Вирок № 35936570, 06.12.2013, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1130/13-к

Провадження № 1-кп/645/37/13

В И Р О К

Іменем України

06 грудня 2013 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Федорової О.В.

при секретарях судового засідання Ляховій І.Ю., Сєрковій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові кримінальне провадження № 645/1130/13-к за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого підсобним робочим у ЗАТ «Політен», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Шалімової О.М.

захисника обвинуваченого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_1,-

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_1 01.11.2012 року о 06 годині 45 хвилин керував власним технічно справним автомобілем «ЗАЗ-110307», державний номер НОМЕР_1, та рухався по підїзній автодорозі до проспекту Московського м. Харкова в напрямку вул. Ощепкова на території Фрунзенського району м. Харкова. Під час руху по вказаній дорозі, в районі перехрестя з вул. Ощепкова, ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п.1.5, 2.3 б), 16.11 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків» (п. 1.5); «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну» (п. 2.3. б)); «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху» (п. 16.11); дорожній знак 2.1 - «Надати дорогу», та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, який в цей час рухався праворуч по вул. Ощепкова зі сторони вул. Рибалка, після чого автомобіль «ВАЗ- 2108» виїхав за межі проїжджої частини, де стався наїзд на пішохода ОСОБА_4.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_4, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 2604-А/12 від 21.12.2012 року, спричинені тілесні ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеня тяжкості у вигляді перелому акромиального кінця лівої ключиці зі зміщенням, компресійного перелому 12 грудного хребця 2-3 ступеня, перелому 1-го поперекового хребця 1 ступеня.

Порушення обвинуваченим ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху, яке знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками, виразилося в тому, що він, керуючи автомобілем НОМЕР_3, проявив неуважність, проігнорував вимоги дорожнього знаку «Надати дорогу», виїхав на перехрестя нерівнозначних доріг по другорядній дорозі, не надав при цьому дорогу автомобілю «ВАЗ-2108» під керуванням ОСОБА_3, що наближався праворуч по головній дорозі та допустив з ним зіткнення, після чого трапився наїзд автомобілем «ВАЗ-2108» на пішохода ОСОБА_4, що спричинило вищевказані наслідки.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та наголосив, що вважає себе потерпілим у даній дорожньо-транспортній пригоді. Обвинувачений стверджує, що автомобіля НОМЕР_4, який рухався з права по головній дорозі по вул.. Ощепкова, який в подальшому скоїв з ним зіткнення на вищевказаному перехресті, він не бачив, та наголошує, що водій вказаного автомобіля рухався з великою швидкістю та є винним у даній дорожньо-транспортній пригоді.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 стверджує, що на Схемі ДТП /а.с. 9/, після її підписання обвинуваченим, була перенесена позначка № 3 «місце зіткнення зі слів обох водіїв», та наголошує, що при складанні цієї схеми вона була відмічена в іншому місці схеми.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 пояснила суду, що обставин дорожньо-транспортної пригоди вона не памятає, оскільки наїзд автомобіля на неї стався раптово, після чого вона одразу втратила свідомість.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його винність у скоєнні інкримінуємого правопорушення підтверджується зібраними доказами в їх сукупності, які не суперечать один одному.

Показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_3, який пояснив суду, що 01.11.2012 року близько 06 години 45 хвилин він рухався на своєму автомобілі з пасажиркою ОСОБА_5 по вул.. Ощепкова зі сторони вул.. Рибалка в напрямку просп. Московського м. Харкова зі швидкістю приблизно 40-45 км/год.. Перед перехрестям по напрямку руху його автомобіля, був встановлений дорожній знак «Головна дорога». Свідок стверджує, що підїжджаючи до вказаного перехрестя, він знизив швидкість свого автомобіля. Віїхавши на середину вказаного перехрестя, ОСОБА_3 відчув сильний удар в передню ліву частину автомобіля, після чого автомобіль втратив керування та його винесло праворуч на тротуар, внаслідок чого відбувся наїзд на пішохода, після чого автомобіль вдарився передньою частиною автомобіля в металеві ворота будівлі, що була розташована вздовж проїжджої частини, та зупинився. Після того, як ОСОБА_3 та його пасажирка вибралися з автомобіля, ОСОБА_3 викликав швидку допомогу, яка забрала потерпілу до лікарні.

На протилежній стороні дороги знаходився автомобіль «ЗАЗ 110307» д.з. АХ3173АС, який врізався в автомобіль ОСОБА_3, водій якого знаходився біля машини. До ОСОБА_3 та до потерпілої водій вказаного автомобіля не підходив.

Показаннями допитаної в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5, яка пояснила, що 01.11.2012 року близько сьомої години ранку вона їхала на пасажирському сидінні в автомобілі марки «ВАЗ-2108» під керуванням ОСОБА_3, який рухався по вул.. Ощепкова у м. Харкові, зі швидкістю близько 35-40 км/год. в напрямку просп.. Московського м. Харкова. Коли автомобіль виїхав на середину перехрестя, ОСОБА_5 побачила ліворуч автомобіль під керуванням обвинуваченого (марку автомобіля свідок не памятає), який рухався з великою швидкістю, внаслідок чого цей автомобіль вдарився в ліву частину автомобіля ОСОБА_3, після чого його винесло праворуч на тротуар, автомобіль вдарився в металеві ворота будівлі та зупинився. Після того, як водій допоміг їй вибратися з автомобіля, ОСОБА_5 усвідомила, що в результаті ДТП автомобіль, на якому вона рухалася з водієм, та який внаслідок удару відкинуло праворуч на тротуар, здійснив наїзд на пішохода. Водій ОСОБА_3 викликав по мобільному телефону швидку допомогу, яка забрала потерпілу до лікарні.

Автомобіль, який врізався в автомобіль ОСОБА_3, знаходився на протилежній стороні дороги.

Фактичними даними, які містяться в протоколі огляду дорожньо - транспортної пригоди від 01.11.2012 року та Схемою ДТП до нього, за змістом якого вбачається, що місце пригоди знаходиться в зоні дорожніх знаків, встановлених по ходу огляду, а саме: на підїзній автодорозі, яка проходить паралельно просп.. Московському, міститься знак «Уступи дорогу» /а.с. 6-9/.

Враховуючи, що обвинувачений на своєму автомобілі рухався саме по цій автомобільній дорозі, він мав дотримуватися вищевказаного дорожнього знаку

Висновком експерта № 2604-А/12 від 28.11.2012 року, згідно з яким встановлено, що у громадянки ОСОБА_4 мали місце наступні ушкодження: перелом акромиального кінця лівої ключиці зі зміщенням, компресійного перелому 12 грудного хребця 2-3 ступеня, перелому 1-го поперекового хребця 1 ступеня. Наступні ушкодження утворилися в результаті дії тупих твердих предметів, можливо, в умовах дорожньо - транспортної пригоди, на які вказано в постанові слідчого. Ушкодження, виявленні у громадянки ОСОБА_6 відносяться до середнього ступеню тяжкості по критерію тривалості розладу здоров'я /а.с. 26-27/.

Висновком експерта № 35/13 від 22.01.2013 року, згідно з яким в даній дорожній обстановці водій автомобіля ЗАЗ-110307 ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 16.11 і 33.2 (2.1) Правил дорожнього руху України; мав технічну можливість запобігти цій дорожньо-транспортній пригоді шляхом виконання вимог п.п. 16.11 і 33.2 (2.1) Правил дорожнього руху України; та в його діях вбачаються невідповідності вимогам п.п. 16.11 і 33.2 (2.1) Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору знаходилися в причинному звязку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди. Разом з цим, згідно з вказаним висновком експерта, в даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ-2108 ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України; з причин, вказаних в дослідницькій частині висновку, вирішити питання: «Чи мав водій ОСОБА_3 можливість уникнути ДТП, діючи згідно Правил дорожнього руху, та чи є в діях водія ОСОБА_3 невідповідності Правилам дорожнього руху, що знаходяться в причинному звязку з подією ДТП»,- з технічної точки зору не представляється можливим /а.с. 82-85/.

Разом з цим, суд критично ставиться до твердження обвинуваченого ОСОБА_1, що на на Схемі ДТП /а.с. 9/, після її підписання обвинуваченим, була перенесена позначка № 3 «місце зіткнення зі слів обох водіїв», оскільки жодного механічного втручання, чи виправлення вказаної позначки на Схемі не вбачається. Обидва водії в судовому засіданні підтвердили належність їм підписів на вказаній схемі. При цьому, ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив, що позначка № 3 «місце зіткнення зі слів обох водіїв» під час складення схеми на місці ДТП, була відображена на схемі саме на тому місці, де вона розташована на цей час, та спростував посилання обвинуваченого на перенесення цієї позначки на інше місце.

Крім того, за клопотанням обвинуваченого, судом було призначено у кримінальному провадженні додаткову авто-технічну експертизу, зокрема, з метою встановлення швидкості руху автомобілів «ЗАЗ 110307», державний номер НОМЕР_5 та «ВАЗ-2108» державний номер НОМЕР_6 перед зіткненням; встановлення відстані від місця зіткнення автомобіля «ВАЗ-2108» в момент початку руху через перехрестя автомобіля «ЗАЗ 110307». У дослідницькій частині висновку експерта № 609/13 від 14.10.2013 року встановлено, що швидкість руху транспортного засобу експертним шляхом встановлюється виходячи з довжини його слідів гальмування до зупинки та (або) відстані, на яку воно пересунулось до зупинки, виходячи з характеру його руху на цій ділянці шляху (рухалось накатом, пересувалось в зносі та ін.). Як слідує з протоколу огляду місця події від 01.11.2012 року та схеми до нього при огляді місця події не були зафіксовані сліди гальмування як автомобіля НОМЕР_7, так і автомобіля «ЗАЗ 110307» р.н. НОМЕР_1. Характер руху даних автомобілів після зіткнення (гальмували чи ні, якщо гальмували, то з якою ефективністю і т.д.) не відомий. Крім того, в експертній практиці відсутні науково-обгрунтовані та достаньо апробовані методики врахування кінетичної енергії, яка витрачається на деформації деталей, що виникають при зіткненні або контактуванні транспортних засобів з перешкодами. Враховуючи викладене вище, встановити швидкість руху автомобілів НОМЕР_7 та «ЗАЗ 110307» р.н. НОМЕР_1 перед зіткненням експертним шляхом не представляється можливим /том. ІІ а.с. 80-81/.

Разом з цим, з фактичних даних, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 15.01.2013 року за участю водія ОСОБА_3, а також в протоколі проведення слідчого експерименту від 15.01.2013 року за участю водія ОСОБА_1, вбачається, що ані автомобіль НОМЕР_7, ані автомобіль «ЗАЗ 110307» р.н. НОМЕР_1 не застосовували екстреного гальмування перед зіткненням /а.с. 73-75/.

Аналізуючи зібрані по кримінальному провадженні докази, суд приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєному кримінальному правопорушенні та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вирішуючи питання про міру покарання, яку необхідно призначити ОСОБА_1, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини вчинення злочину, дані про особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Обвинуваченим вчинено злочин, який згідно зі ст.. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра ОСОБА_1 не перебуває, раніше не судимий, за місцем роботи характеризується позитивно.

Обставин у відповідності зі ст. 66 КК України, які б пом'якшували покарання ОСОБА_1, не встановлено.

Обставин у відповідності до ст. 67 КК України, які б обтяжували покарання ОСОБА_1, не встановлено.

Згідно зі ст.. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

На підставі викладеного, враховуючи обставини справи, враховуючи дані про особу обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України. На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_1 покарання у вигляді двох років обмеження волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на один рік, але, з урахуванням обставин справи та особи винного, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливі без відбування покарання та вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст. 75 КК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати за залучення експерта під час досудового розслідування підлягають стягненню з обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 368, 370, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.

На підставі ч. 2, 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обовязки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (код ОКПО 25574728, р/р 31253272210487 в УДК в Харківській області, МФО 851011) судові витрати за проведення автотехнічної експертизи в сумі 588 грн. (пятсот вісімдесят вісім) гривень, та витрати за проведення додаткової автотехнічної експертизи в сумі 293,40 грн. (двісті девяносто три гривні сорок копійок).

Автомобіль «ЗАЗ 110307» р.н. НОМЕР_1, переданий на підставі розписки від 01.11.2012 року на зберігання ОСОБА_1, вважати повернутим обвинуваченому після набрання вироком законної сили.

Автомобіль «ВАЗ - 2108» р.н. НОМЕР_8, переданий на підставі розписки від 01.11.2012 року на зберігання ОСОБА_3, вважати повернутим йому після набрання вироком законної сили.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області, шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя О. В. Федорова