Постанова № 35933166, 09.12.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року справа № 823/3522/13-а

м. Черкаси

10 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Черкаського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення вартості навчання та компенсаційних витрат на щоденний міський проїзд,

ВСТАНОВИВ:

Черкаський міський центр зайнятості (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення вартості навчання та компенсаційних витрат на щоденний міський проїзд у сумі 2071 грн. 30 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, перебуваючи на обліку в Черкаському міському центрі зайнятості в статусі безробітного, в порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» припинив без поважних причин відвідування служби зайнятості. У зв'язку із вказаним порушенням, наказом № 603 від 25.07.2013 року, відповідача було зобов'язано повернути кошти виплачені як вартість професійного навчання в сумі 1596 грн. 30 коп. та компенсацію виплат на щоденний міський проїзд в сумі 475 грн. Оскільки відповідач вказані кошти добровільно не повернула, позивач звернувся до суду із позовом про їх стягнення.

Представник позивача надав суду заяву про підтримання позовних вимог в повному обсязі та прохання розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Відповідач до зали судового засідання не з'явилась, заперечення на позов не надавла, явку своїх представників на судовий розгляд справи не забезпечила, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

16.12.2011 року відповідач звернувлась до Черкаського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до якої ОСОБА_1 був наданий статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю.

29.10.2012 року відповідач звернулась до Черкаського міського центру зайнятості з заявою про направлення її на професійне навчання за професією «Кухар» в Черкаський кооперативний економіко-правовий коледж. Дане направлення було здійснено на підставі договору № 230012102900005 від 29 жовтня 2012 року, укладеного між Черкаським міським центром зайнятості та ОСОБА_1 (а.с. 8). Згідно корінця направлення на навчання від 29.10.2012 року № 230012102900005, з 29.10.2012р. по 24.04.2013р відповідача зараховано до складу навчальної групи № Кх-1.

В подальшому 10.12.2012р. ОСОБА_1 звернулася з заявою про відшкодування проїзду в міському транспорті до навчального закладу та у зворотньому напрамку у зв'язку із закінченням виплати допомоги по безробіттю. Дана виплата підтверджується звітами про використання коштів та маршрутними листами (а.с. 18-28).

Актом перевірки достовірності даних безробітних, розслідування страхових випадків від 25.07.2013р. № 109 було встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи на обліку в Черкаському міському центрі зайнятості з 16.12.2011р. відмовилась від працевлаштування після навчання у Черкаському економіко-правовому коледжі за професією «кухар». Також, у відповідності до висновків вказаного акту кошти, витрачені на професійне навчання в сумі 1596 грн. 30 коп. та кошти на компенсацію виплат за щоденний міський проїзд у сумі 475 грн. - підлягають поверненню. Дані суми коштів, які підлягають поверненню, підтверджуються розрахунками вартості професійного навчання безробітної (а.с. 15) та вказаними звітами про використання коштів, а також відомостями виплат ОСОБА_1 (а.с. 10).

Після закінчення навчання та отримання направлення на працевлаштування, відповідач до Черкаського міського центру зайнятості не зверталася, у зв'язку з чим, наказом від 25.07.2013р. № 603, зобов'язано ОСОБА_1 повернути кошти виплачені, як вартість професійного навчання та компенсаційних виплат на щоденний міський проїзд в сумі 2071 грн. 30 коп. у відповідності до ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

У зв'язку з виявленням факту невідвідування центру зайнятості понад тридцять календарних днів без поважної причини після закінчення встановленого строку відвідування з 03.08.2013 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», зобов'язано відповідача повернути на рахунок позивача кошти у сумі 2071 грн. 30 коп. протягом 15 календарних днів після отримання копії цього наказу.

Спеціальним законом, що визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000р. №1533-111 (далі - Закон №1533).

Відповідно до частини першої статті 7 вказаного Закону видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Відповідно до частини другої вказаної статті видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є: професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях; профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом організації громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;надання роботодавцям, які працевлаштовують громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону України "Про зайнятість населення", компенсації відповідно до статті 26 Закону України "Про зайнятість населення"; надання роботодавцям - суб'єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних, компенсації відповідно до статті 27 Закону України "Про зайнятість населення"; надання громадянам віком старше 45 років, страховий стаж яких становить не менше 15 років, ваучера для підтримання їх конкурентоспроможності шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності; інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

У разі необхідності для проходження професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації особа:

направляється до закладів охорони здоров'я для проходження попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до законодавства;

забезпечується місцем проживання на період проходження професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації та їй компенсуються витрати на проїзд до місця проходження навчання та у зворотному напрямку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Таким чином, фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних є соціальною послугою відповідно до Закону.

Частиною 3 статті 36 Закону України № 1533 визначено права та обов'язки застрахованих осіб, де зазначено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації. Якщо застрахована особа не здійснювала підприємницьку діяльність протягом шести календарних місяців з дня отримання допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності (за винятком обставин, що унеможливлюють провадження підприємницької діяльності), виплачена сума коштів вважається використаною нею не за призначенням та підлягає поверненню в порядку, установленому центральними органами виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, державної податкової політики за погодженням з правлінням Фонду.

Дана норма також кореспондована і в п. 3.1.2 договору № 230012102900005 від 29 жовтня 2012 року, яким передбачено, що у разі припинення навчання без поважних причин, або відмови працювати за професією (спеціальністю), набутою в результаті професійного навчання з громадянки стягується загальна сума витрат на професійне навчання, витрат на проїзд до місця навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання, витрат на проїзд до місця навчання і назад (включаючи оплату щоденного проїзду) та витрат на проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Також згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 34 Закону України №1533 фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Згідно з п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. N 307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за N 915/5136 зазначено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Стаття 8 Закону України № 1533-III зазначає, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається та їх обґрунтування.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1: 18000, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Черкаського міського центру зайнятості: 18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 330 (ідентифікаційний код 21367756) кошти виплачені на професійне навчання та компенсаційних витрат на щоденний міський проїзд у сумі 2071 (дві тисячі сімдесят одну) грн. 30 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Мишенко