Рішення № 35937584, 28.11.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1-й інстанції: Пивоварова Ю.О.,

Доповідач: Тимченко О.О.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Жданової В.С.,

суддів: Принцевської В.П, Тимченко О.О.,

при секретарі: Баранчикові Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 07 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2013 року звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 04.10.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір № DOXRRX87230176, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 785,19 грн., зі сплатою 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконував, в зв'язку з чим станом на 02.09.2013 року утворилась заборгованість розмірі 28 364,49 грн., із них : заборгованість за кредитом 1 014,91 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 9 461,07 грн., 272,96 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором 15 788,67 грн., штраф ( фіксована частина) 500 грн., штраф (процентна складова) 1 326,88 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 07 жовтня 2013 року у задоволені позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

З зазначеним рішенням не погодився позивач, приніс апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи та невідповідальність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції безпідставно застосував до даних правовідносин загальну позовну давність, посилаючись на пропущення позивачем строку позовної давності та не завалення клопотання про його поновлення, оскільки згідно п.5.5. Умов надання споживчого кредиту встановлено строк позовної давності тривалістю 5 років. Також суд першої інстанції помилково застосував до даних правовідносин Закон України «Про захист прав споживачів».

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повітки врученої адміністрацією Донецького слідчого ізолятору УДптС України в Донецькій області (а.с. 58-60).

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність відповідача, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо), яка мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, що 04.10.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DOXRRX87230176, згідно якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 2785,19 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 04.10.2008 року (а.с. 5-9).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № DOXRRX87230176 від 04.10.2007 року відповідач свої зобов'язання не виконав, що призвело до виникнення заборгованості по кредиту станом на 02.09.2013 року складає 28 364, 49 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом 1014,91 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 9461,07 грн., 272,96 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом,пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором 15788,67 грн., штраф (фіксована частина) 500 грн., штраф (процентна складова) 1326,88 грн. (а.с. 3).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 256, 257, 258, 261, 276 ЦК України , положень п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та зазначив, що до спірних правовідносин застосовується позовна давність, визначена Цивільним кодексом України, яка на час звернення ПАТ КБ «Приватбанк» в суд із даним позовом вже сплила.

Між тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, що передбачено ст. 257 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Зі матеріалів справи вбачається, що згідно анкети позичальника ОСОБА_2 ознайомився та згодний із умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» (Стандарт), які були надані йому у письмовій формі, своїм підписом підтвердив факт надання йому повної інформації про умови кредитування. Також заявив про згоду на те, що його заява про надання кредиту разом із запропонованими ПриватБанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») Стандарт), Тарифами складає між ним та Банком кредитно-заставний договір (а.с. 5-9).

Згідно з п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту («Розстрочка») (Стандарт), терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки (пені), штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років. З даним пунктом умов боржник погодився, про що свідчить його підпис на заяві та вказаний пункт недійсним не визнано.

До суду з зазначеним позовом банк звернувся 06 вересня 2013 року (відмітка календарного штемпеля поштового відділення зв'язку) (а.с.14)., тобто в межах п'ятирічного строку позовної давності.

Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та прийшов помилкового висновку про пропуск строку позовної давності.

У зв'язку із зазначеним рішення суду про відмову у задоволені позову з підстави пропуску позивачем строку позовної давності підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із матеріалів справи, отримавши 04.10.2007 року кредит, відповідач не виконував свої зобов'язання по погашенню заборгованості у зв'язку з чим станом на 02.09.2013 року утворилась заборгованість розмірі 28 364,49 грн., із них: заборгованість за кредитом 1 014,91 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 9 461,07 грн., 272,96 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором 15 788,67 грн., штраф (фіксована частина) 500 грн., штраф (процентна складова) 1 326,88 грн.

Відповідно до ч.1 ст.546 та ст.549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання ( п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Тобто, 5 років це позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу, а спеціальна позовна давність, яка визначена для цих правовідносин в один рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦП України), не може бути змінена за угодою сторін.

На підставі вищезазначених положень цивільного законодавства та дати звернення банку до суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені можуть бути задоволені тільки за період з 06.09.2012 року по 02.09.2013 року.

З виписки рахунку НОМЕР_2 відкритого на ім'я позичальника за період з 02.09.2012 року по 02.09.2013 року та пояснень представника позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції, вбачається що за вказаний період пеня банком не нараховувалася (а.с. 62).

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № DOXRRX87230176 від 04.10.2007 року станом 02.09.2013 року у розмірі 12 575,82 грн., яка складається із: заборгованість за кредитом 1 014,91 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 9 461,07 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом 272,96 грн., штраф (фіксована частина) 500 грн., штраф (процентна складова) 1 326,88 грн.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції, фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, невірне застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах, що в свою чергу призвело до поверхового та неправильного вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи з розміру задоволених позовних вимог та документально підтверджених судових витрат, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір сплачений за подачу позовної заяви у розмірі 229 грн. 40 коп., та сплачений за подачу апеляційної скарги у розмірі 114 грн. 70 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 07 жовтня 2013 року скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № DOXRRX87230176 від 04 жовтня 2007 року станом на 02 вересня 2013 року у загальному розмірі 12 575 ( дванадцять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) гривень 82 копійки, яка складається із: заборгованість за кредитом - 1014 гривень 91 копійок, заборгованість по процентам за користування кредитом - 9 461 гривня 07 копійок, заборгованість по комісії за користування кредитом - 272 гривні 96 копійок, штраф (фіксована частина) - 500 гривень, штраф (процентна складова) - 1 326 гривень 88 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір сплачений за подачу позовної заяви у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок та сплачений за подачу апеляційної скарги у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: