Ухвала суду № 35929961, 06.12.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 733/2059/13-ц Провадження № 22-ц/795/2676/2013 Головуючий у I інстанції -Карапиш Т.В. Доповідач - Шевченко В. М.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШевченка В.М.суддів:Скрипки А.А.,Лакізи Г.П.при секретарі:Руденко О.М.за участю:ОСОБА_5 та її представника- адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ічнянського районного управління юстиції Єдемченка Володимира Вікторовича на ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2013 року у справі за скаргою ОСОБА_5 на бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Ічнянського районного управління юстиції Єдемченка Володимира Вікторовича у виконавчому провадженні,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі Головний державний виконавець відділу ДВС Ічнянського районного управління юстиції, посилаючись на незаконність ухвали Ічнянського районного суду від 31 жовтня 2013 року просить скасувати зазначену ухвалу та відмовити повністю ОСОБА_5 в задоволенні заявлених нею вимог.

В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що 4 липня 2013 року ним було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, і того ж дня копії постанови були надіслані до Ічнянського районного суду та ОСОБА_5, ОСОБА_8 Той факт, що постанови були надіслані сторонам виконавчого провадження та до суду підтверджуються записом (вихідний номер) у книзі реєстрації вихідної кореспонденції відділу державної виконавчої служби Ічнянського районного управління юстиції за №3586 від 04.07.2013 року.

Крім того, доказом того, що постанова про відновлення виконавчого провадження передавалась до Ічнянського районного суду є відмітка у розносній книзі відділу державної виконавчої служби та підпис працівника суду про отримання постанови.

Апелянт зазначає, що хоча у своїй скарзі ОСОБА_5 і просить державного виконавця виконати вимоги ч.3 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» та направити до суду копії постановипро відновлення виконавчого провадження від 04.07.2013 року, однак вказана вимога була виконана державним виконавцем ще 05 липня 2013 року. Незважаючи на наявні докази, суд з невідомих причин поставив під сумнів те, чи саме постанова про відновлення виконавчого провадження за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8 була передана до суду.

Також апелянт зазначає, що судом необгрунтовано прийнято рішення про стягнення з відділу ДВС Ічнянського районного управління юстиції витрати на надання юридичної допомоги у розмірі 1600 грн., на користь ОСОБА_5

Ухвалою Ічнянського районного суд від 31 жовтня 2013 року скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні задоволено.

Визнано незаконною бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Ічнянського районного управління юстиції в Чернігівській області Єдемченка В.В. у виконавчому провадженні №326/12746 про зобов'язання ОСОБА_8 провести суміжну межу, яка розділяє земельні ділянки, що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у відповідність з генеральним планом.

Скасовано постанову державного виконавця відділу ДВС Ічнянського районного управління юстиції Єдемченка В.В. про закінчення виконавчого провадження від 08.10. 2013 року, де стягувачем являється ОСОБА_5, боржником- ОСОБА_8

Зобов'язано державного виконавця відділу ДВС Ічнянського районного управління юстиції Єдемченка В.В. виконати вимоги ч.3 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» та надіслати до суду копію постанови про відновлення виконавчого провадження№32612746, де стягувачем являється ОСОБА_5 для виконання судом вимог ч.4 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» , для повернення виконавчого листа до виконання та поновити строки пред'явлення виконавчого провадження до виконання.

Стягнуто з відділу ДВС Ічнянського районного управління юстиції на користь ОСОБА_5 витрати за надання юридичної допомоги в розмірі 1600 грн.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_5 та її представника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процессуального права, тому необхідно скаргу відхилити з таких підстав.

Визнаючи за результатами розгляду справи, оскаржувану бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Ічнянського районного управління юстиції незаконною, зобов'язавши державного виконавця усунути порушені права заявниці ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того що, постанова державного виконавця від 04.07.2013 року про відновлення виконавчого провадження за №32612746 до суду не надходила, а тому суд не мав можливості виконати вимоги ч.4ст.51 Закону «Про виконавче провадження» і не повернув виконавчий лист до ВДВС Ічнянського РУЮ. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

Виходячи з положень ст. 14 ЦПК України принципом цивільного судочинства є обов'язковість і виконуваність рішення суду. Крім того, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, виконавчий лист №2507/209/2012 виданий Ічнянським районним судом 10.04.2012 року про зобов'язання ОСОБА_8 привести суміжну межу, яка розділяє земельні ділянки , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у відповідність із генеральним планами, шляхом перенесення огорожі.

У зв'язку з визнанням Ічнянським районним судом 20.06. 2013 року незаконною ухвали державного виконавця від 26.04.2013 року про закінчення виконавчого провадження, головним державним виконавцем 04.07.2013 року була винесена постанова про відновлення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2507/209 2012 виданого 10.05.2012 року Ічнянським районним судом.

Згідно з ч.3ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» копія постанови про відновлення виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий лист.

Відповідно до правил п.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній,господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З'ясовуючи обставини що мають значення для справи,і зокрема дотримання державним виконавцем положень ч.3ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» щодо необхідності державному виконавцеві надсилати до суду копію постанови про відновлення виконавчого провадження, суд першої інстанції зазначив, що зазначена постанова про відновлення виконавчого провадження від 04.07 2013 року до суду не направлялась,і ця обставина вже була встановлена ухвалою Ічнянського районного суду від 15 серпня 2013 року, яка набрала законної сили. Зазначена обставина, ненадходження від державного виконавця до суду інформації про відновлення виконавчого провадження зазначена також, в Ухвалі апеляційного суду Чернігівської області від 11 жовтня 2013 року.

Крім того суд першої інстанції проводячи повноту дослідження всіх матеріалів справи, як на доказ не надсилання державним виконавцем до суду копії зазначеної постанови від 04.07.2013 року, послався також на довідку на ас.48 де зазначено що, до канцелярії Ічнянського районного суду постанова про відновлення виконавчого провадження по виконавчому листу №2507/2092012від 10.05 2012 року не надходила і по реєстрації у вхідній кореспонденції суду не зареєстрована.

Таким чином, оскільки, обставина надіслання державним виконавцем копії постанови про відновлення виконавчого провадження від 04.07.2013 року вже була предметом судового розгляду, і ухвалою Ічнянського районного суду від 15 серпня 2013 року, вже було встановлено, що дана постанова до суду державним виконавцем не надсилалась, тому є безпідставними оспорення зазначеного факту, який є преюдиційним, державним виконавцем бездіяльність якого оскаржується в даному процесі.

Оскільки тривалий час рішення суду на користь ОСОБА_5, не було виконане, що є порушенням статті 30 Закону «Про виконавче провадження» (строки здійснення виконавчого провадження), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про те, що державний виконавець своєчасно не здійснив усіх передбачених законом дій щодо примусового виконання рішення суду, визнавши незаконною бездіяльність державного виконавця . При цьому надані суду докази оцінені відповідно до вимог статей 58,59,212 ЦПК України.

Виносячи ухвалу про задоволення скарги, суд у резолютивній частині обгрунтвано, у відповідності із правилами ч.2ст.387 ЦПК України, визнавши незаконною бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Ічнянського районного управління юстиції, у виконавчому провадженні№32612746, скасував постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 08 жовтня 2013 року, зобов'язавши державного виконавця виконати вимоги ч.3 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» та надіслати до суду копію постанови про відновлення виконавчого провадження, де стягувачем є ОСОБА_5, для виконання судом вимог ч.4 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження».

Виходячи із правил ст. 388 ЦПК судові витрати пов'язані із розглядом скарги, покладаються судом на відділ державної виконавчої служби , якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Вирішуючи питання про присудження витрат, пов'язаних із оплатою правової допомоги , до якої включаються витрати на оплату праці адвоката, суд першої інстанції виходячи із укладеного ОСОБА_5 договору про надання їй правової допомоги адвокатом ОСОБА_6.(а.с.7), та документу(розрахункова квитанція), що свідчить про оплату праці адвоката, обґрунтовано стягнув з ВДВС Ічнянського РУЮ на користь ОСОБА_5 компенсації витрат на правову допомогу в розмірі 1600 грн.

При цьому зважаючи на вищенаведене, апеляційний суд не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що без достатніх доказів було прийнято рішення про стягнення з ВДВС витрат за надання правової допомоги на користь ОСОБА_5 Оскільки, на підтвердження складу та розміру витрат заявницею надано до суду договір про надання правової допомоги, розрахункову квитанцію. Враховуючи, що наявна в матеріалах справи розрахункова квитанція (а.с.15), у відповідності із Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є документом, який підтверджує факт продажу надання послуг, містить всі необхідні реквізити для ідентифікації платника, номер судового провадження, договору про надання правової допомоги, апеляційний суд вважає, що зазначена квитанція є належним фінансовим документом, який підтверджує факт сплати ОСОБА_5 судових витрат за участь адвоката у розгляді справи.

Під час визначення розміру компенсації витрат пов'язаних з правовою допомогою адвоката, суд першої інстанції врахував положення Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та кримінальних справах», і зокрема враховувалось відповідність понесених ОСОБА_5 витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає що, ухвала суду першої інстанції відповідає матеріалам суду і вимогам закону, а доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307,ч.1 п.1 ст.312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ічнянського районного управління юстиції Єдемченка Володимира Вікторовича - відхилити.

Ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: