Рішення № 35937695, 10.12.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 грудня 2013 р.

Справа № 902/1537/13

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛИЦ" ( вул. Білопільський шлях, буд. 30/3, м. Суми, Сумська обл., 40009)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Могилів-Подільський молокозавод" ( вул. Пушкінська,146, м. Могилів-Подільський, Вінницької обл., 24000)

про стягнення 54208,21 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Резніченко Ю.В.

Представники

позивача : не з'явився

відповідача : Липовецький С.І.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов товариством з обмеженою відповідальністю "БЛИЦ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Могилів-Подільський молокозавод" про стягнення 54208,21 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 13.11.2013 року порушено провадження у справі № 902/1537/13 з призначенням судового засідання на 26.11.2013 року.

Ухвалою суду від 26.11.2013 року розгляд справи було відкладено на 10.12.2013 року, з об'єктивних причин.

В судове засідання 10.12.2013 року з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився. Разом з тим, від останнього 03.12.2013 року через канцелярію суду надійшла заява № 30 від 27.11.2013 року про зменшення позовних вимог, в якій зазначено, що ТОВ "Могилів-Подільський молокозавод" повністю сплатив ТОВ "БЛИЦ" суму основного боргу в розмірі 50 000,00 грн. що підтверджується випискою Сумського відділення Центральної філії ПАТ "Кредобанк" від 18.11.2013 року. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача 3419,17 грн. пені; 789,04 грн. 3% річних.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про зменшення позовних вимог судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

При цьому, варто зазначити, що пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року роз'яснено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Представник відповідача проти позову в частині нарахування штрафних санкцій заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

19.04.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 190401 ( далі договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити охолоджувач молока, що в подальшому буде іменуватися товар, в кількості і по цінам вказаним в додатку № 1 до даного договору, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.2.1. договору строк поставки : постачальник зобов'язаний передати товар покупцю протягом 5 робочих дні з моменту виконання покупцем п.5.1.1. даного договору.

Відповідно до п. 2.3. договору моментом поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до п.4.1. ціна ( вартість) кожної одиниці товару, згідно домовленості між сторонами, встановлюється в додатку № 1 до даного договору, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.5.1. договору оплата товару здійснюється наступним чином:

5.1.1. - 50% попередня оплата вартості товару, що складає 100 000,00 грн., сплачується покупцем протягом п'яти робочих днів з моменту підписання договору.

5.1.2. - 50% оплати вартості товару, що складає 100 000,00 грн. є сплачується покупцем протягом одного робочого дня з моменту поставки товару.

Відповідно до 5.1.3. договору загальна ціна даного договору становить 200 000,00 грн., в тому числі ПДВ 33333,33 грн.

Відповідно до п.7.1. договору у разі несвоєчасної оплати вартості товару згідно з п. 5.1. покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0.2% від вартості несвоєчасного оплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 11.1. даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 року але в будь якому випадку до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Згідно додатку №7 до договору поставки №190401 від 19.04.2013р. постачальник зобов'язаний передати, а покупець прийняти та оплатити згідно з умовами договору поставки № 190401 від 19.04.2013 року наступний товар: охолоджувач молока об'єм 1600 л. ( новий холодильний компресор Danfoss MT 36) з вартістю 200 000,00 грн. в тому рахунку ПДВ.

Позивачем були виконані умови договору в повному обсязі, поставлено охолоджувач молока об'єм 1600 л. з вартістю 200 000,00 грн., що підтверджується:

- видатковими накладними № 87 від 26.04.2013 року на суму 160 000,00 грн. в тому рахунку ПДВ, та № 94 від 29 квітня 2013 року на суму 40 000,00 грн. в тому рахунку ПДВ та довіреністю № 145 від 26.04.2013 року;

Відповідач розрахунки за поставлений товар здійснив частково, що підтверджується виписками банку, які наявні в матеріалах справи.

На момент подання позову до суду за відповідачем рахувався борг в сумі 50 000,00 грн. сума основного боргу та 3419,17 грн. пені; 789,04 грн. 3% річних нарахованих за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Разом з тим, товариством з обмеженою відповідальністю "Могилів-Подільський молокозавод" суму основного боргу в розмірі 50 000,00 грн. сплачино позивачу після подання позову до суду, що підтверджується випискою Сумського відділення Центральної філії ПАТ "Кредобанк" від 18.11.2013 року.

Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача 3419,17 грн. пені; 789,04 грн. 3% річних.

Суд задовольняючи позовні вимоги частково виходив з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору поставки № 190401 від 19.04.2013 року, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.5.1. договору оплата товару здійснюється наступним чином:

5.1.1. - 50% попередня оплата вартості товару, що складає 100 000,00 грн., сплачується покупцем протягом п'яти робочих днів з моменту підписання договору.

5.1.2. - 50% оплати вартості товару, що складає 100 000,00 грн. є сплачується покупцем протягом одного робочого дня з моменту поставки товару.

Як видно з матеріалів справи, відповідачем були порушені умови договору, а саме щодо розрахунків за поставлений товар, останній сплатив суму основного боргу, але з простроченням платежів згідно договору.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.7.1. договору у разі несвоєчасної оплати вартості товару згідно з п. 5.1. покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0.2% від вартості несвоєчасного оплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, позивачем в повному обсязі доведено вину відповідача, що підтверджено матеріалами справи.

Разом з тим, суд здійснивши перерахунок пені та 3 % річних (система ЛІГА:ЗАКОН), прийшов до висновку, що до задоволення підлягає 3419,17 грн. пені за період з 01.05.2013 року по 01.11.2013 року та 776,71 грн. 3% річних за період з 01.05.2013 року по 05.11.2013 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення штрафних санкцій, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягає задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст..49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Могилів-Подільський молокозавод" ( вул. Пушкінська,146, м. Могилів-Подільський, Вінницької обл., 24000, код ЄДРПОУ 34309986) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БЛИЦ" ( вул. Білопільський шлях, буд. 30/3, м. Суми, Сумська обл., 40009, код ЄДРПОУ 32778751) 3419,17 грн. пені та 776,71 грн. 3% річних, 1715,46 грн. судового збору.

В решті позову слід відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати позивачу.

Повне рішення складено 11 грудня 2013 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( вул. Білопільський шлях, буд. 30/3, м. Суми, Сумська обл., 40009)