Постанова № 35937699, 10.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2013 року Справа № 904/637/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

секретар: Гаврилов О.М.

Представники сторін:

ліквідатор - Бабаніна М.П., призначена постановою господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2013р.;

скаржника - Никитенко Є.В., дов. № 15455/10/10-019 від 17.07.2013р.;

інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явились; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином (а.с.19-21, т.2);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2013 року по справі № 904/637/13-г

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Селтік», м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом (за ознаками ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»)

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2013 року у справі № 904/637/13-г (суддя Примак С.А.) за заявою Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю "Селтік", м.Дніпропетровськ про визнання останнього банкрутом було затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ТОВ "Селтік" м.Дніпропетровськ; ліквідовано юридичну особу ТОВ "Селтік" м.Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 32434279); провадження у справі припинено (а.с.236-237, т.1).

Вищевказану ухвалу господарського суду мотивовано в якості норм права ст.ст.22, 32, п.6 ст.40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 р.).

Не погодившись з вищевказаною ухвалою, її оскаржила в апеляційному порядку - Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, посилається на порушення господарським судом при її прийнятті норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2013 року та припинити провадження у справі, зокрема, з наступних підстав:

- господарським судом не прийнято до уваги, що ліквідатором не були надані до ДПІ документи фінансово-господарської діяльності, тому податкова інспекція не змогла провести позапланову перевірку та заявити додаткові грошові вимоги до банкрута;

- крім того, відповідно до Бази даних автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що у боржника наявні розбіжності по формуванню податкових зобов`язань з ПДВ, що фактично виражається в їх заниженні та несплаті коштів до бюджету;

- також господарський суд не звернув уваги на те, що боржником не був наданий проміжний ліквідаційний баланс до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська;

- господарським судом не вирішено питання щодо кредиторських вимог податкової інспекції в сумі 3067,95 грн., оскільки заяву з вимогами ліквідатор отримала 18.06.2013р., а в оскаржуваній ухвалі взагалі не вирішено питання щодо грошових вимог ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська до боржника, будь-які висновки стосовно цього відсутні, як і не було прийнято господарським судом будь-яких процесуальних документів.

Ліквідатор (арбітражний керуючий) Бабаніна М.П. у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваної ухвали вимогам закону, матеріалам, обставинам справи. В своїх поясненнях в судовому засіданні апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на те, що грошові вимоги ДПІ було розглянуто та їх було відхилено в зв»язку з пропуском місячного строку, передбаченого ч.5 ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.).

Враховуючи, що неявка усіх інших учасників судового процесу не перешкоджає розгляду справи по апеляційній скарзі по суті та останні не скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу (ст.96 ГПК України); апеляційний господарський суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги, який спливає, враховуючи факт належного сповіщення учасників судового процесу про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями, ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2013р., 26.11.2013р. (а.с.244, т.1, а.с.1-3, 7, 19, т.2) зі штампом канцелярії суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. № 28, то колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами ( ст.ст.75, 99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутніх представників скаржника, ліквідатора, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід скасувати на підставі п.3 ч.1 ст.104, з урахуванням повноважень апеляційної інстанції, передбачених ст.103 ГПК України, повернув справу на стадію ліквідації, виходячи з наступних підстав.

22.01.2013р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 904/637/13-г за заявою Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська до товариства з обмеженою відповідальністю «Селтік», м.Дніпропетровськ про визнання останнього банкрутом відповідно до процедури, передбаченої ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013р.) (а.с.1, т.1). Заява ініціюючого кредитора до боржника про порушення провадження у справі про банкрутство надійшла до господарського суду 17.01.2013р. (а.с.2, т.1), що підтверджується відмітками канцелярії господарського суду про прийняття заяви нарочно 17.01.2013р. у правому верхньому куті першого аркушу заяви.

При цьому ініціюючий кредитор в своїй заяві посилався на те, що ТОВ «Селтік» подало останню податкову звітність 20.10.2011р., що підтверджується листом ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 17.12.2012р. № 33366/18-313-3, а також наявністю кредиторських вимог до боржника в сумі 6289,23 грн., які складаються з 5594,27 грн. - суми несплачених страхових внесків (недоїмки) та 694,96 грн. - суми пені, що підтверджується довідкою-розрахунком станом на 10.01.2013р., вимогою про сплату боргу від 07.10.2011р. № Ю-190, постановою Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 19.10.2011р. про відкриття виконавчого провадження, постановою Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 14.12.2012р. про повернення виконавчого документу стягувачеві, оскільки боржник за адресою, зазначеною у виконавчому документі - м.Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул.Чкалова, 16 - не перебуває та відсутнє майно боржника на яке можливо звернути стягнення (а.с.13, 31-33, т.1).

Щодо права ініціювання в господарському суді справ про банкрутство на підставі ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.) органами Пенсійного фонду України з підстав неподання податкової звітності боржником протягом року до органів ДПІ, то на законність таких дій органами Пенсійного фонду наголошено в постанові Верховного суду України від 09.03.2010р. по справі № Б-48/90-09, яка долучена в ксерокопії до матеріалів справи.

Також ініціюючим кредитором до заяви та матеріалів справи надано засвідчену належним чином Довідку із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 04.10.2012р., згідно якої ТОВ «Селтік» зареєстровано 16.11.2004р. за адресою: м.Дніпропетровськ, Бабушкінський район, пров. Баженова, будинок 6 (запис № 1 (а.с.8, т.1)). 06.09.2011р. згідно з записом № 3 внесено інформацію щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу (а.с.8, т.1, на звороті). Зазначене також підтверджується оригіналом Довідки із ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданим на запит господарського суду станом на 01.02.2013р. (а.с.47-48, т.1).

05.02.2013 року постановою господарського суду Дніпропетровської області у цій справі було визнано ТОВ «Селтік» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на три місяці, до 05.05.2013р.; ліквідатором ТОВ «Селтік» призначено арбітражного керуючого Бабаніну М.П.; зобов`язано ліквідатора вчинити певні дії, а також було зобов`язано ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська надати господарському суду дані про рахунки , відкриті боржником та наявність податкового боргу (а.с.43-45, т.1). Постанову було надіслано 08.02.2013р., зокрема, ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, що підтверджується штампом канцелярії на звороті останнього аркушу постанови господарського суду. Але поштового повідомлення про отримання даної постанови податковою інспекцією матеріали справи не містять.

20.02.2013р. в газеті «Голос України» № 34 (5534) було надруковане оголошення про визнання боржника банкрутом (а.с.52, т.1).

21.02.2013р. листом № 2кр./0213-ув. ліквідатор повідомила податкову інспекцію про визнання боржника банкрутом, можливість подання заяви з грошовими вимогами до боржника та надання інформації згідно переліку, що підтверджується належним чином засвідченими ксерокопіями листа, опису вкладення в цінний лист та фіскального чеку від 22.02.2013р. (а.с.74, т.1, на звороті). Натомість, зазначений лист податковою інспекцією не було отримано, кореспонденція повернулась відправнику (а.с.78, т.1). Також листами від 27.04.2013р. № 2-ГНИ/04.13 та від 03.06.2013р. № 2кр/0613ДПІ ліквідатор повідомляла ДПІ у Бабушкінському районі про винесення 05.02.2013р. по цій справі постанови про визнання боржника банкрутом та просила надати певну інформацію (а.с.99-101, т.1). Факт отримання листа ліквідатора від 27.04.2013р. про визнання боржника банкрутом та відкриття по відношенню до нього ліквідаційної процедури підтверджується штампом ДПІ від 29.04.2013р. та підписом працівника (а.с.100, т.1). А, отже, фактично ДПІ було сповіщено належним чином про визнання боржника банкрутом в порядку ч.5 ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.) лише 29.04.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень ліквідатора ДПІ фактично звернулась до останнього з заявою про визнання кредиторських вимог 16.04.2013р., а до господарського суду 09.04.2013р. (а.с.2, том з грошовими вимогами), тобто, завчасно, тому строк, встановлений ч.5 ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на думку колегії суддів, не був пропущений.

03.04.2013р. ухвалою господарського суду по цій справі було задоволено клопотання ліквідатора арбітражного керуючого Бабаніної М.П. про витребування інформаційної довідки з Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, останню зобов`язано надати інформацію з реєстрів (а.с.59-60, т.1).

07.05.2013р. листом № 5с/0513-л. ліквідатор повідомила господарський суд про розгляд заяви з грошовими вимогами ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, які були відхилені в повному обсязі з тих підстав, що ДПІ було порушено строки, встановлені ч.5 ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р. (а.с.75-76, т.1)).

20.05.2013р., 18.06.2013р. ухвалами господарського суду Дніпропетровської області по цій справі було неодноразово продовжено строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора до 18.06.2013р., 01.08.2013р. (а.с.82, 116-117, т.1).

18.07.2013р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по цій справі було задоволено клопотання ліквідатора Бабаніної М.П.; зобов`язано ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська надати належним чином засвідчені акти опису згідно переліку та надати інформацію щодо осіб, яким передано майно банкрута на відповідальне зберігання (а.с.129-130, т.1).

Також, 18.07.2013р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було задоволено клопотання ліквідатора та зобов`язано АТ «Райффайзен банк Аваль» у м. Києві та м.Дніпропетровську, ПАТ КБ «ПриватБанк» надати інформацію про відкриті боржником рахунки (а.с.131-132, т.1).

31.07.2013р. до господарського суду надійшов звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс з додатком (а.с.133-198, т.1).

31.07.2013р., одночасно зі звітом, ліквідатором до господарського суду було подано клопотання про винесення господарським судом ухвали про закриття банківських рахунків боржника, оскільки ліквідатор не має можливості витратити 827,60 грн. на зазначену процедуру (а.с.196, т.1).

Ухвалами господарського суду від 01.08.2013р. розгляд звіту та вищезазначеного клопотання про закриття рахунків був призначений на 26.09.2013р. (а.с.202-203, 204-205, т.1).

26.09.2013р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по цій справі ліквідатору було відмовлено в задоволенні клопотання про закриття рахунків в судовому порядку (а.с.223-224, т.1).

26.09.2013р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по цій справі розгляд звіту був відкладений на 17.10.2013р.; від ліквідатора витребувані пояснення щодо розгляду грошових вимог ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська та інформації щодо стану рахунку № 26062050500096 в ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.226-227, т.1).

16.10.2013р. до господарського суду надійшли пояснення ліквідатора щодо розгляду грошових вимог податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, в яких ліквідатор звернула увагу суду на той факт, що вимоги в розмірі 21 603,36 грн. відхилені в повному обсязі, оскільки заявником пропущений строк, встановлений Законом для їх подання (а.с.228-229, т.1).

17.10.2013р. ухвалою господарського суду по цій справі було затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ТОВ «Селтік» м.Дніпропетровськ; ліквідовано юридичну особу - ТОВ «Селтік» (код ЄДРПОУ 32434279); провадження у справі припинено (а.с.236-237, т.1). При цьому зміст зазначеної ухвали взагалі не містить посилань на грошові вимоги ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська в сумі 21 603,36 грн. та результатів їх розгляду. Зазначена ухвала і є предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Абзацом 3 п.1-1 цих же Положень регламентовано, що положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Абзацом 7 п.40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. № 01-06/606/2013 передбачено, що норми нової редакції Закону у справах про банкрутство відсутнього боржника не застосовуються, оскільки процедура банкрутства такого боржника цією редакцією Закону не передбачена. Тому заява (заяви) про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, подана (подані) до 19.01.2013р., розглядаються за правилами попередньої редакції Закону.

Отже, провадження у даній справі було порушено на підставі ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.), відповідно до частини 1 якої у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Таким чином, зазначеною нормою була передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами порушення справи про визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема:

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України.

Відповідно до ст.93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та облік (в ред. ЗУ від 22.12.2011 року № 4223-VI).

Згідно зі ст.1 Закону України від 15.05.2003 року №755-1V «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, що діяла на час порушення провадження) місцезнаходження юридичної особи це - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частинами 1, 2 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 ЗУ від 15.05.2003р. № 755, №755-1V ( в редакції, що діяла на час прийняття ухвали про порушення провадження у справі) та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" (яка є чинною і на теперішній час, і на час порушення провадження у справі, визнання боржника банкрутом) передбачено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Ініціюючим кредитором до матеріалів справи додано оригінал довідки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 04.10.2012р. про те, що боржника було зареєстровано з 16.11.2004р.. за адресою: м.Дніпропетровськ, Бабушкінський район, пров. Баженова, будинок 6 ( а.с.8-9, т.1).

Також з наданої ініціюючим кредитором вищевказаної довідки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців вбачається, що на 06.09.2011р. місцезнаходженням боржника є м.Дніпропетровськ, Бабушкінський район, пров. Баженова, будинок 6 та 06.09.2011р. внесено інформацію щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу (а.с.8, т.1, на звороті). Отже, відповідно до вищенаведених доказів з моменту державної реєстрації та станом на 06.09.2011р. місцезнаходженням боржника була адреса: м.Дніпропетровськ, пров.Баженова, буд.6 в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська; згідно з даними ЄДР боржник взагалі не був зареєстрований за будь-якими іншими адресами місцезнаходження, так і не мав місцезнаходження за адресою: м.Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул.Чкалова, буд.16.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ініціюючим кредитором також належними доказами - довідкою ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 17.12.2012р. - підтверджено відсутність подання звітності до органів ДПІ, що свідчить про фактичне припинення підприємницької діяльності банкрута (а.с.10-12, т.1).

Частиною 1 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції ЗУ на день відкриття виконавчого провадження - 19.10.2011р. та яка залишилась незмінною і на день розгляду апеляційної скарги), передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Як вже зазначалось вище, поняття місцезнаходження надано в ст..93 Цивільного кодексу України. З наявних матеріалів справи не вбачається, що процедурі банкрутства по цій справі передувала процедура виконавчого провадження саме за місцезнаходженням боржника.

Відповідно до частин 1, 3, 6 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують; боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд; вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Частиною 2 ст.15 вищезазначеного Закону (в редакції до 19.01.2013р.) регламентовано, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Частиною 5 ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.) передбачено, що ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Отже, враховуючи особливості спрощеної процедури банкрутства за ознаками ст..52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.) обов`язок по виявленню усіх кредиторів покладено на ліквідатора. А виходячи із системного аналізу наведених норм права, колегія суддів вважає, що у випадку відхилення ліквідатором грошових вимог кредитора в процедурі банкрутства за ознаками ст.52 Закону господарський суд повинен був розглянути їх, про що прийняти відповідну ухвалу.

27.11.2013р. Дніпропетровським апеляційним господарським судом було направлено запит до господарського суду Дніпропетровської області щодо витребування всіх матеріалів по справі № 904/637/13-г, зокрема, грошових вимог ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська (а.с.8, т.2).

Як вбачається з матеріалів грошових вимог, заява кредитора надійшла до господарського суду 09.04.2013р. (а.с.2-22, тому грошових вимог). Ухвалою господарського суду від 10.04.2013р. її було прийнято до розгляду господарським судом без визначення дати судового засідання, зобов`язано ліквідатора здійснити розгляд цих вимог (а.с.1, тому грошових вимог). Як вже зазначалось вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що таке звернення з заявою з грошовими вимогами ДПІ здійснила завчасно.

Також, з матеріалів справи № 904/637/13-г про банкрутство ТОВ «Селтік», зокрема, з оскаржуваної ухвали від 17.10.2013р., яка підсумовує провадження у справі про банкрутство, вбачається, що господарським судом взагалі не вирішено питання щодо спірних вимог ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, оскільки а ні мотивувальна, а ні резолютивна частина оскаржуваної ухвали господарського суду таких висновків не містить. Також в матеріалах справи відсутні і будь-які процесуальні акти суду першої інстанції щодо розгляду вимог ДПІ до боржника.

Частиною 7 ст.30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.) передбачено, що ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

Всупереч зазначеним вимогам ліквідатором у даній справі не були закриті всі рахунки боржника, з посиланням на неможливість відшкодування витрачених коштів за рахунок боржника; так, не було закрито розрахунковий рахунок в АТ «Райффайзен банк Аваль» та три розрахункових рахунки в ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.196, т.1). На думку колегії суддів, невиконання цих вимог Закону не може бути прийнятим через посилання ліквідатора на відсутність грошових коштів на здійснення таких дій.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.) ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, аналізує фінансове становище банкрута, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Статтею 32 цього Закону регламентовано, що після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації), відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу, копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна, реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів, документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Колегія суддів зазначає, що ліквідатором в порушення вимог ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.) були неналежним чином виконані усі дії з належного завершення ліквідаційної процедури, зокрема, не закрито усі рахунки боржника. Також господарським судом безпідставно не було надано належну правову оцінку факту відхилення кредиторських вимог ДПІ ліквідатором, не було їх розглянуто, як спірні, з цього приводу не було прийнято жодного процесуального документу.

Таким чином, зазначені обставини та відсутність вищенаведених доказів на обґрунтування звіту дозволяють зробити висновок про те, що господарським судом передчасно затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника, припинено провадження у справі.

Також, при новому розгляді справи господарському суду слід з`ясувати чи здійснювалось виконавче провадження за місцезнаходженням боржника: м.Дніпропетровськ, Бабушкінський район, пров.Баженова, буд.6 згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оскільки ініціюючим кредитором в заяві про порушення справи вказана адреса місцезнаходження: м.Дніпропетровськ, вул..Володарського, 1, кВ.1, а виконавче провадження здійснювалось за іншою адресою: м.Дніпропетровськ, вул..Чкалова, 16; а, отже, вирішити питання чи мало місце опробування процедури банкрутства виконавчим провадженням згідно з ч.1 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження».

За цих обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала господарського суду - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2013 року у справі № 904/637/13-г - скасувати.

Матеріали справи направити на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Копію постанови направити до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції для вчинення відповідних записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно з законом.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.12.2013 року.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко