Рішення № 35931438, 14.11.2013, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 185/7370/13-ц

14 листопада 2013 рокум. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючий - суддя Бабій С. О.

при секретарі - Сліпченко С. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, -

В С Т А Н О В И В:

15.07.2013 ОСОБА_2 підприємство Павлоградтеплоенерго звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просить стягнути з відповідача за спожиту теплову енергію 5944,60 гривень (п'ять тисяч дев'ятсот сорок чотири гривні 60 копійок).

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, надає населенню м. Павлограда, підприємствам, установам та організаціям теплову енергію для потреб опалення, у тому числі послуги по теплопостачанню були надані й в житлове приміщення відповідача: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Харківська, 106/187 . Однак, відповідач за фактично спожиту теплову енергію оплату позивачу не проводить, внаслідок чого за період з листопада 2004 року по травень 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 5944,60 гривень (п'ять тисяч дев'ятсот сорок чотири гривні 60 копійок).

Позивач про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, до суду не зявився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, наполягав на задоволенні позову.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги виробник послуг може бути їх виконавцем.

Суд доходить висновку, що позивач ОСОБА_2 підприємство "Павлоградтеплоенерго" є виробником та виконавцем послуг з централізованого опалення на території міста Павлоград Дніпропетровської області, а відповідач ОСОБА_1 є споживачем зазначених послуг.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно із ч. 1 ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Проаналізувавши матеріали справи суд доходить висновку, що між сторонами договір про надання послуг з централізованого теплопостачання не укладався, проте фактичне надання послуг позивачем відповідачу відбувалося у зазначений період, та законом не встановлена обовязкова недійсність таких правочинів у разі недодержання письмової форми, що свідчить про виникнення договірних правовідносин з надання послуг централізованого опалення між КП Павлоградтеплоенерго та ОСОБА_1.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 257, ст. 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, про необґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію, про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем, про сплив позовної давності.

На підставі вищевикладеного та ст. 19 Закону України Про теплопостачання, ст.ст. 1, 19, 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги, ст. ст 204, 215, 218, 257, 267, 526 Цивільного кодексу України та керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60 , 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" до ОСОБА_1, про стягнення боргу за спожиту теплову енергію відмовити повністю.

Судові витрати у справі віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С. О. Бабій