Постанова № 35937920, 27.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 р. Справа №805/8500/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15:00

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Зайцевій Я.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «АВТО-БУС-СЕРВІС» до Східної митниці Міндоходів України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про скасування рішення Східної митниці про коригування митної вартості товарів № 700000002/2013/000033/1 від 14.03.2013, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2013/00051 від 14.03.2013, визнання дій протиправними, стягнення надмірно сплачених сум мита у розмірі 51 287,88 гривень та податку на додану вартість у розмірі 206 363,04 гривні

за участю представників сторін:

від позивача - Пальчикова І.Г. - за довіреністю,

від відповідача-1 - Костиркіна Г.В. - за довіреністю

від відповідача-2 - не з'явився,

Приватне підприємство «АВТО-БУС-СЕРВІС» звернулось до суду з позовом до Східної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про скасування рішення Східної митниці про коригування митної вартості товарів № 700000002/2013/000033/1 від 14.03.2013, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2013/00051 від 14.03.2013, визнання дій протиправними, стягнення надмірно сплачених сум мита у розмірі 51 287,88 гривень та податку на додану вартість у розмірі 206 363,04 гривні.

Ухвалою суду від 25.07.2013 до участі у справі в якості відповідача залучено Східну митницю Міндоходів.

Під час судового розгляду справи позивач в порядку статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України уточнював позовні вимоги, остаточно виклавши їх у заяві про уточнення позовних вимог від 18.09.2013, в якій просив скасувати рішення Східної митниці про коригування митної вартості товарів № 700000002/2013/000033/1 від 14.03.2013, скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2013/00051 від 14.03.2013, стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачених сум мита у розмірі 51 287,88 гривень та податку на додану вартість у розмірі 206 363,04 гривні.

Ухвалою суду від 23.10.2013 замінено відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області на Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.09.2013р.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання судової повістки та ухвали суду. Заперечень проти позову, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності представника відповідача-2 суду не надав. За таких обставин, враховуючи приписи частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-2 на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-БУС-СЕРВІС» у позовній заяві мотивовані тим, що позивачем з метою здійснення митного оформлення товару (автозапчастин), ввезених на митну територію України на виконання договору поставки № 2013-01 від 05.01.2013 з компанією «CRANBROOK HOLDING LIMITED», було подано до Східної митниці вантажну митну декларацію № 700140000/2013/004475 від 14.03.2013. Митна вартість товару була визначена позивачем за першим методом у розмірі 122 140,8 доларів США, що складає 976 271,41 гривня. Одночасно з декларацією позивач надав картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами, міжнародну автомобільну накладну, коносамент, інвойс та ін. документи. Проте, митний орган не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товару та прийняв рішення про коригування митної вартості № 70000002/2013/000033/1 від 14.03.2013, в якому митна вартість визначена за методом 2г (резервним) згідно вимог статті 64 Митного кодексу України. Також, 14.03.2013 митний орган прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2013/00051.

Позивач, посилаючись на вимоги Митного кодексу України, вказує на протиправність прийнятих митним органом рішень, вважаючи, що відповідач не мав підстав визначати митну вартість товару за другорядним методом, оскільки позивачем було надано достатній обсяг документів на підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору.

З метою здійснення митного оформлення товару, позивач був вимушений подати нову вантажну митну декларацію та декларацію митної вартості від 15.03.2013 № 700140000/2013/004554 з урахуванням рішення митного органу про визначення митної вартості, що призвело до надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість в сумі 206 363,04 гривні та мита в сумі 51 287,88 гривень.

З наведених підстав, позивач просив позов задовольнити.

Відповідач-1 надав суду письмові заперечення проти позову, в яких із посиланням на вимоги Митного кодексу України та прийняті відповідно до нього нормативно-правові акти вказав, що за наслідками розгляду поданих позивачем до митного оформлення документів встановлено, що прайс-лист датовано 25.02.2013, тобто пізніше, ніж визначено ціни за контрактом (05.01.2013) та рахунком (05.01.2013), до того ж у зазначеному прайс-листі від компанії-продавця відсутня кінцева дата дії ціни та умови оплати. З цих підстав митним органом було надіслано повідомлення декларанту щодо необхідності подання додаткових документів: договору з третіми особами, пов'язаного з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; митної декларації країни відправлення; висновку про вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією. Декларант письмово відмовився від надання додаткових документів. За таких підстав митним органом було прийнято рішення про визначення митної вартості товару за другорядним методом 2г (резервним). Застосування інших методів у даному випадку було неможливо. Вважає, що дії Східної митниці по коригуванню митної вартості відповідають законодавству та засновані на вимогах нормативних документів з питань ведення митної справи.

Також відповідач-1 вказав, що вимога про стягнення надміру сплачених коштів до бюджету є передчасною. Просив відмовити у задоволенні позову.

Головним управлінням державної казначейської служби України в Донецької області надані суду письмові заперечення проти позову, в яких посилається на те, що він діяв на підставі Бюджетного кодексу України та відповідно до Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44. Вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Судом встановлено, що позивач - Приватне підприємство «АВТО-БУС-СЕРВІС» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 33838554, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (бланк серії А00 № 310996) (том 1 а.с. 17). Підприємство здійснює свою діяльність на підставі статуту, затвердженого у новій редакції рішенням власників підприємства № 1/12 від 16.08.2012 (том 1 а.с. 18-32).

Відповідач-1 - Східна митниця є юридичною особою публічного права, територіальним органом Державної митної служби України, тобто є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані Митним кодексом України. Правонаступником Східної митниці є Східна митниця Міндоходів, відповідач-3 у даній справі.

Відповідач-2 - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві є юридичною особою публічного права, територіальним органом Державної казначейської служби України, який у спірних відносинах виконує повноваження, покладені на нього Бюджетним кодексом України та прийнятими у відповідності до нього нормативно-правовими актами.

05.01.2013 між позивачем (покупець) та компанією «CRANBROOK HOLDING LIMITED» (Гонконг) (продавець) укладений контракт № 2013-01, за умовами якого Продавець продає, а Покупець придбає: автозапчастини на автомобіль TATA LPT, іменовані надалі «Товар». Поставка здійснюється партіями, які формуються Продавцем на підставі замовлень Покупця. Ціни, кількість та асортимент Товару вказані у інвойсах (п.п. 1.1, 1.2). Ціна товару зазначається в доларах США (п. 2.2). Поставка товару здійснюється на умовах СІР Порт Одеса, Україна згідно правил «Інкотермс 2010» (п. 4.1) (том 1 а.с. 129-133).

Додатком № 1 до контракту визначено найменування продукції, кількість, ціна за одиницю та загальна ціна товару (том 1 а.с. 134-137).

14.03.2013 з метою митного оформлення, позивачем до Східної митниці було подано вантажно-митну декларацію ВМД № 700140000/2013/004475, якою задекларовано імпорт товару - автозапчастин на автомобіль TATA LPT (насоси системи охолодження, освітлювальні прилади тощо) на загальну митну вартість 122 140,80 доларів США, що складає 976 271,41 гривня (том 2).

Митна вартість по вказаній ВМД була визначена позивачем виходячи з ціни контракту, тобто, за основним (першим) методом, встановленим статтею 57 Митного кодексу України.

До ВМД від 08.08.2012 № 700130000/2012/0113361 декларантом додано картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами, міжнародну автомобільну накладну №№ 35791, 35792 від 11.03.2013, коносамент MSCUI7623003 від 18.01.2013, інвойс № SSA/EXP/1072/2012-13 від 05.01.2013, прайс-лист виробника товару від 25.02.2013, пакувальний лист від 05.01.2013, контракт № 2013-01 від 05.01.2013, додаток № 1 до контракту № 2013-01 від 05.01.2013, сертифікат про походження товару № 134442 від 16.01.2013, лист 2005/08-17 від 01.03.2013, лист 2004/08-17 від 01.03.2013, лист 19-1/232 від 04.03.2013 (графа 44 ВМД).

14.03.2013 Східною митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 700000002/2013/000033/1, яким визначено митну вартість за другорядним методом (2ґ) по кожній одиниці товару, внаслідок чого митна вартість товару збільшилась.

В обґрунтування рішення про коригування митної вартості товару зазначено, що в рамках реалізації положень ст.ст. 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України, за результатом опрацюванням документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що заявлено неповні відомості про мину вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість. Митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у зв'язку з тим, що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 3 статті 53 Митного кодексу України. Джерело інформації, яким скористався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості вказано у додатку № 1 до декларації.

У додатку 1 до рішення в якості джерела інформації, яким скористувався митний орган при здійснені контролю за правильністю визначення позивачем митної вартості, вказані наступні митні декларації:

товар № 2: МД № 125110000/3/321457 від 29.01.2013 - митна вартість - 7,71 $/кг;

товар № 3: МД № 500060001/3/1029 від 15.01.2013 - митна вартість - 3,71 $/кг;

товар № 4: МД № 110080000/3/102439 від 06.02.2013 - митна вартість - 3,2 $/кг;

товар № 5: МД № 807100000/3/5968 від 15.02.2013 - митна вартість - 9,82 $/кг;

товар № 6: МД № 125110000/3/320929 від 21.01.2013 - митна вартість - 4,28 $/кг;

товар № 9: МД № 100270000/3/195411 від 06.03.2013 - митна вартість - 12,85 $/кг;

товар № 10: МД № 125110000/3/322946 від 20.02.2013 - митна вартість - 5,33 $/кг;

товар № 11: МД № 125110000/3/320929 від 21.01.2013 - митна вартість - 5,4 $/кг;

товар № 12: МД № 209120000/3/825 від 25.01.2013 - митна вартість - 5,66 $/кг;

товар № 13: МД № 100270000/3/218832 від 05.03.2013 - митна вартість - 18,79 $/кг;

товар № 14: МД № 102110000/3/20815 від 11.02.2013 - митна вартість - 19,57 $/кг;

товар № 15: МД № 500060001/3/1029 від 15.01.2013 - митна вартість - 5,22 $/кг;

товар № 16: МД № 807110000/3/613 від 29.01.2013 - митна вартість - 4,88 $/кг;

товар № 17: МД № 100270000/3/148960 від 18.01.2013 - митна вартість - 7,44 $/кг;

товар № 18: МД № 100270000/3/153487 від 28.02.2013 - митна вартість - 3,86 $/кг;

товар № 20: МД № 100270000/3/148642 від 10.01.2013 - митна вартість 10,48 $/кг;

товар № 21: МД № 100270000/3/152013 від 20.02.2013 - митна вартість - 25,33 $/кг;

товар № 22: МД № 209120000/3/825 від 25.01.2013 - митна вартість - 5,29 $/кг;

товар № 23: МД № 100270000/3/153487 від 28.02.2013 - митна вартість - 4,12 $/кг;

товар № 24: МД № 125130000/3/206309 від 05.02.2013 - митна вартість - 25,32 $/кг;

товар № 26: МД № 102110000/3/20449 від 28.01.2013 - митна вартість - 19,87 $/кг;

товар № 27: МД № 100270000/2/387878 від 24.12.2012 - митна вартість - 57,77 $/кг;

товар № 28: МД № 500040001/3/2300 від 31.01.2013 - митна вартість - 36,55 $/кг;

товар № 30: МД № 209120000/3/825 від 25.01.2013 - митна вартість - 3,336 $/кг;

товар № 31: МД № 500060001/3/4494 від 09.02.2013 - митна вартість - 30,32 $/кг;

товар № 32: МД № 125110000/3/322946 від 20.02.2013 - митна вартість - 4,85 $/кг;

товар № 33: МД № 125110000/3/323610 від 27.02.2013 - митна вартість - 7,32 $/кг;

товар № 34: МД № 209120000/3/000825 від 25.01.2013 - митна вартість - 16,23 $/кг;

товар № 36: МД № 204060000/3/001189 від 13.03.2013 - митна вартість - 6,23 $/кг;

товар № 37: МД № 125120105/3/255645 від 06.03.2013 - митна вартість - 28,63 $/кг;

товар № 39: МД № 125110000/3/321457 від 29.01.2013 - митна вартість - 13,01 $/кг;

товар № 40: МД № 100270000/3/153487 від 28.02.2013 - митна вартість - 8,4 $/кг;

товар № 41: МД № 110110000/3/000514 від 13.02.2013 - митна вартість - 4,11 $/кг;

товар № 46: МД № 101060000/2/023079 від 17.12.2012 - митна вартість - 17,99 $/кг.

У рішенні також вказано, що за умови надання, згідно частин 2, 3 статті 53 МКУ документів, а саме: договору з третіми особами, пов'язаного з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається, рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, митної декларації країни відправлення, висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, - митну вартість може бути визнано. Декларант ТОВ «Сервісдон» Мандрикова А.О. в письмовій формі відмовилась від подання додаткових документів та від проведення процедури консультації щодо обрання методу визначення митної вартості. У митного органу відсутня інформація про вартість оформлення ідентичних, подібних (аналогічних) товарів - другорядні методи 2а та 2б згідно зі статтями 59, 60, 61 МКУ; відсутня інформація необхідна для застосування другорядного методу 2в - на основі віднімання вартості згідно зі статтею 62 МКУ; відсутня інформація, необхідна для застосування другорядного методу 2г, згідно зі статтею 63 МКУ. Обраний другорядний метод визначення митної вартості - 2 ґ (резервний) згідно вимог ст. 64 МКУ. Розрахунок рівня митної вартості здійснено з урахуванням джерела інформації (додаток 2).

Цього ж дня Східною митницею було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2013/00051 (том 1 а.с. 57-58).

З метою митного оформлення товару, 15.03.2013 позивач подав до Східної митниці нову ВМД № 700140000/2013/004554, в якій задекларував спірний товар за вартістю, зазначеній у рішенні митного органу.

Платіжними дорученнями від 06.03.2013р. №111 на суму 254 052,90 гривень, від 13.03.2013 № 130 на суму 295 793,66 гривень Приватне підприємство «Авто-бус-сервіс» сплатило всі необхідні митні платежі(т.4 а.с.135-136).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (стаття 52 Митного кодексу України).

Згідно з статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 55 Митного кодексу України надано право митному органу коригувати митну вартість товарів.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз приведених вище норм законодавства свідчить, що до виключної компетенції митних органів належить вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару. Саме митний орган встановлює достатність наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару.

10 квітня 2008 року Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару та наявність підстав повернення надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України.

Відповідно до приписів статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно статті 60 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Як вбачається з матеріалів справи документами, що підтверджували митну вартість задекларованих товарів та були надані позивачем, є: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами, міжнародна автомобільна накладна №№ 35791, 35792 від 11.03.2013, коносамент MSCUI7623003 від 18.01.2013, інвойс № SSA/EXP/1072/2012-13 від 05.01.2013, прайс-лист виробника товару від 25.02.2013, пакувальний лист від 05.01.2013, контракт № 2013-01 від 05.01.2013, додаток № 1 до контракту № 2013-01 від 05.01.2013, сертифікат про походження товару № 134442 від 16.01.2013, лист 2005/08-17 від 01.03.2013, лист 2004/08-17 від 01.03.2013, лист 19-1/232 від 04.03.2013. Ці документи зазначені позивачем як додатки до ВМД у графі 44 та наявні у матеріалах справи.

Заявлена митна вартість товару пояснюється позивачем як договірна ціна згідно контракту № 2013-01 від 05.01.2013, укладеного позивачем з компанією «CRANBROOK HOLDING LIMITED».

Як зазначає відповідач у своїх запереченнях проти позову, позивачем до ВМД додано прайс-лист, який датовано 25.02.2013, тобто пізніше, ніж визначено ціни за контрактом (05.01.2013) та рахунком (05.01.2013), до того ж у зазначеному прайс-листі від компанії-продавця відсутня кінцева дата дії ціни та умови оплати. З цих підстав митним органом було надіслано повідомлення декларанту щодо необхідності подання додаткових документів: договору з третіми особами, пов'язаного з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; митної декларації країни відправлення; висновку про вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією..

Проте, на переконання суду, митний орган на підставі опрацювання документів, наданих позивачем до митного оформлення, здійснив необґрунтований висновок про неповноту та недостовірність відомостей про митну вартість товарів, оскільки відповідно до статті VII п.2 «а» Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1947 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

В статті VII п.2 «b» цієї угоди вказано, що під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або і) з порівнюваними кількостями, або іі) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів, митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки наявність розбіжностей та неточностей не є підставою для незастосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту), а у відповідності до частини 3 статті 53 Митного Кодексу України є лише підставою для витребування додаткових документів.

Суд зазначає, що виявлені відповідачем-1 розбіжності у прайс-листі не стосуються числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Як вбачається з вказаного прайс-листа, ціни, зазначені в ньому на товар, відповідають цінам, вказаним у додатку 1 до контракту.

Таким чином прийняття рішення про коригування митної вартості товару з мотивів неповноти та недостовірності відомостей про митну вартість товарів в рамках положень пункту 2 частини 6 статті 54 МК України є безпідставним, адже наявність розбіжностей жодним чином не стосується неповноти та недостовірності відомостей про митну вартість товарів.

Натомість, позивачем у повному обсязі були виконані вимоги частини 5 статті 52 МК України щодо подання декларації митної вартості та частини 10 статті 58 цього Кодексу щодо включення до визначеної митної вартості її складових, які не включалися до ціни, що була фактично сплачена Позивачем, що відображено в декларації митної вартості.

Митним органом у порушення вимог статті 57 МК України не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.

Таким чином, суд не вбачає наявності підстав для відмови у митному оформленні товару.

У відповідності до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів перед судом правомірність своїх рішень, тобто не виконав обов'язок, покладений на нього частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті ВМД, та неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним 2ґ (резервним) методом та надана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, з огляду на що позовні вимоги у частині скасування вказаного рішення та картки відмови є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про повернення надмірно сплачених митних платежів суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що різниця між сумами митних платежів, сплачених позивачем за оформленою митною декларацією та сумою митних платежів, заявлених за митною декларацією, в митному оформленні якої було відмовлено, складає 51 287,88 гривень - мито та 206 363,04 гривні - податок на додану вартість. Дані суми не є спірними між сторонами.

Наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44 затверджено Порядок розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за № 64/11938).

Пунктом 3 цього Порядку встановлено порядок здійснення розрахунків з бюджетами за митними та іншими платежами та порядок повернення платникам помилково та/або надміру сплачених митних та інших платежів.

Згідно з підпунктом 3.4. Порядку, повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1097/14364.

ГУДКС України у місті Києві на підставі платіжних доручень митних органів забезпечує перерахування коштів на: банківські рахунки платників, відкриті в банках; банківські рахунки 2603, відкриті митним органам у відповідних відокремлених підрозділах уповноваженого банку за місцезнаходженням митного органу для виплати коштів платникам готівкою, якщо такі кошти вносилися готівкою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, абзацом 1 пункту 19 якого передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Отже, наведеними вище положеннями нормативних актів передбачено здійснення повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів відповідним органом Державної казначейської служби України, яким у спірних відносинах є ГУДКСУ в м. Києві.

Оскільки суд дійшов висновку про неправомірність прийнятого Східною митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу належить повернути з Державного бюджету України переплату мита у розмірі 51 287,88 гривень та податку на додану вартість у розмірі 206 363,04 гривні.

Враховуючи викладене суд задовольняє позовні вимоги.

На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 2 294,00 гривень (том 1 а.с. 68, 69).

Керуючись статтями 2 - 15, 17 - 18, 33 - 35, 41 - 42, 47- 51, 56 - 59, 69 - 71, 79, 86, 87, 94, 99, 104 - 107, 110 - 111, 121, 122 - 143, 151 - 154, 158, 162, 163, 167, 185 - 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «АВТО-БУС-СЕРВІС» до Східної митниці Міндоходів України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про скасування рішення Східної митниці про коригування митної вартості товарів № 700000002/2013/000033/1 від 14.03.2013, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2013/00051 від 14.03.2013, стягнення надмірно сплачених сум мита у розмірі 51 287,88 гривень та податку на додану вартість у розмірі 206 363,04 гривні - задовольнити.

Скасувати картку відмови Східної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2013/00051 від 14 березня 2013 року.

Скасувати рішення Східної митниці про коригування митної вартості товарів № 700000002/2013/000033/1 від 14 березня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «АВТО-БУС-СЕРВІС» надмірно сплачене мито при митному оформленні товару у розмірі 51 287 (п'ятдесят одна тисяча двісті вісімдесят сім) гривень 88 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «АВТО-БУС-СЕРВІС» надмірно сплачений податок на додану вартість при митному оформленні товару у розмірі 206 363 (двісті шість тисяч триста шістдесят три) гривень 04 копійки.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «АВТО-БУС-СЕРВІС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 04 копійки.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 27 листопада 2013 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.12.2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.