть розглядатись в якості належного підтвердження витрат, та, в свою чергу, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивач 06.10.1997 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця Козелецькою районною державною адміністрацією Чернігівської області, що підтверджується свідоцтвом Серії НОМЕР_4 (а.с.20) та з 04.12.2007 є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100080823 серії НОМЕР_5 (а.с.21).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності позивача є: 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 49.41 вантажний автомобільний транспорт (а.с.18-19).

Судом встановлено, що у відповідності до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу № 358 від 23.10.2012 співробітниками Козелецької МДПІ Чернігівської області ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань правомірності формування позивачем податкового кредиту та податкового зобов'язань з податку на додану вартість за періоди: липень - жовтень 2011 року та лютий 2012 року, за результатами якої складено акт від 19.11.2012 № 528/17/НОМЕР_2 (а.с.25-55), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених позивачем з ТОВ «Інвестком-капітал» та ПП «Прилукихімснаб»;

- п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436- ІV;

- п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2757-VI зі змінами та доповненнями.

Вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Козелецької МДПІ Чернігівської області ДПС щодо встановлення порушень податкового законодавства з боку позивача не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Так, відповідно до вищевказаних положень Козелецька МДПІ Чернігівської області ДПС правомірно провела перевірку, за наслідками якої правомірно складений акт № 528/17/НОМЕР_2 від 19.11.2012 з висновками про встановлення порушень позивачем податкового законодавства.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, Козелецькою МДПІ Чернігівської області ДПС прийнято податкове повідомлення - рішення 27.11.2012 № 0011331730 (а.с.22), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 28 720,00 грн. (за основним платежем 22 976,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5 744,00 грн.).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт, надання в оренду вантажних автомобілів, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді позивач здійснював господарську діяльність із контрагентами ТОВ «Інвестком-капітал» та ПП «Прилукихімснаб».

Відносини з ПП «Прилукихімснаб» з приводу постачання товару оформлені договором на постачання товару від 17.02.2012 № ПОС-17/02/81 (а.с.64), згідно з положеннями якого ПП «Прилукихімснаб» зобов'язалося передати позивачу у власність певний товар, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити його (а.с.64-65).

На виконання договору постачання товару з ПП «Прилукихімснаб» придбано наступний товар:

- фанера бакелизированая ФБВ 2440*1220*21мм загальною вартістю 21 870,00 грн. Вартість та номенклатура товару визначалася рахунком № 200211 від 20.02.2012. Факт приймання передачі продукції підтверджується видатковою накладною ПП «Прилукихімснаб» № 76 від 20.02.2012. Сума ПДВ, яка сплачена разом з вартістю товару ПП «Прилукихімснаб», внесена до податкового кредиту у податковій звітності на підставі отриманої від ПП «Прилукихімснаб» податкової накладної № 76 від 20.02.2012 (а.с.71-73).

Відносини з ТОВ «Інвестком-капітал» з приводу постачання товару оформлені договором на постачання товару від 25.07.2011 № Пр-0083, згідно з положеннями якого ПП «Прилукихімснаб» зобов'язалося передати позивачу у власність товар, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити його (а.с.59-60).

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- рахунки - фактури № Сч-010087 від 31.10.2011 на суму з ПДВ 17 520,00 грн., № Сч-007211 від 25.09.2011 на суму з ПДВ 4 683,00 грн., № Сч-005120 від 09.09.2011 на суму з ПДВ 13 830,00 грн., № Сч-004220 від 16.08.2011 на суму з ПДВ 21 318,60 грн., № Сч-003402 від 02.08.2011 на суму з ПДВ 23 094,72 грн., № Сч-003551 від 08.08.2011 на суму з ПДВ 11 838,00 грн., № Сч-002863 від 25.07.2011 на суму з ПДВ 11 796,00 грн., № Сч-003025 від 26.07.2011 на суму з ПДВ 11 904,00 грн. (а.с.76, 79, 82, 85, 89, 92, 94, 100-а);

- податкові накладні від 31.10.2011 № 3102 на суму з ПДВ 17 520,00 грн., від 25.09.2011 № 2501 на суму з ПДВ 4 683,00 грн., від 09.09.2011 № 902 на суму з ПДВ 13 830,00 грн., від 16.08.2011 № 1605 на суму з ПДВ 21 318,60 грн., від 02.08.2011 № 201 на суму з ПДВ 23 094,72 грн., від 08.08.2011 № 801 на суму з ПДВ 11 838,00 грн., від 25.07.2011 № 2502 на суму з ПДВ 11 796,00 грн., від 26.07.2011 № 2602 на суму з ПДВ 11 904,00 грн. (а.с.74, 78, 81, 84, 87, 90, 93, 98);

- видаткові накладні № Рас-003102 від 31.10.2011 на суму з ПДВ 17 520,00 грн., № Рас-002501 від 25.09.2011 на суму з ПДВ 4 683,00 грн., № Рас-000902 від 09.09.2011 на суму з ПДВ 13 830,00 грн., № Рас-0001605 від 16.08.2011 на суму з ПДВ 21 318,60 грн., № Рас-0000201 від 02.08.2011 на суму з ПДВ 23 094,72 грн., № Рас-000801 від 08.08.2011 на суму з ПДВ 11 838,00 грн., № Рас-001886 від 25.07.2011 на суму з ПДВ 11 796,00 грн., № Рас-001908 від 26.07.2011 на суму з ПДВ 11 904,00 грн. (а.с.75, 80, 83, 86, 88, 91, 96, 99).

Також, необхідно зазначити, що вищезазначений товар придбавався позивачем для встановлення на транспортний засіб марки DAF TE 95, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить позивачу на підставі договору № 1 оренди майна з правом викупу від 02.08.2010 та використовується в господарській діяльності останнього (а.с.181, 182, 184),що підтверджується актами списання непридатних та встановлення нових запасних частин на автомобіль DAF TE 95, реєстраційний номер НОМЕР_3 та актом на проведення переобладнання на автомобілі DAF TE 95, реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с.202, 205-206, 208-209, 211, 215).

На даний транспортний засіб Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області прийнято рішення про видачу ліцензії серії НОМЕР_6, строк дії 18.08.2010 - необмежений. Відповідно до ліцензійної картки серії НОМЕР_7 вид робіт згідно з ліцензією, дозволений позивачу є внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами (а.с.183-185).

Крім того, згідно договору, укладеного між позивачем (Покупець) та начальником Козелецького ПМК-209 (Продавець) останній продає, а позивач купує окрему будівлю бувшої котельні (АДРЕСА_1) та будівлю бувшої сторожки (АДРЕСА_3) (а.с.189). Згідно витягу з рішення від 06.09.2007 Козелецької селищної ради позивачу надано дозвіл на виготовлення проектно-технічної документації по відведенню в оренду земельних ділянок по АДРЕСА_1 на колишній території ПМК-209 для облаштування стоянки на майстерні по ремонту автотранспорту (а.с.190-192). Дана земельна ділянка необхідна для пристосування бувшої котельні під майстерню по ремонту автотранспорту та облаштування автостоянки позивача (а.с.193-196).

Отже, правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що вищевказані договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства - контрагенти позивача ТОВ «Інвестком-капітал» та ПП «Прилукихімснаб» зареєстровані в якості юридичних осіб, платниками податків на додану вартість та внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується матеріалами справи (а.с.61-63, 66-70).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «Інвестком-капітал» та ПП «Прилукихімснаб», містить всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентами ПП «Прилукихімснаб» та ТОВ «Інвестком-Капітал», як вбачається з акту перевірки, відповідач посилається на акт № 3169/22-9/31360133 від 20.08.2012 (а.с.120-128) про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Прилукихімснаб» та акт від 25.09.2012 № 3910/22-9/3724066 (а.с.115-119) про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інвестком-Капітал», відповідно до яких встановлено, що правочини, укладені ПП «Прилукихімснаб» та ТОВ «Інвестком-Капітал» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, а також встановлена відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та найманих працівників у контрагентів постачальників.

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певних договорів, не є безумовною підставою для висновку про укладення таких договорів з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача фінансово - господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у нього штатних працівників, основних виробничих фондів, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності.

Посилання відповідача на те, що з акту від 25.09.2012 № 3910/22-9/3724066 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інвестком-Капітал» вбачається, що згідно висновку ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС ОСОБА_4 - засновник та керівник ТОВ «Інвестком-Капітал» зареєстрований: АДРЕСА_2, не перетинав Державний кордон України у період 01.01.2011 та те, що ТОВ «Інвестком-Капітал» зареєстровано за недійсним паспортом, не приймаються судом до уваги так як, відповідач не довів дійсність вказаного факту, оскільки ТОВ «Інвестком-Капітал» належним чином зареєстровано та взято на податковий облік, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 301028 від 02.08.2010 (а.с.61) та копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100325360 від 16.02.2011 (а.с.63), щоб було неможливе при недійсності паспорту керівника. До того ж, договори в зв'язку з цим недійсними не визнавались.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є контрагентами ПП «Прилукихімснаб» та ТОВ «Інвестком-Капітал» та здійснення ним незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

Отже, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій одни до одних не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаного правочину з отримання позивачем товару (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту та валових витрат, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій щодо встановлення порушень податкового законодавства з боку позивача, але не довів правомірність свого рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби від 27.11.2012 № 0011331730.

Стягнути з Державного бюджету України (УК у м. Чернігові, код 38054398, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, код банку 853592) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 20 коп.

В решті позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.М. Тихоненко