Ухвала суду № 35933695, 09.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 р.Справа № 818/2691/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.

представників позивача Дмитренко В.В., Петренко Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. по справі № 818/2691/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумбуд"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання неузгодженими, протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ Сумбуд" звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому після поданих уточнень просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сумах:

-№ 0000682220/0/64805 від 14.12.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 337 316,85 грн.;

-№ 0000692220/0/64807 від 11.12.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) на загальну суму 439 978,5 грн., із них за основним платежем на суму 293 319 грн. та 146 659,5 грн. штрафні (фінансові) санкції;,

- визнати вказані податкові повідомлення-рішення неузгодженими та заборонити ДПІ в м. Сумах вносити до картки особового рахунку ПАТ "Сумбуд" інформацію щодо податкового боргу до набрання законної сили рішенням у справі.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 р. позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сумах № 0000682220/0/64805 від 14.12.2012 р. про збільшення ПАт "Сумбуд" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 337316,85 грн. та № 0000692220/0/64807 від 11.12.2012 р. про збільшення ПАТ "Сумбуд" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 439 978,50 грн., із них за основним платежем на суму 293319,00 грн. та 146659,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

ДПІ в м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі-відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано доводи податкового органу про безтоварність, нікчемність угод позивача, не взято до уваги акт про неможливість проведення зустрічної звірки, анулювання свідоцтва платника ПДВ третьої особи, що привело до невірного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Сумбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Єврофасад-М" за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт № 3363/2220/14017843 від 26.10.2012 р. (т.1, а.с. 158- 168)

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

- пп. 138.1 ст. 138 ст. 138 ПК України в результаті заниження позивачем податку на прибуток за 4 квартал 2011 р. у сумі 337 316,85 грн.

- п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201. ст. 201 ПК України, оскільки до суми податкового кредиту за листопад 2011 р. підприємством включено ПДВ в розмірі 293 319,00 грн. за нікчемними угодами, що в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків і не пов'язані з власною господарською діяльністю (т.1, а.с. 167зворот).

11.12.2012р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000692220/0/64807, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 439 978,50 грн. (основний платіж - 293 319 грн., штрафі санкції - 146 659,5 грн.) (т1., а.с.9).

14.12.2012 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000682220/0/64805, яким підприємству нараховано зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 337 316,85 грн. (т.1, а.с. 10).

Підставою нарахування позивачу зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток є висновок податкового органу про нікчемність договорів субпідряду та додаткових угод до них (договір № 12/1 від 06.09.2011 р., № 7 від 18.10.2011 р., № СД -1 від 10.06.2011 р., від 01.09.2011 р., укладених між ПАТ "Сумбуд" та ТОВ "Єврофасад-М" внаслідок їх невідповідності вимогам ст. 216 ЦК України, оскільки вказані договори не спричинюють реального настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави - дохідної частини державного бюджету.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкової перевірки про порушення позивачем вимог законодавства є необґрунтованими, тому податкові повідомлення рішення, винесенні на підставі таких висновків, підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивач (генпідрядник) та ТОВ "Єврофасад-М" (субпідрядник) укладено договори будівельного субпідряду:

№ 12/11 від 06.09.2011р. про виконання робіт на Випробувальній станції ПАС «Сумський завод) Насосенергомаш» (т.1, а.с. 44-46).

№ 7 від 18.10.2011 р. щодо добудови незавершеного об'єкту під пологовий будинок та дитячу поліклініку по вул. Семашка, 7 «а», у м. Конотоп (т.1, а.с. 50-52).

№ СД-1 від 10.06.2011 р. - роботи по зовнішньому опорядженню на об'єкті «Добудова науково-виробничого корпусу СумДУ (2 черга, пусковий комплекс) (т.1, а.с. 84-87)

б/н від 01.09.2011 р. - роботи на об'єкті: Добудова науково-виробничого корпусу СумДУ (ІІ пусковий комплекс) (т.1, а.с. 104-108).

Матеріали для виконання робіт згідно договорів забезпечено як генпідрядником - ПАТ "Сумбуд" так і субпідрядником - ТОВ "Єврофасад-М" за рахунок отриманих у вигляді авансу коштів від замовників.

На підтвердження реальності договорів позивачем, як до перевірки , так і до суду надано копії договорів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (т.1, а.с.47,52, 56, 88, 91, 94, 97, 100, 108, 112, 116, 119, 122), акти прийому виконаних робіт (т.1, а.с.48-49, 53-55, 57-59, 89-90, 92-93, 95-96, 98-99, 101-103, 109-111, 113-115, 117-118, 120-121, 123-126), графіки виконаних робіт (т.1, а.с.60-61), копії виконавчих схем фасадних робіт (т.1, 67-72), розрахунок витрат ТОВ "Єврофасад - М" (т.1, а.с.76), роздруківки фотознімків виконаних робіт (т.1, а.с.81-83, 127), локальні кошториси, оборотно-сальдові відомості. Також для огляду надано кошториси, які зважаючи на їх великий об'єм, не долучені до справи,проте досліджені судом.

На момент укладення та виконання договорів субпідряду позивач та його контрагент мали повну правосуб'єктність юридичної особи, що підтверджується довідкою ЄДРПОУ та свідоцтвом, були платниками ПДВ (т.1, а.с. 39, 40, 41).

ТОВ "Єврофасад - М" , контрагент позивача має ліцензію АВ № 513741 на виконання будівельних, монтажних та інших робіт (т.1, а.с. 42-43).

Суми податкових зобов'язань та інші податкові показники позивачем та його контрагентом відображено по податковому обліку, а саме, податкових деклараціях ПАТ "Сумбуд" та ТОВ "Єврофасад-М" з податку на додану вартість за листопад 2011 р., за жовтень 2011 р.(т.1, а.с.15-32).

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно із приписами абз.1 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні бухгалтерські документи по угодам надано відповідачу під час податкової перевірки, однак податковим органом не досліджувалися, оцінка відображенню операцій та реальності їх здійснення відповідачем надана без їх врахування.

Документи по господарським операціям позивача надано також суду, колегія суддів як і суд першої інстанції вважає, що вказані документи не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 Податкового кодексу України.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди підставою для її отримання.

Формування платником податків податкових зобов'язань та податкового кредиту на підставі документів, що відображають операції (об'єкт оподаткування), є правомірним, якщо податковий орган не доведе неправдивість, неналежність, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доказів фізичної відсутності робіт за договорами субпідряду в натурі, використання позивачем або його контрагентом цих робіт не за призначенням, несумісності робіт з напрямом господарської діяльності позивача або його контрагента суду не надано.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди не ґрунтуються на доказах, що підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту з ПДВ, або підтверджують неправильне формування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства.

Як встановлено судом, єдиною підставою нарахування позивачу зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток є висновок податкового органу про нікчемність договорів субпідряду та додаткових угод до них між ПАТ "Сумбуд" з ТОВ "Єврофасад-М" з посиланням на акт про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагенту позивача від 10.04.2012 р. № 22/2250/36898506/2, в якому зазначено про відсутність у контрагента позивача об'єктів оподаткування податком на додану вартість, в податковій звітності за листопад 2011 року та інші періоди ТОВ "Єврофасад-М" відображено податковий кредит по відносинам з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», якому 17.11.2011р. анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість, також відповідач посилається на дані системи автоматизованого співставлення показників ПДВ та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про неправильну оцінку судом першої інстанції вказаних доказів.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта і погоджується з судом першої інстанції, що вказані докази не доводять факту порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, і доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків. Оцінка документам первинної бухгалтерського обліку та податкової звітності позивача в межах перевірки позивача податковим органом не надавалася.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій між контрагентом та позивачем, оскільки за умови складення актів про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, і реальність господарських операції такого платника предметом перевірки не є.

Висновок відповідача про нікчемність договорів № 12/11від 06.09.11р., № 7 від 18.10.2011р., № СД-1 від 10.06.2011р., б/н від 01.09.2011р. ґрунтується виключно на висновках актів перевірок складених ДПІ у м. Сумах від 10.04.2012р. № 22/2250/36898506 .

Проте в даному випадку висновок одного суб'єкта права - ДПІ у місті Сумах щодо нікчемності певного правочину не можуть бути визнаний достатньою підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки нормами Закону України "Про державну податкову службу України" податкові органи не наділені виключною компетенцією на визнання правочинів нікчемним.

Жодних доказів про самостійне дослідження відповідачем обставин укладання договору спірних договорів, предмету даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів, відповідачем не надано.

Передбачена податковим законом відповідальність настає у випадку порушення платником податків правил формування податкових зобов'язань, звітування по податках. Таке порушення має бути доведене контролюючим органом. При цьому, негативні наслідки можуть бути застосовані лише до порушника, однак не до його контрагента, оскільки відповідальність має індивідуальний характер.

Податковий кодекс України не ставить право на законну податкову вигоду в залежність від отримання документального підтвердження реальності господарських операцій, податкових зобов'язань в межах податкових перевірок контрагентів платника податків.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договорів, контролюючим органом в акті перевірки позивача не зазначено, як і не надано судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом, визнані недійсними.

На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою станом на момент звірки не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодою із вказаним контрагентом у момент її укладення та виконання, оскільки господарські відносини між сторонами відбулися в часі раніше моменту звірки.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит і з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

Посилання ДПІ на відсутність у контрагента позивача об'єкта оподаткування податком на додану вартість, об'єктивних умов для виконання робіт за договорами субпідряду з позивачем не можна розцінювати як доказ фіктивності господарських операцій.

Так, обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування податкового кредиту в зв'язку з порушенням контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідачем не наведено доказів відсутності у контрагента позивача умов (власних або залучених) для виконання робіт за договорами будівельного субпідряду.

Позивачем надано документальне підтвердження реального виконання угод субпідряду.

Доводи апеляційної скарги про незаконність формування показників податкової звітності позивача, нереальність (нікчемність) договорів з посиланням на сумнівність відносин його безпосередніх контрагентів з третіми особами по ланцюгу є необґрунтованими, оскільки оцінку в межах податкової перевірки платника має бути надано лише відносинам безпосередніх сторін угоди, в якій такий платник податків є учасником.

Доводи податкового органу про сумнівність господарської діяльності контрагента позивача, наявність підстав вважати, що ТОВ "Єврофасад-М" здійснює операції, пов'язані з наданням податкової вигоди третім особам, тому як вказане ТОВ мало відносити з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», якому припинено статус платника податку на додану вартість, колегія суддів відхиляє.

Вказане не свідчать про недотримання позивачем вимог податкового законодавства при звітуванні та утриманні податків інших платежів на користь держави.

Негативні наслідки передбачені законом, у разі невиконання обов'язків платника податку щодо звітування настають лише для порушника, однак не його контрагента, оскільки відповідальність має індивідуальний характер.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість контрагента позивача у ланцюгу не впливає на право (обов'язок) позивача (покупця, замовника) відносити до складу податкового кредиту, коригувати зобов'язання по податкам, на суму сплаченого ПДВ при придбаних робіт Податковий кодекс України не ставить таке право в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентами у ланцюгу своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету, це ж стосується і статусу платника ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2-а-14158/11/2070 від 24.11.2011р., яка набрала законної сили , скасовано рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", та зобов'язано ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова поновити реєстрацію ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" як платника податку на додану вартість.

Протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі, в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Неврахування поданих на перевірку відповідачу первинних документів з підстави неможливості підтвердити їх зміст шляхом співставлення показників зі звітністю контрагента або, виходячи із інформації автоматизованих баз даних ДПС є недопустимим.

Посилання відповідача на дані автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань на рівні ДПА України, інших інформаційних систем ДПС, як про як на окремий доказ порушення позивачем податкового законодавства, колегія суддів не бере до уваги, оскільки дані вище наведених інформаційних систем не є належним доказом, з огляду на приписи ч. 4 ст. 72 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договору, контролюючим органом в акті перевірки не зазначено, судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом визнані недійсними судом обох інстанцій не надано. Доказів наявності умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагента позивача не наведено.

Податковий орган не вправі самостійно у позасудовий спосіб надавати оцінку господарського правочину на відповідність вимогам ЦК, ГК України (фіктивність, удаваність, нікчемність) та пов'язувати з такою оцінкою податкову (фінансову) відповідальність платника податків, оскільки вказане належить до виключеної компетенції суду відповідної юрисдикції.

Так само, підстав для позбавлення позивача права на податковий кредит, або донарахування йому зобов'язання податку на прибуток, крім відхилених судами обох інстанцій, відповідачем в акті перевірки не наведено.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що підстави для скасування постанови Сумського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. по справі № 818/2691/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 14.10.2013 р.