Рішення № 35931318, 25.11.2013, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/26489/13-ц

Провадження №2/0202/5609/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 листопада 2013 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючої судді Слюсар Л.П.

при секретарі Фісун К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про стягнення судових витрат та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у вересні 2012 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості на свою користь за кредитним договором № 04/08/568МК від 08.04.2008 року у розмірі 416037,50 грн.; з ПАТ «Акцент банк», ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на свою користь заборгованість у розмірі 10 000,00 грн., та з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на свою користь стягнути судовий збір.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2012 року позовна заява ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості була задоволена.

Ухвалою суду від 01 червня 2013 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.10.2012 року за позовною заявою ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості скасовано.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до договору № 04/08/568МК від 08.04.2008 року відповідач ОСОБА_2 отримав кредит 25000 дол. США зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 17,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.04.2013 року. Проте, в порушення умов договору ОСОБА_2 свої зобовязання належним чином не виконав, що стало підставою для звернення до суду.

Вимоги до відповідача ОСОБА_2, що випливають зі згаданого договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачами ПАТ Акцент-Банк договору поруки № 167 від 20.10.2010 року; договором поруки, укладеним з поручителем ОСОБА_3 у звязку з чим вони є солідарними відповідачами за предявленим до стягнення боргом.

При новому розгляді справи відповідач ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву до ПАТ КБ « ПриватБанк» про стягнення судових витрат та моральної шкоди, яка в подальшому нею неодноразово уточнювалася. В обґрунтування своїх позовних вимог посилаючись на те, що вона не має жодного відношення до кредиту громадянина ОСОБА_2 в ПАТ КБ « ПриватБанк». Про існування фіктивного договору поруки, оформленого невідомими особами на її імя вона дізналася в травні 2010 року, коли з її зарплатної карти безпідставно вираховувалися кошти на погашення невідомого їй кредиту. При зясуванні нею обставин щодо її відношення до вказаних кредитних зобовязань в ПАТ КБ « ПриватБанк» в травні 2010 року, а також після опитування її та надання нею пояснень службі безпеки банку, їй повідомили, що договір поруки № 04/08/568 МК від 08.04.2008 року, оформлений невідомими особами від її імені на виконання зобовязань за кредитним договором ОСОБА_2 визнано шахрайським і відвязано від даного кредитного договору. ПАТ КБ «ПриватБанк» визнав її непричетність до даної кредитної справи, що було підтверджено банком відповідними листами на її запит та довідками про відсутність зобовязань перед ним станом на 10.01.2011 року та 13.05.2013 року. Кременецьким районним судом Тернопільської області 21 червня 2011 року договір поруки №04/08/568 МК від 08.04.2008 року, оформлений від її імені невідомими особами на виконання зобовязань за кредитними договором ОСОБА_2 визнано недійсним та стягнено з ПАТ КБ « ПриватБанк» на її користь кошти, затрачені нею для зясування обставин та доказу її непричетності до зазначених кредитних зобовязань.

Отже, позивач в особі ПАТ КБ «Приватбанк», подаючи позовну заяву в 2012 році до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська, завідома умисно приховав факт її непричетності до вказаних кредитних зобовязань, надав суду неправдиву інформацію та ввів суд в оману, що за її відсутності на судовому засіданні призвело до винесення судом невірного рішення щодо її особи.

Через безпідставний щодо її особи судовий позов, нею понесені матеріальні витрати в звязку із судовим провадженням в розмірі 3870 грн. 93 коп., що підтверджується наданими квитками, довідками. Окрім того, ПАТ КБ «Приватбанк» по відношенню до її особи вже вдруге (попередні судові провадження в 2010-2011 роках) здійснено безпідставне створення незручностей в повсякденному житті , яке повязане із судовими провадженнями і полягає в безпідставному посяганні на її майно, заробітну плату, порушуючи її право на отримання шляхом накладання арештів, ухвалення судових рішень та виконавчих проваджень щодо її особи. Моральна шкода оцінена позивачкою в розмірі 5000 грн. Просила суд: стягнути із ПАТ КБ « ПриватБанк» на її користь судові витрати в розмірі 3870 грн.93 коп. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн., а всього 8870 грн. 93 коп.

07.10.2013 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява щодо залишення позовної заяви в частині заявлених позовних вимог до ОСОБА_3 без розгляду.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2013 року позовна заява ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний ОСОБА_4 « ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3 залишена без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в задоволені зустрічної позовної заяви просив суд відмовити.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги за зустрічним позовом підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Акцент-Банк» в судове засідання не зявився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Про причину неявки суд не повідомили.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_3, дослідивши письмові докази, вважає позовні вимоги за основним позовом такими, що не підлягають задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.04.2008 року між Закритим акціонерним товариством ОСОБА_4 «ПриватБанк» ( правонаступник Публічне акціонерне товариство ОСОБА_4 банк « ПриватБанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 04/08/568/ МК від 08.04.2008 року, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 отримав кредит 25 000 дол. США зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 17,00 % річних з кінцевим терміном повернення 08.04.2013 року.

Крім того зобовязання Позичальника, що випливали зі згаданого договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ПАТ А-Банк договору поруки № 167 від 20.10.2010 року, розмір відповідальності поручителя перед кредитором 10000 грн. (а.с.6).

Як вбачається із договору поруки № 04/08/568МК від 08.04.2008 року укладеного між ПАТ КБ « ПриватБанк» і ОСОБА_3 були забезпечені зобовязання Позичальника ОСОБА_5 за кредитним договором від 08 квітня 2008 року № 04/08/568/МК.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 червня 2011 року визнано недійсним договір поруки №04/08/568МК від 08 квітня 2008 року, укладений 08 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк». Рішення набрало законної сили ( а.с. 48-49).

Відповідно до листа ПАТ КБ « ПриватБанк» від 15.03.2011 року №30.1.0.0/2 -110303/833 за результатами перевірки проведеної спеціалістами служби Безпеки ПАТ КБ « ПриватБанк» встановлено, що договір поруки №04/08/568 МК від 08.04.2008 року було оформлено іншою особою, а не ОСОБА_3 ( а.с. 46,47). Згідно до довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 11.01.2011 року №20.1.0.0.0/7-89 ОСОБА_3 позичкової заборгованості на 10.01.2011 року у ПриватБанку не має ( а.с.45).

Згідно до Довідки ПАТ КБ « ПриватБанк» від 13.05.2013 року №588687 ОСОБА_3 станом на 13.05.2013 року заборгованості перед КБ « Приватбанк» не має ( а.с.52).

Через безпідставно заявлений ПАТ КБ « ПриватБанк» позов до ОСОБА_3, нею понесені матеріальні витрати у звязку з судовим провадженням в розмірі 3870 грн. 93 коп., а саме: на пальне для заправки автомобіля з Рівного в Кременець та в зворотному напрямку 08.05.2013 року для отримання копії виконавчого листа в відділі державної виконавчої служби Кременецького районного управління юстиції Тернопільської області (відстань Рівне-Кременець 100 км) - 136,00 грн. ; на квитки до м. Дніпропетровська для отримання копії заочного рішення та ознайомлення з матеріалами справи 14.05 та 15.05.2013р: 571,78 грн., ( із них: Рівне - Київ 120 грн., Київ-Дніпропетровськ 86,24 грн., Дніпропетровськ-Київ - 245,54 грн., Київ-Рівне - 120 грн.); на квитки до м. Дніпропетровська на судовий розгляд 10.07.2013, 11.07.2013: 615,31 грн., ( із них: Рівне-Київ 120 грн. (квиток заброньовано), Київ-Дніпропетровськ 134,62 грн., Дніпропетровськ-Київ 234,69 грн., Київ-Рівне 120 грн.(квиток заброньовано) + 6,00 грн. за послуги сервісного центру з продажу залізничних квитків); фінансові втрати в заробітній платі за 14.05.2013р. та 15.05.2013р. в звязку із неможливістю працювати за основним місцем роботи, оскільки потрібно було терміново їхати в м. Дніпропетровськ для отримання копії рішення суду, ознайомлення з матеріалами справи та подання заяв, (що змусило її подавати заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати на цей період) 762,12 грн.; витрати на сплату судового збору щодо розгляду заяви про перегляд заочного рішення Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська -114,70 грн.+12 грн. за послуги банку; витрати на сплату судового збору щодо розгляду зустрічного позову Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська 229,40 грн. Додатково витрачено на квитки до м. Дніпропетровська на судовий розгляд справи по суті 04.10.2013 року: квиток на проїзд автобусом Рівне-Тернопіль 03.10.2013 року 59,90 грн.; квиток на проїзд потягом Тернопіль Дніпропетровськ 03.10.2013 року -103,78 грн.; квиток зворотному напряму Дніпропетровськ Київ 04.10.2013 року -248,84 грн.; квиток на проїзд в маршрутному таксі Київ Рівне 04.10.2013 року -120 грн.; фінансові втрати в заробітній платі за 04.10.2013 року у звязку із неможливістю працювати за основним місцем роботи, оскільки потрібно їхати в м. Дніпропетровськ на судовий розгляд -296,06 грн. Крім того додаткові витрати на судове засідання та в зворотному напрямку на 25.11.2013 року: квиток на проїзд маршрутним таксі Рівне-Київ 24.11.2013 року -120,00 грн.; квиток на проїзд потягом Київ Дніпропетровськ 24.11.2013 року -131,65 грн.; квиток в зворотному напрямку Дніпропетровськ - Київ 25.11.2013 року -229,39 грн.; квиток на проїзд маршрутним таксі Київ Рівне 25.11.2013 -120,00 грн., що підтверджується квитками, копіями фінансових чеків, довідками.

Згідно зі статтею 85 ЦПК України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток, що обчислюється пропорційно розміру середньомісячного заробітку.

Виходячи із вищевикладеного позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення понесених нею судових витрат знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, законні та підлягають задоволенню.

Що стосується спричинення моральної шкоди, то суд також погоджується із доводами позивачки щодо неправомірних дії позивача ПАТ КБ « ПриватБанк» та її моральних переживаннях. Так, ПАТ КБ «Приватбанк» знаючи про недійсність договору поруки по відношенню до ОСОБА_3 вже вдруге (попередні судові провадження в 2010-2011 роках) здійснив безпідставне створення незручностей в повсякденному її житті, яке повязане із судовими провадженнями і полягає в безпідставному посяганні на її майно, заробітну плату, порушуючи її право на отримання шляхом накладання арештів, ухвалення судових рішень та виконавчих проваджень щодо її особи. Як вказала позивачка вона працює на посаді заступника головного лікаря з медичної частини КЗ « Рівненська обласна дитяча лікарня», надходження виконавчих листів до бухгалтерії установи породжує різні плітки та обговорюється співробітниками, що принижує її честь та гідність.

Діями відповідача створено також незручності у повсякденному житті позивачки у звязку з розглядом справ в суді та витрат на проїзд транспортними засобами.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення його прав.

Підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно ст. 1167 ЦК України є завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. законні та підлягають задоволенню.

Як вказав представник позивача у звязку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2 умов договору № 04/08/568МК від 08.04.2008 року заборгованість за ним станом на 11.07.2012 р. склала 53301,33 дол. США, що еквівалентно складає 426037,50 грн., в тому числі 22793,53 дол. США заборгованість за кредитом; 1573,09 дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом; 9366,76 дол. США пеня за несвоєчасне виконання зобовязань; 31,28 дол. США штраф (фіксована частина); 2536,67 дол. США штраф (процентна ставка).

Згідно ст. 1054 ЦК України, обовязком Позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 549, 611 ЦК України однією із форм відповідальності за порушення зобовязання є сплата неустойки.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до вимог ч.3 ст.10 , ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.57 ЦПК України визначено, що докази це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно 08.04.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір 04/08/468/МК, відповідно до якого останній отримав кредит розмірі 25000 дол. США, що підтверджується копією ордеру на отримання готівки, однак як вказала ОСОБА_3, позивачем за основним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» в 2010-2011 роках подавались до суду позовні заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором 04/08/568/МК від 08.04.2008 року укладеним між ними та ОСОБА_2, ухвалювалися судові рішення по справах і здійснювалося стягнення заборгованості, однак ПАТ КБ « ПриватБанк» не надано суду жодного доказу, що наявності чи відсутності рішень судів та їх виконання чи не виконання на сьогодні, а тому суд позбавлений можливості щодо зясування фактичних обставин справи та визначення розміру заборгованості ОСОБА_2, а тому не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» в цілому.

Відповідно до ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Керуючись: ст.ст.8,11 Закону України « Про захист прав споживачів», ст. ст. 23, 526, 530, 553, 554,559,610, 625,1050, 1054,1166,1167 ЦК України, ст.ст.3,7 11,15,27, 30, 60, 61, 84,85, 88, 169, 212-215 ЦПК України , суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299 рах. № 64993919400001 на користь ОСОБА_3 (03194, Тернопільська область, м. Рівне вул. Поліщука, буд.11, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 понесені нею судові витрати по справі в розмірі 3870 грн.93 коп. та 5000 гривень моральної шкоди, а всього 8870 грн.93 коп. ( Вісім тисяч вісімсот сімдесяти гривень 93 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.П. Слюсар