Постанова № 35937811, 05.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2013 року Справа № 904/6094/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № 1805 від 01.08.2013р.,

від відповідача-1: не з'явився,

від відповідача-2: не з'явився,

від третьої особи: представник Дергоусова Л.В., довіреність № 1803 від 01.08.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2013 року у справі № 904/6094/13

за позовом ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ

до

відповідача-1: ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ

відповідача-2: ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу", м. Дніпропетровськ

про визнання права власності на частки в статутному фонді товариства

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідачів: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу" в розмірі 46,7%, що становить 46 700, 00 грн., в тому числі частку в розмірі 23,3%, що становить 23 300, 00 грн., яка згідно установчих документів була закріплена за ОСОБА_4, та частку в розмірі 23,4%, що становить 23 400, 00 грн., яка згідно установчих документів була закріплена за ОСОБА_3.

Ухвалою господарського суду про порушення провадження у справі від 09.08.2013р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2013 року у справі № 904/6094/13 (суддя Ліпинський О.В.) позов задоволено, визнано за ОСОБА_5 право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу" в розмірі 46,7%, що становить 46 700, 00 грн., в тому числі частку в розмірі 23,3%, що становить 23 300, 00 грн., яка згідно установчих документів була закріплена за ОСОБА_4, та частку в розмірі 23,4%, що становить 23 400, 00 грн., яка згідно установчих документів була закріплена за ОСОБА_3, стягнуто зі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 витрати по сплаті судового збору в розмірі по 860 грн. 25 коп. з кожного.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що будучи прийнятими до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу", ОСОБА_4 та ОСОБА_3 свого обов'язку щодо внесення вкладів до статутного капіталу товариства не виконали, відповідно, не приймали майнової участі у формуванні статутного капіталу товариства, відтак розмір їх часток складає 0%. Разом з тим, статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу" на 100% був сформований за рахунок майнової участі ОСОБА_5 Оскільки частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, як річ, є об'єктом цивільних прав, а внесення позивачем до статутного фонду товариства грошових коштів на загальну суму 100 000, 00 грн., є правочином, на підставі якого ОСОБА_5 набув право власності на частку у статутному фонді товариства, пропорційно вартості його вкладу, господарський суд дійшов висновку щодо визнання за позивачем права власності на частки у статутному капіталі товариства, що закріплені установчими документами за відповідачами. Господарський суд відхилив доводи відповідача-2 щодо спливу позовної давності та зазначив, що позовна давність до вимог позивача, які фактично спрямовані на захист особистих немайнових прав (корпоративних прав), не застосовується.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також на порушення норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення господарського суду, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач-2 не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внесення позивачем до статутного капіталу товариства грошових коштів на загальну суму 100 000, 00 грн. є правочином, оскільки такі дії позивача не мають жодної ознаки правочину, а внесення до статутного капіталу товариства коштів, що перевищують визначений установчими документами розмір частки позивача, є незаконним та не може мати жодних правових наслідків для інших учасників товариства, оскільки рішення з приводу збільшення частки позивача до розміру 100% статутного капіталу загальними зборами учасників товариства не приймалось, учасники товариства, а також учасники, які вибули з товариства, не передавали свої частки на користь позивача, а для товариства будь-які грошові кошти від учасника, що перевищують розмір його вкладу, передбаченого установчими документами, є безпідставно отриманими та які підлягають поверненню власнику. За доводами заявника апеляційної скарги, наявність у відповідачів права власності на частки у статутному капіталі товариства підтверджується матеріалами справи, однак суд оскаржуваним рішенням протиправно припинив право власності відповідачів на зазначені частки у спосіб, не передбачений законодавством України. Відповідач-2 зазначає, що правові наслідки порушення учасниками товариства майнового обов'язку в частині формування статутного капіталу товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства визначені ст. 144 ЦК України, яка не передбачає такого наслідку як визнання права власності на частки учасників, що не виконали обов'язку по формуванню статутного капіталу, за іншим учасником товариства. Окрім того, відповідач-2 вважає, що формування статутного капіталу товариства на 100% за рахунок майнової участі позивача не підтверджується належними доказами, оскільки надані позивачем до матеріалів справи виписки по рахунку товариства не є документами первинного бухгалтерського обліку, а також не підтверджують внесення позивачем власних грошових коштів. Відповідач-2 не погоджується і з тим, що місцевим господарським судом відхилені його доводи щодо спливу позовної давності. При цьому відповідач-2 зазначає, що заявлені позивачем вимоги є вимогами майнового характеру, частки у статутному капіталі мають певний грошовий розмір та вартість. Тобто, за доводами відповідача-2, у спірних відносинах позивач захищає корпоративні права, пов'язані з його майновим правом, відповідно, до цих відносин застосовуються положення про позовну давність. Оскільки виходячи з виписок по рахунку товариства грошові кошти на рахунок надійшли 28.02.2002р. та 01.03.2002р., перебіг позовної давності починається відносно частини внесків з 28.02.2002р. та відносно іншої частини з 01.03.2002р. Отже, на думку відповідача-2, позовна давність про захист заявленого позивачем права спливла, а пропущення позовної давності позивачем сталось без поважних причин.

03.12.2013р. від відповідача-2 надійшли додаткові заперечення на рішення місцевого господарського суду. Відповідач-2 посилається на ті обставини, що в матеріалах справи відсутні докази відображення у бухгалтерському обліку товариства формування часток учасників у статутному капіталі та порядку їх відображення відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87, тобто дані щодо обліку статутного капіталу за рахунками 40 "Статутний капітал", 45 "Вилучений капітал", 46 "Неоплачений капітал", за якими можливо було б встановити період, суми та інші обставини формування статутного капіталу. Банківські виписки, на які посилається позивач в обґрунтування доводів про формування статутного капіталу, не є документами первинного бухгалтерського обліку та не відносяться до періоду часу, коли приймалось рішення про внесення змін до установчих документів товариства щодо відповідачів.

До початку судового засідання, призначеного на 05.12.2013р., до апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю присутності у судовому засіданні відповідача-2 особисто та неможливістю забезпечити участь у судовому засіданні його повноважного представника.

Апеляційна скарга на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2013р. у даній справі надійшла також від ОСОБА_4.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2013р. апеляційна скарга відповідача-1 прийнята до спільного розгляду з раніше поданою та прийнятою до провадження у даній справі апеляційною скаргою відповідача-2.

Посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення імперативних вимог чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідач-1 вважає рішення місцевого господарського суду незаконним, необґрунтованим, таким, що порушує права та законні інтереси відповідача-1, просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-1 зазначає, що доводи позивача про усну домовленість з учасниками товариства, у тому числі з учасниками, що вибули, щодо внесення позивачем в порядку формування статутного капіталу грошових коштів за 3-х інших учасників: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та у загальній сумі 70 000, 00 грн., яка підлягає в подальшому поверненню позивачу, та про те, що статутний капітал товариства повністю сформований за рахунок грошових внесків позивача, жодними доказами не підтверджуються. Також, відповідач-1 не вбачає порушення корпоративних прав позивача ані безпосередньо відповідачем-1, ані самим товариством та, як наслідок, підстав для їх захисту. За доводами відповідача-1, на момент прийняття відповідачів до складу учасників товариства його статутний фонд був сформований у повному обсязі, а установчими документами товариства не було передбачено жодних додаткових внесків новими учасниками. Внесення ж таких додаткових внесків до статутного капіталу товариства новими учасниками - відповідачами призвело б до збільшення розміру статутного фонду товариства, що можливо лише за наявності відповідного рішення загальних зборів учасників та внесення відповідних змін до установчих документів. Окрім того, відповідач-1 посилається на обставини належного виконання відповідачами обов'язків учасників товариства відповідно до норм чинного законодавства та статуту товариства, у зв'язку з чим не вбачає підстав для визнання за позивачем права власності на частки відповідачів та підстав для виключення відповідачів зі складу учасників товариства. Також, відповідач-1 вважає, що судом неправомірно не застосована позовна давність, а оскаржуване судове рішення ґрунтується на суперечливих висновках господарського суду щодо наведеного: суд не застосовує позовну давність в силу того, що вимоги позивача фактично спрямовані на захист особистих немайнових прав (корпоративних прав), в той же час зазначає, що корпоративні права є об'єктом цивільних прав, отже, є майном.

До початку судового засідання, призначеного на 05.12.2013р., до апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване відрядженням його представника до іншого міста. Поданим клопотанням відповідач-1 також повідомив суд про свій намір надати додаткові пояснення. Відповідач-1 просить не проводити розгляд справи за відсутності його представника.

Позивач проти задоволення апеляційних скарг відповідачів заперечує. Позивач не погоджується з доводами відповідачів щодо відсутності належних доказів в підтвердження обставин внесення позивачем в період з 22 січня по 01 березня 2002 року власних грошових коштів до статутного капіталу товариства, оскільки вказаний факт підтверджується виписками про рух коштів по банківському рахунку товариства за 2002 рік та довідками банку про осіб, якими вносились грошові кошти на формування статутного капіталу. Окрім того, за доводами позивача, самі відповідачі визнають той факт, що станом на 01.03.2002р. статутний фонд товариства був сформований в повному обсязі. На думку позивача, підписані відповідачами зміни до установчого договору про реєстрацію та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу" були правочином по купівлі-продажу часток в статутному капіталі товариства, укладеним між відповідачами та товариством. Зазначений правочин про набуття корпоративних прав є оплатним правочином, а право на частку (корпоративне право) є зустрічним надбанням, яке отримує учасник від товариства при внесенні вкладу до статутного капіталу товариства, та згідно зі ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" підлягає грошовій оцінці. Отже, як вважає позивач, самим фактом підписання змін до установчого договору його сторони підтвердили свій обов'язок щодо внесення грошових коштів на формування статутного фонду товариства. Однак, відповідачі свій обов'язок щодо внесення вкладів до статутного капіталу товариства не виконали. За доводами позивача, учасник, який не вніс свій вклад до статутного капіталу товариства протягом першого року з дня державної реєстрації товариства, по закінченні цього періоду не має права на частку у статутному капіталі та не має голосів на загальних зборах учасників. Проте, позивач вважає, що застосування до відповідачів, як учасників товариства, наслідків, передбачених ч. 3 ст. 144 ЦК України, ч. 2 ст. 52 Закону України "Про господарські товариства", є неможливим з огляду на той факт, що за відповідачами зареєстровані частки у статутному капіталі, які в сумі складають 46,7%, неявка відповідачів на загальні збори учасників не дає можливості сформувати кворум та приймати рішення з будь-яких питань. У спірних відносинах звернення до господарського суду з даним позовом позивач вбачає єдиним способом виходу з ситуації, що склалась у зв'язку з фактичним внесенням позивачем власних коштів на повне формування статутного капіталу товариства.

Третя особа просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2013р. у даній справі залишити без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - без задоволення. За поясненнями третьої особи ні засновники товариства, окрім ОСОБА_5, ні учасники товариства, які ввійшли в подальшому до товариства, не вносили до статутного капіталу товариства своїх внесків. Статутний капітал у повному обсязі сформований за рахунок внесків ОСОБА_5 Третя особа зазначає, що з часу прийняття відповідачів до складу учасників товариства, останні не виконували свої обов'язки перед товариством та не користувались правами, наданими законодавством учасникам товариства, зокрема правом щодо участі у загальних зборах учасників товариства. Окрім того, третя особа в обґрунтування своєї правової позиції частково посилається на ті ж доводи, що і позивач.

У судовому засіданні 28.11.2013р. оголошено перерву на 05.12.2013р.

У судовому засіданні 05.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підлягають задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2002р. відбулись загальні збори засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу" (далі - Товариство), в яких взяли участь ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про що складено протоколом № 1 загальних зборів від наведеної дати (а.с. 79, т. 1).

Зазначеними загальними зборами засновників Товариства прийняті рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу"; про затвердження статуту Товариства; про створення початкового статутного фонду Товариства у розмірі 100 000, 00 грн. та розподіл його між засновниками згідно установчого договору; про доручення ОСОБА_1 відкрити від імені засновників тимчасовий рахунок Товариства та про внесення на цей рахунок 30% початкового статутного фонду в національній валюті; про затвердження печатки та штампів Товариства; про призначення директором Товариства ОСОБА_5 з наданням йому права підпису банківських документів; про державну реєстрацію Товариства.

Згідно Установчого договору про реєстрацію та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу" від 16.01.2002 року (а.с. 91-94, т. 1), укладеного вищенаведеними учасниками загальних зборів засновників Товариства від 16.01.2002р., його сторони створюють статутний фонд Товариства у розмірі 100 000, 00 грн. та розподіляють його між собою в наступному співвідношенні (п. 2.2. Установчого договору):

ОСОБА_6 - 23 300, 00 грн. або 23,3% статутного фонду;

ОСОБА_5 - 30 000, 00 грн. або 30% статутного фонду;

ОСОБА_7 - 23 400, 00 грн. або 23,4% статутного фонду;

ОСОБА_8 - 23 300, 00 грн. або 23,3% статутного фонду.

Відповідно до п. 2.3. Установчого договору на момент державної реєстрації Товариства свої внески у статутний фонд засновники у розмірі 30% вносять грошима в установу банку.

Повністю свої внески в статутний фонд Товариства засновники вносять в термін одного року з моменту державної реєстрації (п. 2.4. Установчого договору).

На суму повного вкладу засновнику видається постійне свідоцтво, що не є цінним папером (п. 2.5. Установчого договору).

25.01.2002 року виконавчим комітетом Кіровської районної ради м. Дніпропетровська проведено державну реєстрацію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу", затвердженого загальними зборами учасників від 16.01.2002р. (протокол № 1), реєстраційна справа № 04052471Ю0011740 (а.с. 16-21, т.1).

Відповідно до довідки, виданої Дніпропетровською обласною дирекцією АППБ "Аваль" (а.с. 80, т. 1), вказана дирекція банку підтверджує, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу" 21.01.2002р. в Дніпропетровській обласній дирекції АППБ "Аваль" відкрито тимчасовий поточний рахунок № 26009059670100 в національній валюті. На рахунок внесено 30% статутного фонду у сумі 30 000, 00 грн.

Зазначені кошти внесені на вказаний вище тимчасовий поточний рахунок Товариства 22.01.2002р. як внесок до статутного капіталу Товариства його учасником ОСОБА_5, що підтверджується випискою по банківському рахунку Товариства, складеною за період з 20.01.2002р. по 31.12.2002р. (а.с. 120, т. 1), довідкою Дніпропетровської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", вих. № 909/1 від 30.07.2013р. (а.с. 60, т. 1), розпискою ОСОБА_1 від 16.01.2002р., яка згідно призначення платежу у платіжному документі є платником коштів, що сплачувались в якості внеску до статутного капіталу Товариства ОСОБА_5 (а.с. 61 (зворотній бік), т. 1), свідоцтвом про право власності на частку в статутному фонді Товариства № 1 від 01.02.2002р., виданим на ім'я ОСОБА_5 (а.с. 58, т. 1).

Як вбачається з тієї ж виписки по банківському рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу" (а.с. 120, т. 1) решта суми статутного капіталу Товариства сплачена також ОСОБА_5 двома платежами: платіж від 28.02.2002р. та платіж від 01.03.2002р.

Ця ж обставина підтверджується довідкою Дніпропетровської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", вих. № 909/1 від 30.07.2013р. (а.с. 60, т. 1).

20.09.2002 року учасник Товариства ОСОБА_7 подав на ім'я загальних зборів Товариства заяву про вихід зі складу засновників Товариства. Справжність підпису ОСОБА_7 на заяві засвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстровано в реєстрі за № 2294 (а.с. 34, т. 1).

Також, 14.10.2002р. з відповідною заявою про вихід зі складу засновників Товариства на ім'я загальних зборів Товариства звернувся його учасник ОСОБА_6. Справжність підпису останнього на заяві засвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстровано в реєстрі за № 2476 (а.с.35, т.1).

11 листопада 2002 року відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу", якими розглянуті заяви ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про вихід зі складу засновників Товариства та заяви ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про можливість вступу до складу засновників Товариства (а.с. 36, т. 1).

Зазначеними зборами прийняті наступні рішення, які оформлені протоколом зборів № 5 від 11.11.2002 року:

1. Вивести ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зі складу засновників Товариства.

2. Прийняти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до складу засновників Товариства.

3. Зареєструвати зміни до установчих документів Товариства у виконкомі Кіровської районної ради м. Дніпропетровська за місцем знаходження.

4. Доручити реєстрацію змін ОСОБА_11.

10.12.2002 року виконавчим комітетом Кіровської районної ради м. Дніпропетровська проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу", затверджених загальними зборами учасників від 11.11.2002р. (протокол № 5) (а.с. 24-25, т.1).

Відповідно до змісту змін до Установчого договору (датовані 22.11.2002р.) учасниками Товариства є ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_3.

Згідно з п. 2.2. Установчого договору з урахуванням внесених до нього змін сторони створюють статутний фонд Товариства у розмірі 100 000, 00 грн. та розподіляють їх між собою в наступному співвідношенні:

ОСОБА_5 - 30 000, 00 грн. або 30% статутного фонду;

ОСОБА_8 - 23 300, 00 грн. або 23,3% статутного фонду;

ОСОБА_4 - 23 300, 00 грн. або 23,3% статутного фонду;

ОСОБА_3 - 23 400, 00 грн. або 23,4% статутного фонду.

10.06.2013 року ОСОБА_8 подав на ім'я загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу" заяву про вихід зі складу засновників Товариства з передачею належної йому частки в розмірі 23,3% на користь ОСОБА_5. Справжність підпису ОСОБА_8 на заяві засвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстровано в реєстрі за № 1247 (а.с. 27, т. 1).

Згідно з частиною першою статті 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом (ч.1 ст. 140 ЦК України).

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ч. 1 ст. 167 ГК України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 117 Цивільного кодексу України, пункту б) частини 1 статті 11 Закону України "Про господарські товариства" учасники господарського товариства зобов'язані виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом.

Частина 1 статті 144 Цивільного кодексу України визначає, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів.

Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства (ч. 2 ст. 144 ЦК України).

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про господарські товариства").

Зазначені об'єкти згідно зі статтею 177 ЦК України є об'єктами цивільних прав. Відповідно і частка власника у статутному капіталі товариства є предметом цивільних відносин, яка засвідчує участь особи у товаристві.

За положеннями статті 52 Закону України "Про господарські товариства" в редакції станом на час створення Товариства та на час внесення змін до установчих документів Товариства, пов'язаних зі зміною складу його учасників, у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою. Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Чинна редакція статті 52 Закону України "Про господарські товариства" встановлює, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:

про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

про ліквідацію товариства.

Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Таким чином, передбачений в установчому документі розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю розподіляється на частки кожного учасника пропорційно вартості його вкладу, тобто частка учасника в статутному капіталі товариства має відповідати вартості його майнової участі в такому капіталі. Відтак, особливістю статутного капіталу товариства є його поділ на частки кожного з учасників, які у відповідності з цими частками здійснюють управління товариством в межах та порядку, визначених законодавством та установчим документом.

Отже, розмір часток учасників товариства встановлюється статутом, а право на частку є зустрічним надбанням, яке отримує учасник від товариства при внесенні вкладу до статутного капіталу товариства.

Участь у товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин.

До закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю розмір часток кожного з учасників встановлюється виключно статутом.

Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами (частина друга статті 51 Закону України "Про господарські товариства"). Зазначене положення Закону кореспондується з положеннями абзацу другого частини четвертої статті 82 ГК України, згідно з якими статутом може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників. Таке законодавче врегулювання питання щодо участі у товаристві з обмеженою відповідальністю відповідає суті й змісту корпоративних відносин і ґрунтується на засадах свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності (пункти 3, 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Отже, лише протягом першого року з дня державної реєстрації товариства його учасники мають корпоративні права, незалежно від факту повного чи часткового внесення (сплати) вкладів.

Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу" та Установчим договором не передбачено порядку визначення розміру часток учасників при внесенні ними додаткових внесків.

У свою чергу, лише чинна редакція статті 52 Закону України "Про господарські товариства" імперативно врегульовує питання щодо дій товариства з обмеженою відповідальністю у разі невнесення (неповного внесення) учасниками своїх вкладів до закінчення встановленого річного строку.

Редакція наведеної статті Закону станом на дати заснування Товариства та включення до його складу нових учасників не визначає таких наслідків у випадку невиконання учасником товариства свого обов'язку щодо внесення вкладу протягом року з дня державної реєстрації товариства. Не регулює вказане питання і статут Товариства та Установчий договір.

Як встановлено вище, учасники Товариства, які подали заяви про вихід зі складу Товариства, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 свої вклади до статутного капіталу Товариства не вносили.

Положення Закону України "Про господарські товариства", які регулюють правовідносини між товариством з обмеженою відповідальністю та його учасником, пов'язані з виходом учасника з товариства, не забороняють товариству при виході учасника прийняти рішення щодо формування статутного капіталу іншим чином, в тому числі шляхом розподілу частки учасника товариства, що вийшов, між іншими учасниками, або шляхом прийняття до складу учасників товариства нових осіб та наділення їх часткою учасника, що вийшов, з покладанням на цих осіб обов'язку щодо формування статутного капіталу.

Рішенням загальних зборів Товариства про вихід зі складу учасників Товариства ОСОБА_6, ОСОБА_7 та прийняття до складу учасників Товариства ОСОБА_4, ОСОБА_3, на користь яких розподілено частки вибулих учасників, фактично покладено обов'язок на нових учасників щодо формування статутного капіталу Товариства у розмірі, встановленому Установчим договором в редакції змін до нього від 22.11.2002 року.

Як вбачається з матеріалів справи, а інше не доведено сторонами під час вирішення спору, будучи прийнятими до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу", ОСОБА_4 та ОСОБА_3 свого обов'язку щодо внесення вкладів до статутного капіталу Товариства не виконали. При цьому згідно положень ст. 144 ЦК України звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства не допускається.

Водночас, статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу" сформований у повному обсязі та виключно за рахунок майнової участі ОСОБА_5

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ч. 1 ст. 392 ЦК України).

Враховуючи наведені вище положення законодавства, а також ті фактичні обставини, що частки учасників у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне управління розвитку бізнесу", які закріплені за ними Установчим договором з урахування змін до нього, не відповідають вартості їх майнової участі в такому капіталі, а саме, статутний капітал у 100% розмірі сформований за рахунок внесків ОСОБА_5, суд першої інстанцій дійшов правомірного висновку щодо визнання за позивачем права власності на частки у статутному капіталі Товариства в загальному розмірі 46,7%, які згідно з Установчим договором закріплені за відповідачами.

Також, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у спірних відносинах підстав для застосування позовної давності, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав (яким згідно ст. 100 ЦК України є право участі у товаристві), крім випадків, встановлених законом.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідачів щодо відсутності в матеріалах справи належних доказів формування статутного капіталу Товариства у повному обсязі за рахунок внесків позивача. Наведені обставини, як зазначалось вище, підтверджуються, зокрема, випискою про рух коштів по банківському рахунку Товариства, відповідною довідкою банку. У свою чергу, приписами ч. 2 ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" в редакції на дату внесення позивачем внесків до статутного капіталу Товариства встановлено, що внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.

Законодавство не встановлює вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати факт формування статутного капіталу Товариства.

Окрім того, апеляційний господарський суд не погоджується з доводами щодо відсутності порушеного права позивача для звернення за захистом до суду, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачами не визнається факт формування статутного капіталу у повному обсязі позивачем за рахунок власних грошових коштів та належність йому у зв'язку з цим частки у статутному капіталі Товариства, щодо якої виник спір.

З огляду на зазначене вище, апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідачів, наведені в обґрунтування поданих апеляційних скарг.

Не підлягають задоволенню клопотання відповідачів про відкладення розгляду справи, оскільки причини, з яких відповідачі просять відкласти розгляд справи, не є поважними причинами неявки їх особисто або їх представників у судове засідання. Суд не обмежував відповідачів колом певних осіб (представників) щодо явки в судове засідання для належного представництва їх інтересів.

Зазначене узгоджується з положеннями пункту 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Таким чином, за наведеного вище, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 ГПК України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційних скарг.

Судові витрати за подання апеляційних скарг відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2013 року у справі № 904/6094/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2013 року у справі № 904/6094/13 залишити без змін.

Повна постанова складена 10.12.2013р.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко