Постанова № 35928052, 09.12.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7808/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 року о 10.31 год. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

суддів Андрухіва В.В.,

Завальнюка І.В.,

при секретарі судового засідання: Каракаш Ю.І.,

за участю сторін:

позивач - ОСОБА_2, за паспортом

від відповідача (ДП обслуговування повітряного руху України), представник - Бондар

В.В., за

довіреністю

від відповідача (Міністерства оборони України), представник - Обухов О.В., за

довіреністю

від відповідача (Міністерства інфраструктури України), представник - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після звільнення з військової служби ОСОБА_2 не виплачена, передбачена ст. 15 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ч. 3 ст. 242 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, грошова допомога при звільненні, що стало підставою звернення до суду з дійсним адміністративним позовом.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених в адміністративному позові.

Представник Державного підприємства обслуговування повітряного руху України позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях (а.с.53-55), зокрема на те, що вказану виплату повинно здійснювати Міністерство оборони України.

Представник Міністерства оборони України позовні вимоги також не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях (а.с.57-61), зокрема на те, що, навпаки, вказану виплату повинно здійснювати Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, оскільки на час звільнення позивач проходив службу саме в цьому підприємстві.

Представник Міністерства інфраструктури України в судове засідання не з'явився, заперечення на адміністративний позов не подавав, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить довідка секретаря судового засідання про відсутність підтвердження отримання тексту судової повістки, надісланої на адресу електронної пошти, що зазначена в Єдиній базі даних електронних адрес.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

Підполковник ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних Силах України, на підставі контракту, укладеного з Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України Єжеля Михайла Броніславовича, строком дії до 01 грудня 2013 року (до досягнення граничного віку перебування на військовій службі) (а.с. 11-12).

Наказом Міністра оборони України від 19 жовтня 1999 року № 600, підполковник ОСОБА_2 з метою виконання завдань в інтересах оборони держави, її безпеки, був відряджений для подальшого проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Міністерства транспорту і зв'язку України.

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) №343 від 14.10.2013 року, відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» підполковник ОСОБА_2 був звільнений у запас за пунктом «б» за станом здоров'я, вислуга років у Збройних силах України якого складає календарна - 32 роки 02 місяці, пільгова - 33 року 07 місяців (а.с. 7).

Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №582/о від 25 жовтня 2013 року, на підставі наказу Міністра оборони України (по особовому складу) №343 від 14.10.2013 року, позивач був звільнений з посади заступника керівника польотів районного диспетчерського центру Одеського РСП.

Наказом Одеського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №74/к від 25.10.2013 року на підставі наказу Міністра оборони України (по особовому складу) №343 від 14 жовтня 2013 року та наказу генерального директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №582/О від 25 жовтня 2013 року, позивач був звільнений з посади заступника керівника польотів районного диспетчерського центру Одеського РСП та виключений із списків особового складу підприємства (а.с. 9).

30 жовтня 2013 року позивач звернувся до відповідачів із заявами щодо здійснення виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, однак грошова допомога у добровільному порядку виплачена йому не була та жодних відповідей на своє звернення він не отримував.

Судом досліджена довідка Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 28.10.2013 року № 10.-1046 щодо видів грошового забезпечення, якими був задоволений позивач, відповідно до якої загальна сума грошового забезпечення на дату виключення із списків особового складу підприємства складає 13 074 грн. 50 коп. (а.с. 10). До складу грошового забезпечення входять: оклад за військовим званням у сумі 130 грн., посадовий оклад - 8595 грн., надбавка за вислугу років у сумі 3490 грн., щомісячна додаткова надбавка за роботу з документами, які містять державну таємницю у сумі 859,50 грн.

Проаналізувавши положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Законом, що визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Статтею 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частин 2 та 4 вказаної статті Закону, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Частиною 2 статтею 15 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я,

виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової

служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Також вказаною статтею Закону передбачено, що військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого

самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Судом встановлено, що місячне грошове забезпечення позивача станом на 25 жовтня 2013 року становить 13074,50 грн. Одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби - 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби: 13074, 50 грн. : 2 = 6537, 25 грн. (50 відсотків) х 32 календарні роки = 209 192 грн.

Представники Міністерства оборони України та Державного підприємства обслуговування повітряного руху України вважають, що одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби позивачу повинна бути сплачена, однак кожний відповідач вважає, що цю виплату повинен здійснити інший відповідач.

Дослідивши докази по справі у сукупності та проаналізувавши приписи статей Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд вважає, що належним відповідачем по цій справі є Міністерство оборони України, яке й повинно здійснити виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби позивачу.

Так, частиною 7 статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що за військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, установ, організацій, а також Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, зберігаються всі види забезпечення, передбачені статтями 9 і 91 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями у цих державних органах, установах, організаціях, а також Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, затверджується Президентом України.

Як вже зазначалось, відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Проте, відповідно до частини 1 статті 23 Закону № 2011-XII, фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 укладав контракт про проходження військової служби у Збройних силах України саме з Міністерством оборони України, та до моменту звільнення знаходився у розпорядженні Міністерства оборони України, оскільки саме наказом Міністра оборони України від 14 жовтня 2011 року №343 позивача було звільнено з військової служби.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні та стягнення на його користь з Міністерства оборони України одноразової грошової допомоги в розмірі 209192 грн., є законними та обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, та стягнення цієї суми з цих відповідачів, суд вважає, що в їх задоволенні необхідно відмовити, оскільки вони не є належними відповідачами по цій справі.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення адміністративного позову частково.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, відповідно до положень, Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 71, 86, 94, 158-163, 254, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиплати громадянину ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 209192 (двісті дев'ять тисяч сто дев'яносто дві гривні).

Стягнути з Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ-168, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 65121, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 209192 (двісті дев'ять тисяч сто дев'яносто дві гривні).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 09 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Л.Р. Юхтенко

Суддя В.В. Андрухів

Суддя І.В. Завальнюк

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиплати громадянину ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 209192 (двісті дев'ять тисяч сто дев'яносто дві гривні).

Стягнути з Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ-168, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 65121, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 209192 (двісті дев'ять тисяч сто дев'яносто дві гривні).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

09 грудня 2013 року.