Рішення № 35934234, 08.11.2013, Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108

Справа № 270/5056/13-ц

Провадження № 2/270/1998/2013

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2013 рокум. Макіївка

Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого суддіКузнецова Р.О.

при секретаріЗиряновій Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Макіївці Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі предмету іпотеки у власність та стягнення судових витрат, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем зобов'язань відповідно до умов укладених договорів.

У позовній заяві зазначено, що 05 травня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір безпроцентної позики грошових коштів, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу гроші в сумі 220130 грн., а відповідач зі своєї сторони отримав та зобов'язався повернути позивачу таку ж суму грошей не пізніше 05 вересня 2010 року. Відповідач, який в повному обсязі отримав грошові кошти, про що свідчить його особистий підпис в договорі, не виконує взятих на себе зобов'язань та не повертає ОСОБА_2 позичені гроші. У забезпечення виконання зобов'язань по договору позики 26.08.2010 між позивачем та відповідачем був укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки належної відповідачу двокімнатної квартири загальною площею 45,50 кв.м, житловою площею 30.20 кв.м, яка розташована за адресою: м. Макіївка, вул. Сєдова, б. 37/59, кв. 10, що за умовами договору іменується як предмет іпотеки. Незважаючи на неодноразові звернення позивача до відповідача про добровільне виконання останнім своїх зобовязань за вказаним договором позики, відповідач до цього часу не повернув позивачу позичені грошові кошти.

Виходячи з наведеного, посилаючись на протиправність дій відповідача, якими суттєво порушуються законні права позикодавця, ОСОБА_1 просив суд в рахунок повного погашення заборгованості за договором позики від 05.05.2010 звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі предмета іпотеки у його власність, для чого надати право іпотекодержателю ОСОБА_1 подавати від свого імені заяви і одержувати усі необхідні документи та витяги з Державних реєстрів щодо обтяжень, реєстрації та набуття права власності на вказане нерухоме майно у КП «БТІ м. Макіївки», Реєстраційній службі Макіївського міського управління юстиції Донецької області, місцевих органах влади, інших установах та підприємствах усіх форм власності, а також стяшгути судовий збір.

Позивач, який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні. Підтримуючі позовні вимоги в повному обсязі, просив розглянути справу у його відсутності, про що надав письмову заяву (а.с.26).

Відповідач, який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, про що свідчить розписка про отримання ним судового виклику від 01.11.2013, не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, надав суду заяву, в якій визнав позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі та просив розглядати справу у його відсутність (а.с. 23, 25).

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) встановив наступне.

05 травня 2010 року позивач ОСОБА_1 (Позикодавець) і ОСОБА_2 (Позичальник) уклали договір позики грошових коштів б/н, за яким позикодавець передав у власність відповідача гроші в сумі 220130 грн., а позичальник ОСОБА_2 отримав та зобов'язався повернути позивачу таку ж саму суму грошей не пізніше 05 вересня 2010 року. Умовами договору повернення грошових коштів передбачалось також частинами, на підтвердження чого позивач повинен надавати відповідачу письмові розписки. За домовленістю сторін позика є безпроцентною (а.с. 3).

У забезпечення виконання зобов'язань за договором позики 26 серпня 2010 року позивач ОСОБА_1 уклав з відповідачем ОСОБА_2 договір іпотеки бн, за умовами якого забезпечуються всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з договору позики грошових коштів б/н від 05.05.2010 року (а.с. 5-6).

Як передбачено умовами договору іпотеки від 26 серпня 2010 року, відповідач ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язання за договором позики від 05 травня 2010 року передає у заставу (іпотеку) належне йому на праві особистої приватної власності нерухоме майно: двокімнатну квартиру загальною площею 45,50 кв. м., житловою площею 30,20 кв.м, яка розташована за адресою: м. Макіївка, вул. Сєдова, б. 37/59, кв. 10, що належить відповідачу на підставі договору дарування від 17.02.1995, зареєстрованого в КП «БТІ м. Макіївки» в березні 1995 року. Вказана квартира в подальшому без відповідного дозволу була перепланована відповідачем і рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 30.04.2010 за ОСОБА_2 було визнано право власності на переплановану квартиру, розташовану за вищевказаною адресою (а.с.27-28), яке зареєстровано в КП «БТІ м. Макіївки» 11.06.2010 в книзі №198 за №39834 (а.с. 29).

Судом встановлено, що договір позики грошових коштів укладений у письмовій формі, договір іпотеки в установленому порядку посвідчений нотаріально, обидва договори підписані особисто ОСОБА_1 і ОСОБА_2, зміст правочинів не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, і на підставі ст. 629 ЦК України ці договори є обов'язковим для виконання.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та обєктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно розяснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки спірні правовідносини виникли з приводу забезпечення виконання грошового зобовязання та звернення стягнення на предмет іпотеки, тому до таких правовідносин слід застосувати положення Цивільного кодексу України в частині, що регулює питання забезпечення виконання зобовязань, а також положення Закону України «Про іпотеку».

Приписами ч. 1ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позивальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмові від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що ОСОБА_1 повністю виконав умови договору позики і ОСОБА_2 отримав грошові кошти в сумі 220130 грн. під час підписання цього договору.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 порушуються умови укладеного договору зі своєчасного повернення суми позики, унаслідок чого утворився борг перед позивачем у сумі 220130 грн. Таким чином, суд визнає, що ОСОБА_2 в односторонньому порядку відмовився від належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором позики.

Положеннями ст.33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктами 4.1 та 4.5.3 договору іпотеки від 26.08.2010 передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобовязання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в один із зазначених способів, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

За таких обставин вимоги ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки належну відповідачу двокімнатну квартиру відповідають вимогам укладених договорів та законодавства.

У позовній заяві позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі предмета іпотеки у його власність, мотивуючи свої вимоги положеннями ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Як розяснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 39 своєї постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5, з урахуванням положень ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання. З урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Враховуючи, що договір іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі цього договору іпотеки, шляхом укладання договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», особисто іпотекодержателем або на підставі довіреності, виданої іпотекодавцем (п. 4.5.4 договору), суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки передбачені законом позасудові способи реалізації прав іпотекодержателя не виключають можливості захисту його права у судовому порядку при наявності такого застереження.

Більш того згідно з приписом ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За приписами частини 1 статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Отже з урахуванням задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 3441 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 88, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 204, 525, 572, 575, 589 Цивільного кодексу України, ст. 33, 37 Закону України «Про іпотеку», пунктом 2 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», пунктом 39 Постанови № 5 Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості в розмірі 220130 грн. за договором позики, укладеним 05 травня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, звернути стягнення на належну ОСОБА_2 двокімнатну квартиру загальною площею 45,50 кв. м., житловою площею 30,20 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки за укладеним 26 серпня 2010 року договором іпотеки та посвідченим приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3 за реєстровим номером 1930, шляхом надання ОСОБА_1 права подавати від свого імені заяви і одержувати усі необхідні документи та витяги з Державних реєстрів щодо обтяжень, реєстрації та набуття права власності на вказане нерухоме майно у комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації міста Макіївки», реєстраційній службі Макіївського міського управління юстиції Донецької області, місцевих органах влади, інших установах та підприємствах усіх форм власності.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 3, кв. 25, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 84/12 кв. 60, судовий збір в розмірі 3441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а у разі відсутності особи яка має право на апеляційне оскарження, протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя:Р.О. Кузнецов