Постанова № 35937756, 09.12.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року Справа № 901/922/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисової Ю.В.,

суддів Волкова К.В.,

Гонтаря В.І.,

розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 17 жовтня 2013 року у справі № 901/922/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект" (вул. Севастопольське шосе, 2а,Чистеньке, Сімферопольський р-н, 97570)

до Кримського республіканського підприємства "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" (вул. Ген. Петрова, 37, Керч, 98300)

про стягнення 1488000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «ВЛ-Комплект», звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації», в якій просив суд стягнути з відповідача неустойку за весь час користування річчю у розмірі 1488000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.08.2007 між сторонами було укладено договір оренди нежилого приміщення строком до 01.01.2008, відповідно до пункту 1 якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення (літера А, Б) загальною площею 1346,8 кв.м, яке знаходиться за адресою : м. Керч, вул. Генерала Петрова № 37, що належить на праві власності позивачу. Відповідач не виконав умови договору щодо повернення нежитлових приміщень, у зв'язку з чим нарахована неустойка у розмірі 1488000,00 грн. за правилами статті 785 ЦК України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.04.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 рішення суду скасовано, стягнуто з КРП «Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» на користь товариства «Виробничо-торгівельна компанія «ВЛ-Комплект» неустойку у розмірі 1488000,00 грн., вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2013 рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.04.2013 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції. Судом касаційної інстанції вказано на необхідність дослідження матеріалів справи в частині доведення вини відповідача з неповернення майна та надання оцінки доводам відповідача стосовно строку позовної давності.

За новим розглядом рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2013 року у справі №901/922/13-г у задоволенні позову про стягнення з відповідача неустойки відмовлено у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Не погодившись з висновками місцевого господарського суду, обидві сторони у справі звернулися до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами на рішення суду, які ухвалою суду апеляційної інстанції від 20 листопада 2013 року об'єднані в сумісне апеляційне провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект", вважаючи судове рішення необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове, яким позовні вимоги про стягнення неустойки у сумі 1488000, 00 грн. задовольнити у повному обсязі та вирішити питання про стягнення судових витрат.

Кримське республіканське підприємство "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" не погодилось з висновками судового рішення, викладеними у мотивувальній частині стосовно факту порушення прав позивача та обґрунтованістю вимог про стягнення неустойки. Висновки щодо звернення позивача з позовом з порушенням строку позовної давності вважає правильними. Відповідач просить скасувати судове рішення та прийняти нове, також відмовивши в задоволенні позову, але з підстав відсутності в діях БТІ вини у неповерненні орендованого майна.

В судовому засіданні 02.12.2013 року представник відповідача надав пояснення з приводу спірних відносин, підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати судове рішення та прийняти таке саме, про відмову у позові, але з інших мотивів, враховуючи безпідставність позовних вимог. З підстав відсутності позивача справу відкладено розглядом на 09.12.2013 року.

09 грудня 2013 року сторони в судове засідання не з'явилися, про судовий розгляд повідомлені своєчасно, належним чином. Враховуючи, що явка учасників в суд обов'язковою не визнавалася, судова колегія, дійшовши висновку про достатність обсягу письмових доказів у справі для прийняття в ній рішення, розглянула господарський спір у відсутність представників сторін.

Переглянувши справу в порядку і на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив наступні обставини.

01.08.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект" (Орендодавець за договором) та Кримським республіканським підприємством "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (літ. "А", "Б") загальною площею 1346,8 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Керч, вул. Генерала Петрова, 37, яке належить на праві власності орендодавцеві.

Згідно пункту 2.1 договору орендар отримує у користування майно одночасно з підписанням сторонами дійсного договору та акту приймання-передачі вказаного майна.

Відповідно до пункту 2.3 майно вважається повернутим орендодавцеві з моменту підписання акту приймання-передачі.

Пунктом 5.1.10 передбачено обов'язок орендаря повернути орендодавцеві орендоване майно у разі припинення договору оренди.

Згідно з пунктом 7.1 договору, він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.01.2008.

Пунктом 7.6. встановлено, що дія договору оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Також встановлено, що відповідно до акту приймання-передачі від 01.08.2007 ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект" передало в оренду КРП "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" нежитлові приміщення (літ. "А", "Б") загальною площею 1346,8 кв.м., які розташовані за адресою: м. Керч, вул. Генерала Петрова, № 37 (т. 1, а.с. 15).

10.08.2007 між ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект" та Котляровим Віктором Григоровичем було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 1346,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Керч, вул. Генерала Петрова, № 37 (т. 1, а.с. 100).

Рішенням Керченського міського суду від 08.10.2007 у справі № 2-3920/2007 вказаний договір було визнано дійсним, а також визнано за Котляровим В.Г. право власності на вищезазначене нежитлове приміщення, це право МБРТІ зобов'язано зареєструвати в Реєстрі прав власності за Котляровим В.Г. з привласненням окремої адреси: вул. Генерала Петрова, 37А, м. Керч.

01.12.2007 між КРП "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" та Котляровим В.Г. було укладено договір оренди нерухомого майна.

Крім того, встановлено, що за договором від 03.12.2007 Котляров В.Г. продав, а приватне підприємство "Земельний актив" придбало нежитлове приміщення загальною площею 1346,8 кв.м. по вул. Генерала Петрова, 37А в м. Керч.

02.01.2008 між ПП "Земельний актив" та КРП "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" було укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого ПП "Земельний актив" передав, а МБРТІ прийняло в строкове платне користування вказане нежитлове приміщення (т. 1, а.с. 105-106).

02.01.2008 між ПП "Земельний актив" та КРП "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" було підписано акт приймання-передачі к договору оренди приміщення від 02.01.2008 (т. 1, а.с. 107).

Між ПП "Земельний актив" та КРП "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" в подальшому були укладені договори оренди цього приміщення від 01.12.2008, від 05.05.2009, від 04.01.2010, від 01.01.2011, від 01.01.2012.

18.01.2008 рішенням Керченського міського суду по справі № 2-654/2008 визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 1346,8 кв.м., який укладено 03.12.2007 між ПП "Земельний актив" та Котляровим В. Г.; за ПП "Земельний актив" визнано право власності на зазначене нежитлове приміщення.

24.03.2008 у справі № 2-654/2008 було ухвалено додаткове рішення, відповідно до якого, судом вирішено змінити літеру спірного об'єкту та вказати адресу нежитлового приміщення, на яке визнано право власності за ПП "Земельний актив" - м. Керч, вул. Генерала Петрова, 37б.

Вказані судові рішення стали підставою для реєстрації права власності за ПП "Земельний актив" на нежитлові приміщення загальною площею 1346,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Керч, вул. Генерала Петрова, 37 б в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

За позицією відповідача, він сплачував належним чином орендні платежі на користь осіб, які були власниками спірного приміщення, за договорами оренди, які не були визнані недійсними, тому відсутні підстави для стягнення неустойки за весь час неповернення приміщення за актом позивачеві.

Позиція позивача полягає у захисті порушеного права користування об'єктом права власності шляхом стягнення з відповідача неустойки за весь час безпідставного користування і неправомірного неповернення власнику приміщення за актом, враховуючи обставини незаконного передання майна іншим особам, угоди з якими визнано недійсними.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з наступним.

Так, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.10.2006 р. за реєстровим № 6454, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського районного нотаріального округу Григор'євою Н.М., товариством "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ - Комплект" було придбане нерухоме майно, а саме нежитлова будівля літ. "А" площею 1326,3 кв.м., нежитлова будівля літ. "В" площею 20,5 кв.м., що розташовані за адресою: АР Крим, м. Керч, вул. Петрова Генерала, 37.

Одразу ж після укладення зазначеної угоди позивач звернувся до Керченського орендного підприємства бюро технічної інвентаризації щодо проведення державної реєстрації прав власності, де і були зареєстровані відповідні права, про що внесено відповідний запис № 233 до книги № 3 інвентарної справи та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за №5031745 (копія витягу з державного реєстру додається).

Вказаний договір купівлі продажу ніким не оскаржений й до теперішнього часу є дійсним.

Слід зазначити, що господарським судом першої інстанції цілком повно встановлені обставини у справі та вірно зазначено про порушення прав власності позивача в частині прав користування приміщенням, яке йому належить.

Так, дійсно, згідно вимог частин 3, 4 статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до вимог частини 1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі підлягають державній реєстрації.

Статтею 640 вказаного кодексу передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Наведені приписи цивільного законодавства місцевий господарський суд прийняв до уваги та врахував, що згідно рішення Керченського міського суду від 08.10.2007 право власності було зареєстроване за Котляровим В.Г. КРП "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" лише 18.01.2008, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т.1 а.с. 198).

Таким чином вбачається, що 01.12.2007 Котляров В.Г. не міг укладати договір оренди майна з КРП "КМБРТІ", а більш того укласти договір купівлі-продажу майна з ПП "Земельний актив" від 03.12.2007 р., оскільки не був його власником.

Аналогічні обставини виникли й під час укладання договору оренди майна між ПП "Земельний актив" та КРП "КМБРТІ" 02.01.2008, в той час як рішення Керченського міського суду від 18.01.2008 р. про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 03.12.2007 та визнання права власності на нерухоме майно за ПП "Земельний актив" зареєстровано КПР "КМБРТІ" лише 05.04.2008, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т.1 а.с. 201).

З наведеного, апеляційний господарський суд вважає необхідним зауважити, що реєстрацію права власності за Котляровим В.Г. та за ПП «Земельний актив» проводило саме КРП «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації", відповідач у дійсній справі. Отже, за переконанням суду, відповідачеві достеменно було відомо, що станом на 01.01.08 (дата закінчення договору оренди від 01.08.07) ані за Котляровим В.Г., ані за ПП «Земельний актив» право власності на спірний об'єкт у встановленому порядку зареєстровано не було, а тому доводи відповідача стосовно того, що він вважав власником майна іншу особу, а не позивача, є надуманими.

Рішення Керченського міського суду від 08.10.2007 у справі №2-3920/2007 було скасоване Апеляційним судом Автономної Республіки Крим 08.07.2008 р., а рішенням Керченського міського суду від 26.08.2009 р. Котлярову В.Г. відмовлено у задоволені позову про визнання дійсним договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна (т.2 а.с. 107-111).

Більш того, 29.11.2011 року Апеляційним судом Автономної Республіки Крим скасовано рішення Керченського міського суду від 18.01.2008 та додаткове рішення цього суду від 24.03.2008, на підставі яких було визнано право власності на спірне нерухоме майно за ПП "Земельний актив". Судом апеляційної інстанції було прийнято нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ПП "Земельний актив" про визнання договору дійсним та визнання права власності на спірне нерухоме майно було відмовлено у повному обсязі (т.2 а.с. 115-117).

Отже, враховуючи, що право на нерухоме майно, що було об'єктом договору оренди, укладеного сторонами по справі, неодноразово було предметом дослідження у різних судових справах, в яких в судовому порядку встановлювалося, що воно вибуло з власності ТОВ "ВТК "ВЛ-Комплект" не з його волі іншим шляхом, слід визнати, що МБРТІ були відомі ці обставини. Разом з тим, відповідач майно за актом приймання-передачі саме власнику приміщення - товариству "ВТК "ВЛ-Комплект" не повертав, посилаючись на наявність інших договорів оренди з іншими особами, які вважали себе власниками спірного приміщення.

Така поведінка МБРТІ, за переконанням суду, не може вважатися добросовісною, адже частиною 3 статті 509 ЦК України закріплено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 284, частини 7 статті 180 Господарського кодексу України строк дії договору визначений його істотною умовою. Саме з настанням певної визначеної дати закінчення договірних відносин законодавець передбачає певні зобов'язання орендаря: у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1 статті 785 ЦК України).

Враховуючи постійне відстоювання позивачем своїх прав на приміщення, яким фактично з серпня 2007 року користується відповідач, необхідно прийняти до уваги, що позовні вимоги ТОВ "ВТК "ВЛ-Комплект" про витребування майна з чужого незаконного володіння постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.01.2012 по справі № 5002-22/4244-2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2012 були задоволені, спірне нерухоме майно було витребуване від добросовісного набувача на користь позивача.

Вказаними судовими рішеннями було досліджено право власності ТОВ "ВТК "ВЛ-Комплект" на нерухоме майно, що перебувало в оренді у відповідача, та встановлено, що власником спірного майна є саме позивач.

Постановою Вищого господарського суду України, від 09.07.2012 у справі №5002-22/4244-2011 встановлено, що договори купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ "ВТК "ВЛ-Комплект" та Котляровим В.Г. від 10.08.2007, між Котляровим В.Г. та ПП "Земельний актив" від 03.12.2007 нотаріально не посвідчені та не пройшли державну реєстрацію, а відтак документально підтверджене право власності за ТОВ "ВТК "ВЛ-Комплект" на спірні приміщення та не переходило до Котлярова В.Г. та ПП "Земельний актив".

Відповідно до положень статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Як встановлено рішенням господарського суду АР Крим від 18.11.2011 р. у справі №5002-12/4005.1-2011, залишеним в силі постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 та ухвалою Вищого господарського суду України від 01.06.2012 р., дія договору оренди нерухомого майна, укладеного між сторонами по справі, закінчилася 01.01.2008 року (т.2 а.с. 103-105).

Тобто, вказаним судовим рішенням, яке набуло законної сили, встановлено, що дія договору оренди від 01.08.2007 закінчилася 01.01.2008 саме внаслідок закінчення строку договору на який він був укладений, а не внаслідок зміни власника майна.

Отже, після закінчення строку дії договору оренди, а саме з 01.01.2008 відповідач повинен був повернути майно за актом прийому-передачі.

Відповідно до п.2.3. Договору майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання акту прийому-передачі.

Однак, встановлено, що станом на дату звернення з даним позовом до суду відповідачем нерухоме майно по вул. Генерала Петрова, 37 в м. Керчі позивачу не повернуто.

Також, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 у справі №5002-12/4005.1-2011 встановлено, що КРП "Керченське МБРТІ" користувалося орендованим приміщенням у період після закінчення строку дії договору оренди та не сплачувало орендну плату.

Так, господарський суд першої інстанції правильно встановив, що нерухоме майно, яким наразі користується відповідач, належить на праві власності саме позивачеві, а тому усі зобов'язання, встановлені договором оренди для орендаря, у тому числі, щодо повернення майна після закінчення строку оренди, останній повинен виконувати саме по відношенню до власника орендованого майна, тобто ТОВ «ВТК «ВЛ-Комплект».

Стосовно доводів відповідача про сплату ним орендної плати спочатку Котлярову В.Г., а потім на користь ПП «Земельний актив», судова колегія зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися з позовними вимогами до зазначених осіб про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів. Стосовно доводів МБРТІ про дію договору оренди, за яким проводиться оплата, суд зазначає про хибність таких доводів з огляду на відсутність прав власності на вказане приміщення у інших, окрім позивача, осіб.

Виконуючи вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції (стаття 111-12 ГПК України), господарським судом першої інстанції на підставі належної правової оцінки встановлений факт наявності вини відповідача у виниклих спірних відносинах. З цим висновком погоджується суд апеляційної інстанції.

Судова колегія також вважає необхідним зазначити, що відповідачу було відомо про те, що право власності на майно зареєстроване саме за позивачем. Такі обставини підтверджуються претензією, спрямованою відповідачем Приватному підприємству «Земельний актив» вих. №3040 від 30.05.2011 (т. 1, а.с. 95), в якій він зазначає, що власником орендованого майна є саме товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «ВЛ-Комплект».

З огляду на всі вищезазначені обставини, факти, встановлені рішеннями господарських судів різних інстанцій, слід визнати, що вина відповідача у неповерненні орендованого майна власнику доведена у повному обсязі, а його посилання на відсутність факту порушення ним умов договору в частині повернення нерухомого майна є такими, що не узгоджуються з наданими доказами і встановленими судами обставинами.

Разом з тим, колегія судів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що належним чином встановивши юридичні факти та відповідні їм правовідносини, місцевий господарський суд невірно застосував до спірних правовідносин приписи статей 256, 257 Цивільного кодексу України (позовна давність), у зв'язку з чим оскаржене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі, про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності складає 3 роки. З огляду на те, що на думку суду, права позивача були порушені 01.01.2008 року, а з позовом до суду ТОВ «ВТК ВЛ-Комплект» звернулося лише у березні 2013 року, то загальний строк позовної давності є таким, що сплив.

Однак вказані висновки господарського суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Статтею 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до частини другої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до діючого законодавства та п.5.1.10 Договору сторін від 01.08.2007 року на орендаря покладений обов'язок повернути орендоване майно після припинення дії договору в належному стані.

Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Вказана норма передбачає відповідальність сторони за користування річчю після закінчення терміну дії договору з метою захисту орендодавця від можливих збитків від недобросовісної поведінки орендаря. Це надає позивачу можливість отримувати від відповідача подвійну орендну плату до моменту повернення майна.

При цьому позивач не позбавлений права звернутися із вимогою про стягнення неустойки за користування майном на підставі статті 785 Цивільного кодексу України за весь час прострочення його повернення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі.

Перебіг строку позовної давності для стягнення неустойки, визначеної статтею 785 Цивільного кодексу України починається саме з часу повернення орендованого майна власникові, в інакшому випадку, при обмеженні власника строками позовної давності, зводиться нанівець твердження законодавця стосовно права на стягнення неустойки за весь час користування річчю.

Крім того, необхідно розмежовувати природу правопорушень, відповідачем допущено порушення, що носить тривалий характер, а відповідно початковий момент перебігу позовної давності відкладається на весь час вчинення порушення, тобто з його початку та до кінця.

Відповідної правової позиції притримується також Верховний Суд України у своїх постановах від 18.04.2011р. у справі №3-33гс11 та від 26.12.2011р. у справі №3-140гс11, де зокрема визначено, що законодавством, регулюючим орендні правовідносини, встановлена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.

Оскільки, як вже зазначалось раніше, спірне нерухоме майно досі перебуває у користуванні відповідача, то строк позовної давності не є таким, що сплив, оскільки, в даному випадку, господарське правопорушення носить тривалий характер, а права позивача продовжують порушуватись.

Це підтверджується й судовими висновками, викладеними у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 року у справі №5002-12/4005.1-2011, де встановлено, що КРП «Керченське МБРТІ» користувалося орендованим приміщенням у період після закінчення строку дії договору оренди та не сплачувало орендної плати, отже зобов'язання відповідача у поверненні об'єкту оренди є дотепер не виконаним.

Таким чином, відмова суду у задоволенні позовних вимог по справі №5002-12/4005.1-2011 про стягнення грошових коштів з КРП «Керченське МБРТІ» на користь ТОВ «ВТК «ВЛ-Комплект» за користування майном була спричинена невірним визначенням позивачем природи стягуваних коштів як заборгованості. У той самий час, факт несплати за час користування приміщенням товариству «ВТК «ВЛ-Комплект» після припинення договору сторін, - відповідач не заперечує.

Отже, строк позовної давності на звернення до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки, передбаченої статтею 785 Цивільного кодексу України, не можливо визнати таким, що сплив, оскільки майно позивачеві дотепер не повернуто.

У відповідності до положень пункту 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення,

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Водночас у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

Ці роз'яснення місцевий господарський суд не врахував, і пославшись на норми цивільного законодавства щодо загального строку позовної давності, без врахування встановлених ним же обставин, дійшов помилкового висновку, відмовивши у задоволенні обґрунтованого позову.

Отже, судова колегія визнала обґрунтованими вимоги апеляційної скарги товариства «ВТК «ВЛ-Комплект», у зв'язку з чим скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню. Вимоги апеляційної скарги КРП «Керченське МБРТІ» підлягають частковому задоволенню, в частині вимог про скасування судового рішення. В частині вимог про зміну мотивів відмови у позові - вимоги скарги підлягають відхиленню.

З огляду на обґрунтованість підстав позову, судовою колегією перевірена правильність нарахування позивачем суми, заявленої до стягнення в розмірі 1488000,00 грн.

Так, враховуючи встановлену пунктом 3.1 договору орендну плату на місяць в розмірі 12000,00 грн, неустойка за місяць користування складає 24000,00 грн. Період (користування річчю за весь час прострочення) нарахування заявлений позивачем з 01 січня 2008 року по лютий 2013 року включно. Отже, за 62 місяці неповернення майна орендодавцю сума неустойки складає 1488000,00 грн (62 х 24000,00), що узгоджується з розрахунком суми позову.

Таким чином, вказана сума підлягає стягненню в судовому порядку з відповідача на користь позивача.

За правилами статті 49 ГПК України за рахунок іншої сторони позивачеві відшкодовуються витрати, пов'язані зі сплатою судового збору при зверненні з позовом до місцевого господарського суду та при зверненні до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект" задовольнити.

2. Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» задовольнити частково.

3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2013 року у справі № 901/922/13-г скасувати.

4. Прийняти у справі нове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «ВЛ-Комплект» задовольнити.

Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» (вул. Ген. Петрова, 37, м. Керч, 98300, ЄДРПОУ 32316022) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект" (вул. Севастопольське шосе, 2а, с. Чистеньке, Сімферопольський район, АР Крим, 97570, п/р 26001301014701 в ФАБ „Південий" м. Сімферополь) 1488000,00 грн (один мільйон чотириста вісімдесят вісім тисяч гривень) неустойки за час користування майном, 29760,00 грн судових витрат, пов'язаних зі зверненням з позовом, 14880,00 судових витрат, пов'язаних зі зверненням з апеляційною скаргою.

5. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя Ю.В. Борисова

Судді К.В. Волков

В.І. Гонтар

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект" (вул. Севастопольське шосе, 2а,Чистеньке, Сімферопольський р-н,97570)

2. Кримське республіканське підприємство "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" (вул. Ген. Петрова, 37,Керч,98300)