Ухвала суду № 35937573, 28.11.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції: Неженцева О.В.

Доповідач: Тимченко О.О.

Категорія 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Жданової В.С.,

суддів: Принцевської В.П., Тимченко О.О.,

при секретарі: Баранчикові Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 09 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 09 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, щомісяця аліменти в розмірі 500 грн. до закінчення дочкою ОСОБА_3, навчання у Національному університеті «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», починаючи з 05 червня 2013 року до 30 червня 2016 року. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 114 гривень 70 коп.

З зазначеним рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_1, принесла апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що ухвалюючи рішення про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання у розмірі 500 грн. щомісяця не дає можливість дитині продовжувати навчання та не забезпечує достатній рівень її життя. Крім того, поза увагою суду залишилась та обставина, що вона не веде підприємницьку діяльність та самостійно не має можливості належним чином утримувати доньку.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання вдруге не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про отримання судової повістки (а.с.73).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання вдруге не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить телефонограма № 1202 від 18.11.2013 року ( а.с. 70) .

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання вдруге не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про що свідчить телефонограма № 1201 від 18.11.2013 року ( а.с. 72) .

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав .

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 є батьком, а ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 яка досягла повнолітнього віку (а.с. 3-4). ОСОБА_3 є студенткою другого курсу групи «І», денного відділення Інституту підготовки кадрів для органів прокуратури України Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», зарахована на 1 курс контрактної форми навчання згідно наказу № 443-с від 25 серпня 2012 року, з терміном навчання з 01 вересня 2012 року по 30 червня 2015 року, за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр (а.с. 14-18). Відповідно до умов договору про навчання № 409/юр від 31 липня 2012 року, укладеного між ректором Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» та ОСОБА_1 за навчання в учбовому закладі ОСОБА_3 передбачається внесення загальної вартості освітньої послуги (договірна ціна), яка становить 77 600 грн. (оплата надання освітньої послуги повинна здійснюватися замовником щорічно у розмірі 19 400 грн. у строки та порядку, визначеному даним договором (а.с. 5). Оплата за другий курс навчання здійснено ОСОБА_1 17 липня 2013 року (а.с. 17). ОСОБА_3 знаходиться на утриманні своєї матері ОСОБА_1, потребує матеріальної допомоги на час навчання у вищому навчальному закладі. Відповідач ОСОБА_2 не працює. Знаходиться на податковому обліку з 25 липня 2006 року як фізична особа-підприємець , з 15 квітня 2013 року внесено рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності, згідно наданої підприємцем ліквідаційної податкової декларації платника єдиного податку за 2013 рік доходів не отримував за відомостями Центрально-міського відділення Макіївської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Донецькій області (а.с. 42). Згідно довідки державного реєстратора реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області від 20 вересня 2013 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомості відносно ОСОБА_2 у реєстрі відсутні (а.с. 43). ОСОБА_2 не перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області та пенсію не отримує (а.с. 48).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки, що продовжує навчання у розмірі 1500 грн., оскільки відповідач на даний час не працює, данні про його доходи відсутні, але оскільки відповідач визнає, що має можливість надавати допомогу у розмірі 500 грн., стягнув аліменти у зазначеному розмірі.

Такий висновок суду першої інстанції повністю відповідає обставинам справи і ґрунтується на вимогах матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (ч.3 ст.199 СК України).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.

Відповідно до ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

У відповідності до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

У зазначених нормах права законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умов, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

За таких обставин суд першої інстанції, з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, давши належну правову оцінку зібраним у справі доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та виходячи з положень ст. ст. 199, 200 СК України, обґрунтовано стягнув з відповідача 500 грн. щомісячно аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, а такий розмір визначений з урахування усіх фактичних обставин справи та не порушує права будь-якої зі сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачкою не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували можливості відповідача надавати повнолітній доньки матеріальної допомоги на час навчання у розмірі 1500 грн., тобто наявність достатніх та законних правових підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Інші докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляцій скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні, судом першої інстанції правильно встановлено характер правовідносин, вирішено спір з урахуванням конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів та з дотриманням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не належать до тих підстав, із якими процесуальним законодавством пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд на підставі ст.308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 09 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Судді: